ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 40/43001.12.09
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієві системи ЛТД»
про стягнення заборгованості 7 646 450,17 грн.
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники сторін:
від позивача: Шайтанов А.С.-представник за довіреністю № 011.03-36 від 22.12.2008;
від відповідача: Фоменко А.В. - представник за довіреністю б/н від 19.10.2009.
обставини справи :
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієві системи ЛТД»про стягнення боргу в сумі 7 646 450,17 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач послався на те, що 11.12.2007 року сторони уклали договір поставки № 42 з терміном дії з 11.12.07 до 31.12.08, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити на умовах цього договору продукцію -алюмінієвий профіль (далі по тексту -«товар»).
Згідно п. 3.1. ціна товару визначається протоколами узгодження цін, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.
У відповідності до п.3.5 договору покупець здійснює розрахунки за товар на банківський рахунок постачальника у термін 30 календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній.
На виконання умов договору поставки від 11.12.07 № 42 позивачем було поставлено відповідачеві у період з 01.10.08 по 02.12.08 товар на загальну суму 7 119 003,12 грн., про що сторонами були оформлені та підписані видаткові накладні.
Проте відповідачем в порушення умов договору в належні строки і в повному обсязі не сплатив за поставлений товар, оплата була здійснена на суму 917263,49 грн., а решта грошових коштів у сумі 6 201 739,63 грн. на момент звернення до суду сплачена не була.
08.12.08 позивач направив відповідачу претензію за № 60-01-362, в якій запропонував погасити заборгованість в сумі 6911739,63 грн. в найкоротший строк.
Листом № 34 від 17.12.08. відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем, і гарантійними листами № 37 від 17.12.08 та № 3 від 06.04.09 зобов'язався повністю погасити заборгованість.
Станом на день подання позовної заяви розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 6 201 739,63 грн.
Крім того, відповідно позивач нарахував відповідачеві пеню у сумі 729721,49 грн., індекс інфляції в сумі 607435,59 грн. та три проценти річних у сумі 107553,46 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.08.09 р. було порушено провадження у справі № 40/430 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 01.10.09 р.
Через загальний відділ діловодства від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.
У судове засідання 01.10.2009 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі № 40/430 від 25.08.2009 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.
Представники позивача в судове засідання з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали.
Суд відмовив в задоволенні клопотання представників позивача про забезпечення позову виходячи з наступного.
За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів -фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.
При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.
Між тим, як вбачається із заяви позивача про забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами.
Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи на 20.10.2009 р.
У судове засідання 20.10.09 представники сторін з'явились, надали акт звірки розрахунків за період з 01.09.08 по 01.08.09., а також акт звірення розрахунків із підприємством станом на 23.09.09.
Представники сторін подали заяву про продовження строку розгляду справи відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України. Судом задоволено клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.
Відповідно до ст. 77 ГПК України судом оголошено перерву до 05.11.2009 року.
У судове засідання 05.11.09 представники сторін з'явились, представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, представник Відповідача надав гарантійний лист № 15 від 30.10.09, в якому визнав заборгованість в сумі 6 151 739,63 грн., гарантував сплату заборгованості відповідно до графіка погашення на суму 4 308 674,13 грн., а заборгованість на суму 1 843 065,50 грн. пропонував погасити шляхом проведення заліку однорідних вимог між ним та позивачем.
У судовому засідання 05.11.09 суд оголосив перерву до 01.12.2009 для оголошення рішення.
Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:
Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 42 від 11.12.2007 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та сплатити на умовах цього договору продукцію -алюмінієвий профіль (далі по тексту -«товар»), строки поставки, кількісні та якісні характеристики якого викладені в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.3.1 договору поставки від 11.12.07 № 42 ціна товару визначається протоколами узгодження ціни, які підписуються обома сторонами і є невід'ємною частиною договору.
В матеріалах справи наявні підписані сторонами протоколи узгодження ціни від 11.09.08 (3 шт.), від 17.09.08 (2 шт.), від 24.09.08.(2 шт), від 03.10.08 (2 шт.), від 08.10.08 (2 шт)., від 15.10.08 (2 шт.), від 23.10.08 (23.10.08), від 05.11.08 (2 шт.), від 12.11.08 (2 шт).
Згідно з п.2.4. договору поставки від 11.12.07 № 42 датою поставки товару є дата передачі товару покупцеві.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 2.1. договору поставки від 11.12.07 № 42 поставка товару частинами (партіями) допускається. Постачальник поставляє товар (партію товару) на умовах: EXW. При тлумаченні умов поставки мають силу міжнародні Правила тлумачення термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року. Дострокова поставка товару допускається.
У відповідності до п.3.5 договору поставки від 11.12.07 № 42 в редакції додаткової угоди № 1 від 15.10.08 покупець здійснює розрахунки за товар (партію товару) на банківський рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару. Датою поставки товару (партії товару) є дата, зазначена у видатковій накладній.
На виконання умов договору поставки від 11.12.07 № 42 позивачем було поставлено відповідачеві у період з 01.10.08 по 02.12.08 товар на загальну суму 7 119 003,12 грн., про що сторонами були оформлені та підписані видаткові накладні.
Товар був отриманий представником відповідача на підставі довіреностей № 11 від 22.10.08, № 13 від 31.10.08, № 7 від 03.10.08, № 8 від 13.10.08, № 21 від 01..12.08, № 4 від 24.09.09, № 17 від 10.11.08, № 19 від 20.11.08.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 917263,49 грн., що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.
08.12.08 позивач направив відповідачу претензію за № 60-01-362, в якій запропонував погасити заборгованість по договору поставки від 11.12.07 № 42 в сумі 6911739,63 грн. в найкоротший строк.
Листом № 34 від 17.12.08. відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем, і гарантійними листами № 37 від 17.12.08 та № 3 від 06.04.09 зобов'язався повністю погасити заборгованість.
В матеріалах справи знаходиться платіжне доручення № 162 від 31.08.09 на суму 50000,00 грн., відповідно до якого відповідач частково сплатив заборгованість за договором поставки, а також акт звірення розрахунків із підприємством, підписаний сторонами, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 23.09.2008 року становить 6 151 739,63 грн.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.
Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 6 151 739,63 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем було частково сплачено заборгованість на суму 50000,00 грн., провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пункт 6.1. договору поставки від 11.12.07 № 42 передбачає, що у разі порушення терміну сплати, передбаченого п.3.5 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 729 721,49 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку Позивача, з яким погоджується суд.
Крім того, позивач просить суд стягнути 3% річних в розмірі 107 553,46 грн., а також борг з урахуванням індексу інфляції, який становить 607 435,59 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За таких обставин, суд погоджується з розрахунком позивача 3% річних за період прострочення з 05.01.09 по 03.08.09 у сумі 107553,46 грн.
Судом перераховано індекс інфляції за час прострочення з 05.01.09 по 03.08.09.
Розрахунок індексу інфляції:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції
05.01.2009 - 03.08.20096201739.631.085527147.876728887.50
Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить 527147,87 грн. та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієві системи ЛТД» (04123 м. Київ, вул. Світлицького, 35, офіс 901, р/р 26000035972201 у філії КРУ «Банку «Фінанси і кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 33348207) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»(69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, п/р 260090230041 в ВАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00194122) суму основної заборгованості в розмірі 6 151 739 (шість мільйонів сто п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять дев'ять) грн. 63 коп., пеню в розмірі 729 721 (сімсот двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять одна) грн. 49 коп., нарахування встановленого індексу інфляції в сумі 527 147 (п'ятсот двадцять сім тисяч сто сорок сім) грн. 87 коп., 3% річних в сумі 107 553 (сто сім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) 46 коп.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алюмінієві системи ЛТД» (04123 м. Київ, вул. Світлицького, 35, офіс 901, р/р 26000035972201 у філії КРУ «Банку «Фінанси і кредит», МФО 300937, код ЄДРПОУ 33348207) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»(69032 м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, п/р 260090230041 в ВАТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код ЄДРПОУ 00194122) витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В іншій частині позовних вимог провадження припинити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Пукшин Л.Г.