Запорізької області
26.11.09 Справа № 8/352/09
Суддя Попова І.А.
Позивач Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1
Відповідач Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична компанія”, Запорізька область, м.Енергодар
Суддя І.А. Попова
Представники
Позивача: ОСОБА_3, дов. від 10.11.2009 р.
Відповідача: Табацький А.В., дов. від 27.10.2009 р.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 8421 грн. 78 коп. втрат від інфляції грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за договором поставки № 104(3)01 УК від 21.02.2001 р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 26.11.2009 р.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. ст. 530, 625 ЦК України. В обґрунтування вимог зазначає, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. по справі № 17/307 з відповідача стягнуто 14150 грн. основного боргу, 226 грн. 50 коп. пені, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На підставі виданого господарським судом Запорізької області 11.04.2006 р. наказу державною виконавчою службою у м.Енергодарі відкрито виконавче провадження. Постанова суду відповідачем не виконана, заборгованість на даний час складає 14150 грн. Позивач просить стягнути з відповідача 8421 грн. 78 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2006 р. по вересень 2009 р.
Відповідач заявлені вимоги оспорив. У відзиві на позов зазначив, що в постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. по справі № 17/307 зазначено, що до спливу позовної давності відповідач визнав борг у сумі 14500 грн. листом від 05.11.2004 р. і з цього часу відбулося переривання перебігу позовної давності, строк якої почався заново. Таким чином, виходячи з вимог ст.. 257 ЦК України строк позовної давності підлягає спливу в листопаді 2007 р. Відповідно до 625 ЦК України інфляційні витрати є невід'ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу та з урахуванням строків позовної давності. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складну грошового зобов'язання. Таким чином, відповідач вважає, що строк позовної давності для звернення СПД ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення з ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” інфляційних нарахувань на суму боргу в розмірі 14150 грн. за договором № 104(3)01 УК від 21.01.2001 р. сплив в листопаді 2007 року.
Заслухавши представників, дослідивши матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню внаслідок наступного:
Згідно до приписів ст.. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2005 р. у справі № 17/307 за позовом СПД ОСОБА_1 до ДП “НАЕК “Енергоатом” в особі ВП “ЗАЕС” та встановлено, що відповідач має заборгованість за договором №104(3)01УК від 21.02.2001 р. Вказаною постановою від 21.03.2006 р. стягнуто з відповідача на користь СПД ОСОБА_1 14150 грн. основного боргу. Постановою Державної виконавчої служби м.Енергодара відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу від 11.04.2006 р., виданого на виконання постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 21.03.2006 р. по справі № 17/307. На даний час рішення суду не виконано.
Предметом даного судового розгляду є сума нарахованих втрат від інфляції грошових коштів за період з листопада 2006 р. по вересень 2009 р. за зобов'язаннями по оплаті вартості товару за договором № 104(3)01УК від 21.02.2001 р. за період після прийняття судом рішення по справі № 17/307 про стягнення відповідної заборгованості.
В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008 р. надано правове обґрунтування підставності вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав. Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. За таких обставин, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 8421 грн. 78 коп. нарахованих за період з листопада 2006 р. по вересень 2009 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності суд вважає хибними, оскільки строк, за який нараховані до стягнення втрати від інфляції грошових коштів знаходиться у межах позовної давності, а спір про стягнення основного боргу не є предметом даного судового розгляду. При цьому суд зазначає, що нарахування втрат від інфляції грошових коштів є платою за користування коштами, а не способом визначення основного боргу, як вказано в відзиві.
Позовні вимоги задовольняються.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст. 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична компанія” (Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, 133, ЄДРПОУ 19355964) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) 8421 грн. 78 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 338 грн. судових витрат. Видати наказ.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 07 грудня 2009 року.