Запорізької області
14.05.09 Справа № 4/131/09
Суддя Зінченко Н.Г.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, (юридична адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-В; поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 13)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Мейн Буд”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 22)
Про стягнення 3 691,35 грн. основного боргу за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р., 597,88 грн. пені, 74,73 грн. річних відсотків та 513,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів
Суддя Зінченко Н.Г.
секретар судового засідання Скиба О.Б.
За участю представників:
Від позивача -Проханов П.М. -довіреність № 4 від 02.01.2009 р.
Від відповідача -не з'явився
23.03.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, м. Київ (ТОВ “Будмакс”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Мейн Буд”, м. Запоріжжя (ТОВ “ Мейн Буд”) про стягнення 4 691,35 грн. основного боргу за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р., 601,52 грн. пені, 75,19 грн. річних відсотків та 530,12 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2009 р. порушено провадження у справі № 4/131/09, судове засідання призначено на 14.04.2009 р.
З метою уточнення між сторонами розрахунків у спірних правовідносинах та витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 14.05.2009 р.
В судовому засіданні 14.05.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представників сторін, поданим в судовому засіданні 14.04.2009 р., розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судове засідання 14.05.2009 р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, додаткові документи і матеріали суду не надав, про поважність причини неявки суд не попередив. Про дату, час та місце розгляду справи № 4/131/09 відповідач був повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.
В судовому засіданні 14.05.2009 р. до початку судового розгляду спору позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовної заяви, якою просить суд прийняти до розгляду зменшені позовні вимоги та стягнути з ТОВ “Мейн Буд” 3 691,35 грн. основного боргу за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р., 597,88 грн. пені, 74,73 грн. річних відсотків та 513,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Заяву про зменшення позовних вимог мотивовано тим, що 13.04.2009 р. відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р. було сплачено 1 000,00 грн., у зв'язку із чим позивачем були перераховані сума пені, втрат від інфляції грошових коштів та річні відсотки.
У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.
Розглянувши заяву позивача про уточнення позовної заяви, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача з цього приводу, суд вважає, що заява про зменшення позовних вимог подана в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.
Таким чином, в судовому засіданні 14.05.2009 р. судом розглянуті позовні вимоги про стягнення 3 691,35 грн. основного боргу за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р., 597,88 грн. пені, 74,73 грн. річних відсотків та 513,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 15, 16, 625 ЦК України та ст., ст. 216, 224, 225, 232, 234 ГК України і полягають в тому, що 05.02.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 35, за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) на умовах, визначених в Договорі, будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (товар) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар і власність і оплатити його на умовах Договору. Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами у накладних на товар, які є невід'ємними частинами Договору. Згідно з п. 3.3 Договору дата поставки товару зазначається у накладних на товар. На виконання умов Договору № 35 від 05.02.2008 р. на підставі відповідних видаткових накладних у період з 26.08.2008 р. по 02.09.2008 р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 17 028,54 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних видаткових накладних та довіреності на отримання товару. Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 5-и календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від позивача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача. Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар був оплачений частково в сумі 13 336,89 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 35 від 05.02.2008 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 35 від 05.02.2008 р. на час звернення до суду з даним позовом становить 3 691,35 грн. Пунктом 5.2 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Мейн Буд” 3 691,35 грн. основного боргу за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р., 597,88 грн. пені, 74,73 грн. річних відсотків та 513,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
05.02.2008 р. між ТОВ “Будмакс” (позивачем у справі) та ТОВ “Мейн Буд” (відповідачем у справі) був укладений договір № 35 (далі за текстом -Договір).
За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався передати (поставити) на умовах, визначених в Договорі, будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (далі -товар) у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався прийняти товар і власність і оплатити його на умовах Договору.
Пунктами 8.1 та 8.2 сторони визнали, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається укладеним терміном на один календарний рік.
Згідно з розділом 2 Договору асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється за Договором, визначається сторонами у накладних на товар, які є невід'ємними частинами Договору, і формуються на підставі замовлень відповідача з урахуванням можливостей позивача. Вартість прийнятого відповідачем товару визначається в оформлених (підписаних сторонами) накладних. Загальна вартість Договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії Договору.
У відповідності до п. 3.4 Договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару відповідачу є підписання сторонами накладної на такий товар.
Зобов'язання позивача з поставки партії товару вважається виконаним з моменту підписання відповідачем видаткової накладної на товар, що встановлено п. 3.5 Договору.
Пунктом 3.2 Договору відповідач зобов'язаний належним чином оформити прийняття товару, в тому числі підписати накладну, надати довіреність на отримання товару, пред'явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання товару, і передати оформлені відповідачем документи позивачу. товар вважається проданим відповідачу з моменту оформлення накладної. Дата поставки товару зазначається у накладних на товар.
Відповідно до п., п. 4.1 та 4.2 Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача, що вказані в Договорі, або шляхом внесення готівкових коштів в касу позивача. валюта розрахунків -гривня. Відповідач зобов'язався оплачувати товар протягом 5-и календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від позивача.
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 35 від 05.02.2008 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними накладними:
- № ЗП-05/24/0001 від 26.08.2008 р. на суму 16 260,48 грн. з ПДВ;
- № ЗП-05/21/0014 від 02.09.2008 р. на суму 451,80 грн. з ПДВ;
- № ЗП-07/02/0021 від 02.09.2008 р. на суму 316,26 грн. з ПДВ,
а всього на загальну суму 17 028,54 грн.
Поставлений товар був отриманий уповноваженою особою відповідача, про що свідчать довіреності серії ЯОХ № 481735 від 26.08.2008 р. та № 481734 від 02.09.2008 р.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Отже, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті отриманого товару протягом 5-и календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.
Відповідачем в порушення умов Договору отриманий за спірний період товар був оплачена частково в сумі 13 336,89 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.
Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 35 від 05.02.2008 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 3 691,35 грн.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Мейн Буд” 3 691,35 грн. основного боргу за Договором № 35 від 05.02.2008 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 597,88 грн. за період з 07.09.2008 р. по 12.05.2009 р.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 35 від 03.06.2008 р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає пеня в розмірі 440,99 грн., розрахунок якої зроблено з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 513,10 грн., а сума річних процентів складає 74,73 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 513,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 74,73 грн. річних процентів заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе заявлені вимоги задовольнити частково в частині стягнення з ТОВ “Мейн Буд” 3 691,35 грн. основного боргу за договором поставки № 35 від 05.02.2008 р., 440,99 грн. пені, 74,73 грн. річних відсотків та 513,10 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230, 232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-84 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мейн Буд”, (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 22, код ЄДРПОУ 33836782, р/р № 260060103592 в ЗАО “ПроКредитбанк”, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-В, код ЄДРПОУ 32376008, на п/р № 26009039072 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) 3 691 (три тисячі шістсот дев'яносто одну) грн. 35 коп. заборгованості, 440 (чотириста сорок) грн. 99 коп. пені, 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 10 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 74 (сімдесят чотири) грн. 73 коп. річних відсотків та 212 (двісті дванадцять) грн. 92 коп. судових витрат.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “18” травня 2009 р.