07 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10216/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Большакової О.О.,
суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області про зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року,
25 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (далі - Тернопільське ОУПФУ) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору управління Державної казначейської служби України у м.Тернополі Тернопільської області (далі - УДКСУ у м.Тернополі) про зобов'язання сформувати та подати до УДКСУ у м.Тернополі подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3240 грн, стягнення з Тернопільського ОУПФУ за рахунок бюджетних асигнувань на його користь сплачений ним судовий збір та витрати на правову допомогу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області сформувати та подати до управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 3240 (три тисячі двісті сорок) грн. 00 (сорок) коп.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір на суму 640 (шістсот сорок) грн. 00 (нуль) коп. згідно квитанції № 0.0.812078880.1 від 21.07.2017 року та 500 (п'ятсот) грн. 00 (нуль) коп. правової допомоги.
Із таким судовим рішенням не погодилося Тернопільське ОУПФУ та подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову. Апелянт, зокрема, зазначив, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією стосовно прав власності громадян на нерухоме майно, позбавлений можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше. Зазначає, що позивач добровільно сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2017 року між Публічним акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Ріелті-Актив» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Ломакіною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 720. Відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу ціна нерухомого майна встановлена в розмірі 324380,00 грн (а.с. 10-11)
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсоток від його вартості, що складає 3240,00 грн відповідно до квитанції Тернопільського відділення публічного акціонерного товариства «Банк Січ» № ПН 2246846 від 20.07.2017 (а.с. 9). Кошти у розмірі 3240,00 грн зараховані на відповідний рахунок та надійшли до державного бюджету, що підтверджується довідкою управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області № 2491 від 29.08.2017 (а.с. 29).
21.07.2017 позивач звернувся із вимогою до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 3240,00 грн, оскільки придбавав житло вперше і в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» не є платником даного збору (а.с. 14)
Листом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області № 13000/07 від 24.07.2017 позивача повідомлено про те, що підстав для повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 3240,00 грн немає з посиланням на відсутність у Пенсійного фонду України інформації щодо реєстрації права власності громадян на нерухоме майно (а.с. 15).
Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за нею будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних фондів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», регулюється Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), згідно пункту 15-1 якого, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, при придбанні нерухомого майна із загального правила про обов'язковість сплати збору законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Як встановлено судом першої інстанції, факт придбання ОСОБА_1 нерухомого майна вперше підтверджується зібраними в судових засіданнях доказами - Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21.07.2017 року, згідно якої позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 20.07.2017 (а.с. 13).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» листом №1149/07-2 від 07.09.2017 повідомило, що згідно обліку технічної інвентаризації станом на 29.12.2012 ОСОБА_1 не має зареєстрованого майна в м. Тернополі (а.с. 36)
Згідно долученої до матеріалів справи довідки філії - Тернопільського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» № 117.22-33/439/19468/2017-19/вих від 13.09.2017 року, ОСОБА_1 у списках на приватизацію житла не перебуває та житлові чеки для приватизації державного житлового фонду не використовував (а.с. 41).
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).
Пунктами 3, 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органуКазначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-2 суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
З огляду на вказані норми права та встановлені обставини справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачений позивачем при укладанні 20 липня 2017 року договору купівлі-продажу квартири, підлягає поверненню.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постанові Вищого адміністративного суду України від 08 лютого 2017 року (№К/800/40236/14), в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року (№К/800/12555/17).
Доводи апелянта, зазначені вище, є безпідставними та не заслуговують на увагу з огляду на те, що відсутність механізму перевірки інформації про те, чи вперше особа придбає житло, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки порушує право позивача на придбання житла вперше без сплати відповідних страхових внесків до Пенсійного фонду.
Таким чином, колегія суддів вказує на наявність факту порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача, який відмовив в поверненні безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 3240,00 грн.
Проте, колегія суддів вважає помилковим задоволення позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, оскільки на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правову допомогу надано копію квитанції до прибуткового касового ордера до договору від 29.08.2017 про оплату 2000 гривень. Однак цей документ не відповідає вимогам, встановленим п. 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, згідно вимог якого, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником. Оскільки надана копія квитанції не скріплена печаткою, то відповідно є неналежним доказом на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи щодо частини позовних вимог, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, прийнявши нову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ч. 3 ст. 160 ст.ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити частково, скасувати постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі № 819/1249/17 в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесених витрат на правову допомогу в розмірі 500 (пятсот) гривень та в цій частині позовних вимог відмовити.
В решті постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Большакова
Судді І.В. Глушко
В.Я. Макарик
Повний текст виготовлено 07 грудня 2017 року.