Запорізької області
14.05.09 Справа № 4/130/09
Суддя Зінченко Н.Г.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, (юридична адреса: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-В; поштова адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 13)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Концерн Авто -Україна”, (юридична адреса: 69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 5, кв. 115; фактична адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, 23, кв. 10)
Про стягнення 3 634,51 грн. основного боргу за договором поставки № 73 від 03.06.2008 р., 592,67 грн. пені, 74,08 грн. річних відсотків та 407,07 грн. втрат від інфляції грошових коштів
Суддя Зінченко Н.Г.
секретар судового засідання Скиба О.Б.
За участю представників:
Від позивача -Проханов П.М. -довіреність № 4 від 02.01.2009 р.
Від відповідача -не з'явився
23.03.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, м. Київ (ТОВ “Будмакс”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Концерн Авто -Україна”, м. Запоріжжя (ТОВ “Концерн Авто -Україна”) про стягнення 3 634,51 грн. основного боргу за договором поставки № 73 від 03.06.2008 р., 592,67 грн. пені, 74,08 грн. річних відсотків та 407,07 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2009 р. порушено провадження у справі № 4/130/09, судове засідання призначено на 14.04.2009 р.
У зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та з метою витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 14.05.2009 р.
В судовому засіданні 14.05.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попередив.
Про дату, час та місце розгляду справи № 4/130/09 відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 23.03.2009 р. та ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 14.04.2009 р., при цьому остання ухвала направлялася на адреси відповідача, вказані у позовній заяві, та за адресою: 69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 5, кв. 115.
Позивачем до матеріалів справи № 4/130/09 була надана Довідка № 15-7/1643 від 10.04.2009 р. Головного управління статистики у Запорізькій області, згідно якої ТОВ “Концерн Авто -Україна” (код ЄДРПОУ 34564035) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за адресою: 69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 5, кв. 115, дата проведення реєстраційних дій -14.01.2009 р.
Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.
Ухвали суду по справі від 23.03.2009 р. та від 14.04.2009 р. від відповідача на адресу господарського суду Запорізької області поштовим відділенням не поверталися.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Таким чином, суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.
Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 15, 16, 625 ЦК України та ст., ст. 216, 224, 225, 232, 234 ГК України і полягають в тому, що 03.06.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 73, за умовами якого позивач зобов'язався передати (поставити) на умовах, визначених в Договорі, будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (товар) у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти товар і власність і оплатити його на умовах Договору. Відповідно до п. 2.1 Договору асортимент, ціна та кількість товару визначається сторонами у накладних на товар, які є невід'ємними частинами Договору. Згідно з п. 3.3 Договору дата поставки товару зазначається у накладних на товар. На виконання умов Договору № 73 від 03.06.2008 р. на підставі відповідних видаткових накладних у період з 03.07.2008 р. по 16.07.2008 р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 7 634,51 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних видаткових накладних та довіреності на отримання товару. Пунктом 4.2 Договору сторони визначили, що відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 3-х календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від позивача. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача. Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар був оплачений частково в сумі 4 000,00 грн. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 73 від 03.06.2008 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 73 від 03.06.2008 р. на час звернення до суду з даним позовом становить 3 634,51 грн. 24.02.2009 р. між сторонами був підписаний Акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., яким ТОВ “Концерн Авто -Україна” підтвердив факт наявності заборгованості за поставлений товар перед ТОВ “Будмакс” в сумі 3 634,51 грн. Пунктом 5.2 Договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Концерн Авто -Україна” 3 634,51 грн. основного боргу за договором поставки № 73 від 03.06.2008 р., 592,67 грн. пені, 74,08 грн. річних відсотків та 407,07 грн. втрат від інфляції грошових коштів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
03.06.2008 р. між ТОВ “Будмакс” (позивачем у справі) та ТОВ “Концерн Авто -Україна” (відповідачем у справі) був укладений договір № 73 (далі за текстом -Договір).
За умовами Договору позивач (постачальник) зобов'язався передати (поставити) на умовах, визначених в Договорі, будівельні та оздоблювальні матеріали та (або) інструменти та комплектуючі (далі -товар) у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався прийняти товар і власність і оплатити його на умовах Договору.
Пунктами 8.1 та 8.2 сторони визнали, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та вважається укладеним терміном на один календарний рік.
Згідно з розділом 2 Договору асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється за Договором, визначається сторонами у накладних на товар, які є невід'ємними частинами Договору, і формуються на підставі замовлень відповідача з урахуванням можливостей позивача. Вартість прийнятого відповідачем товару визначається в оформлених (підписаних сторонами) накладних. Загальна вартість Договору визначається вартістю товару, поставленого протягом дії Договору.
У відповідності до п. 3.4 Договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача з моменту передачі товару останньому. Моментом передачі товару відповідачу є підписання сторонами накладної на такий товар.
Зобов'язання позивача з поставки партії товару вважається виконаним з моменту підписання відповідачем видаткової накладної на товар, що встановлено п. 3.5 Договору.
Пунктом 3.2 Договору відповідач зобов'язаний належним чином оформити прийняття товару, в тому числі підписати накладну, надати довіреність на отримання товару, пред'явити документ, що посвідчує особу, уповноважену на отримання товару, і передати оформлені відповідачем документи позивачу. товар вважається проданим відповідачу з моменту оформлення накладної. Дата поставки товару зазначається у накладних на товар.
Відповідно до п., п. 4.1 та 4.2 Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача, що вказані в Договорі, або шляхом внесення готівкових коштів в касу позивача. валюта розрахунків -гривня. Відповідач зобов'язався оплачувати товар протягом 3-х календарних днів з моменту отримання відповідної партії товару від позивача.
Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 73 від 03.06.2008 р. позивачем була поставлена, а відповідачем прийнята продукція за наступними накладними:
- № ЗП-07/03/0029 від 03.07.2008 р. на суму 2 495,04 грн. з ПДВ;
- № ЗП-06/17/0017 від 10.07.2008 р. на суму 801,16 грн. з ПДВ;
- № ЗП-06/12/0037 від 10.07.2008 р. на суму 493,37 грн. з ПДВ;
- № ЗП-07/10/0051 від 10.07.2008 р. на суму 2 004,95 грн. з ПДВ;
- № ЗП-07/16/0048 від 16.07.2008 р. на суму 1 839,99 грн. з ПДВ,
а всього на загальну суму 7 634,51 грн.
Поставлений товар був отриманий уповноваженими особами відповідача, про що свідчать довіреності серії ЯПД № 633911 від 03.07.2008 р., № 633912 від 10.07.2008 р. та № 633917 від 16.07.2008 р.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу продукції підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період та довіреностями на отримання товару. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних видаткових накладних. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії -залучені до матеріалів справи).
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Отже, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті отриманого товару протягом 3-х календарних днів з моменту отримання кожної партії товару.
Відповідачем в порушення умов Договору отриманий за спірний період товар був оплачена частково в сумі 4 000,00 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.
Отже, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 73 від 03.06.2008 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим за ним рахується заборгованість за отриману продукцію в сумі 3 634,51 грн.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.
У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.
Факт наявності у ТОВ “Концерн Авто -Україна” заборгованості за поставлений товар перед ТОВ “Будмакс” в сумі 3 634,51 грн. підтверджується, крім того, Актом звіряння розрахунків вих. № 170 від 24.02.2009 р. за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2008 р., належним чином посвідчена копія якого залучена до матеріалів справи.
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Концерн Авто -Україна” 3 634,51 грн. основного боргу за Договором № 73 від 03.06.2008 р. обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 592,67 грн. за період з 16.07.2008 р. по 20.03.2009 р.
З огляду на вищенаведені норми законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 73 від 03.06.2008 р. є обґрунтованою, але розрахунок пені позивачем виконаний не вірно, стягненню підлягає пеня в розмірі 433,88 грн., розрахунок якої зроблено з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання, згідно розрахунку позивача, становить 407,07 грн., а сума річних процентів складає 74,08 грн.
Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 407,07 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 74,08 грн. річних процентів заявлені позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судові засідання не з'являвся без обґрунтування причини поважності.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
На підставі викладеного, суд вважає за можливе заявлені вимоги задовольнити частково в частині стягнення з ТОВ “Концерн Авто -Україна” 3 634,51 грн. основного боргу за договором № 73 від 03.06.2008 р., 433,88 грн. пені, 74,08 грн. річних відсотків та 407,07 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 230, 232 ГК України, ст., ст. 525, 526, 549, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Концерн Авто -Україна”, (69123, м. Запоріжжя, вул. Маршала Судця, 5, кв. 115, код ЄДРПОУ 34564035, р/р № 26009099800095 в ЗФ ВАТ “Кредит промбанк”, МФО 373135) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмакс”, (02091, м. Київ, Харківське шосе, 144-В, код ЄДРПОУ 32376008, на п/р № 26009039072 в ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827) 3 634 (три тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 51 коп. заборгованості, 433 (чотириста тридцять три) грн. 88 коп. пені, 407 (чотириста сім) грн. 07 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 74 (сімдесят чотири) грн. 08 коп. річних відсотків та 212 (двісті дванадцять) грн. 58 коп. судових витрат.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя Н.Г.Зінченко
Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “18” травня 2009 р.