ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
10 грудня 2009 р. Справа № 12/20-22/105
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.
при секретарі судового засідання: Стефанів М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
до відповідача-1: Богородчанської селищної ради, вул. Шевченка, 66, смт. Богородчани, 77700,
до відповідача-2: підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_2,
про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.02.2007 р.,
за участю представників сторін:
від позивача: підприємець ОСОБА_1 (паспорт серія - НОМЕР_1 від 10.03.1998р.),
від відповідача-1: заступник селищного голови Матіос О.І. (паспорт серія НОМЕР_2 від 05.03.1998р.),
від відповідача-2: представник ОСОБА_4 (довіреність №1514 від 01.08.2009р.),
встановив:
Підприємцем ОСОБА_1 заявлений позов до Богородчанської селищної ради, до підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 03.02.2007 р.
Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_3 від 05.08.2002р. позивач є власником земельної ділянки призначеної для комерційного використання, площею 0,0375га (375м2), за адресою АДРЕСА_3. Вказує на те, що при отриманні даної земельної ділянки у власність ним виготовлялись всі необхідні документи. Зазначає, що частина даної земельної ділянки, розміром 3м х 2,5м, протягом останніх п'яти років знаходиться в користуванні відповідача-2 і на ній розташована тимчасова споруда - продуктовий магазин. 03.02.2007р. між Богородчанською селищною радою та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, частина якої належить позивачу на праві приватної власності. Вважає, що даний договір укладений з порушенням ст. 792 ЦК України, п.5 ст.93 ЗК України, ст.ст. 13-15 Закону України «Про оренду землі», в яких, зокрема, зазначено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники. Посилається на те, що договір укладено при відсутності відповідного рішення Богородчанської селищної ради, без виготовлення належної земельно-технічної документації, без погодження з позивачем, як із суміжним землекористувачем, меж земельної ділянки. Заперечує належне здійснення реєстрації оскаржуваного договору. Пояснює його укладення неправомірними діями заступника голови Богородчанської селищної ради ОСОБА_5, який за аналогічні порушення вироком Богородчанського районного суду від 24.07.2007р. у справі №1-110/2007 був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Представник відповідач-1 заявлений позов визнав, вказав, що зазначені позивачем порушення мають місце і документально підтверджені. Повідомив, що Богородчанською селищною радою прийнято рішення №644 від 06.10.2009р. про розірвання оскаржуваного договору.
Представник відповідача-2 позов не визнав, зазначив, що згідно даних проекту відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1 належна йому земельна ділянка не перетинається з земельною ділянкою, на якій розташовано продуктовий магазин «Каріна», що належить на праві власності підприємцю ОСОБА_2 Вважає, що договір оренди земельної ділянки від 03.02.2007р. не порушує прав і законних інтересів позивача. Вказує на те, що даний договір є пролонгацію договору про право тимчасового користування землею від 03.02.2003р., укладеного згідно рішення Богородчанської селищної ради від 17.12.2002р. Щодо реєстрації оскаржуваного договору посилається на наявність на ньому відповідного запису, який Вищий господарський суд України в постанові від 16.06.2009р. визнав належним.
На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду України від 16.06.2009р., судом у Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" було витребувано земельно-кадастрову документацію по вказаних земельних ділянках, а також в порядку ст.30 ГПК України викликано в судове засідання для дачі пояснень представників даного органу.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області за клопотанням позивача від 21.08.2008р. було призначено земельну-технічну експертизу. Однак в зв'язку з неоплатою вартості проведення експертизи та неподанням сторонами необхідних для дослідження документів Львівський НДІСЕ повернув матеріали справи та ухвалу без виконання.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.
На підставі договору купівлі-продажу АЕК №738971 від 17.06.2002р. підприємець ОСОБА_1 набув у власність земельну ділянку, призначену для комерційного використання, площею 0,0375 га (375 кв.м) в смт.Богородчани по вул.Шевченка. Відповідно до технічної документації по виготовленню державного акту на право власності на землю (2002р.) позивачу видано державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3 від 05.08.2002р. Даний державний акт зареєстровано Богородчанською селищною радою в книзі записів державної реєстрації державних актів на право власності на землю за №6 від 05.08.2002р., про що свідчить відповідний напис на державному акті та витяг з вказаної книги.
03.02.2007р. між Богородчанською селищною радою в особі заступника селищного голови ОСОБА_5 та підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 48,5 кв.м, в смт.Богородчани по вул.Шевченка, б/н, для обслуговування магазину "Каріна" строком на три роки.
Даний договір містить вказівку щодо проведення його державної реєстрації Богородчанською селищною радою в книзі реєстрації тимчасових договорів оренди земельних ділянок від 03.02.2007р. за №224, що відповідає вимогам п.3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 25.12.1998р. №2073.
Факт фальсифікації даного договору в установленому порядку не доведено. Вирок Богородчанського районного суду від 24.07.2007р. у справі №1-110/2007 не стосується обставин укладення оскаржуваного договору.
Відповідач-2 стверджує, що попередньо дана земельна ділянка знаходилась у його користуванні згідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 03.02.2003р., укладеного згідно рішення Богородчанської селищної ради від 17.12.2002р.
Як передбачено ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Рішення органу місцевого самоврядування є необхідним і при поновленні договору оренди земельної ділянки в порядку ст.33 Закону України "Про оренду землі".
На вимогу суду про надання рішення, на підставі якого укладався оскаржуваний договір, Богородчанська селищна рада листом №195 від 22.07.2009р. повідомила, що таке рішення радою не приймалось.
Отже, оскаржуваний договір укладено при відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування, що є обов'язковою підставою його укладення.
Однак, умовою визнання договору недійсним є порушення у зв'язку з його укладенням прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів такого захисту є визнання правочину недійсним.
Як передбачено ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності , мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
А тому для встановлення порушення прав позивача необхідним є доведення обставин щодо накладання вказаних земельних ділянок. Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Представлений позивачем документ, на якому на плані належної йому земельної ділянки відображено ту її частину, на якій розміщений павільйон "Каріна", і який погоджено головним архітектором 28.01.2008р., не можна визнати допустимим і достатнім доказом у справі, оскільки план є схематичним, не містить розмірів і площ; вказана особа не є спеціалістом у земельних відносинах; крім того, не відомі підстави та порядок складання даного документа. Відповідно до ст.ст.32,41,42 ГПК України доказами у справі є, зокрема, висновки експертів, які надаються з питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
На вимогу суду Богородчанським районним відділом Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" була надана відповідь №104 від 29.07.2009р. та в порядку ст.30 ГПК України надані пояснення його представниками - першим заступником начальника Труфаном Михайлом Михайловичем та начальником юридичного відділу Вуйцівим Володмиром Васильовичем, згідно яких земельно-кадастрова документація на вказані земельні ділянки відсутня.
Оскільки призначена за клопотанням позивача земельно-технічна експертиза не була проведена в зв'язку з відсутністю оплати, яку повинен був здійснити позивач (лист Львівського НДІСЕ №505 від 03.11.2009р.), то суд вважає, що він відмовився від отримання необхідних для вирішення спору доказів. Пояснення позивача про те, що, за словами експерта, відсутність витребуваних додаткових матеріалів позбавляє можливості зробити висновки, не можуть бути взяті до уваги, так як дані обставини відповідними документами Львівського НДІСЕ не підтверджені.
Враховуючи викладене, слід вважати, що позивач не довів факту накладання вказаних земельних ділянок, не довів порушення своїх прав укладенням оскаржуваного договору, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати згідно ст.49 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 43,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в задоволенні позову - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя Малєєва Олена Вікторівна
Рішення прийняте, оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 11.12.2009р.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ помічник судді Бандура Володимир Степанович
11.12.2009р.