№ 33/796/2700/2017 Постанова винесена суддею Бабайловою Л.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
07 листопада 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Губкін Бєлгородської області Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 та проживає за адресою: АДРЕСА_3
на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року
Постановою судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року накладено на ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Крім того, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 гривень.
Як встановив суддя місцевого суду, ОСОБА_2, 09 вересня 2017 року об 11 год.
34 хв., по вул. Курчатова, 17 в м. Києві, керував автомобілем «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи судове рішення таким, що постановлено із суттєвим порушенням норм процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також ґрунтується на висновках, які не відповідають фактичним обставинам справи, отже є незаконним, просить його скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування наведеного зазначає, що правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 130 КУпАП, він не вчинював, оскільки 09 вересня 2017 року транспортним засобом не керував, а лише відкрив задні двері автомобіля та прибирав у його салоні, при цьому за кермо не сідав і не заводив транспортний засіб, а тому і відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, наголошуючи при цьому поліцейським на їх протиправні та незаконні дії. Але незважаючи на такі обставини, поліцейськими незаконно було складено протокол про керування ним автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу, що в рапорті поліцейського не вказано часу складення протоколу про адміністративне правопорушення, а зазначена адреса: пр. Лісовий, 16 в м. Києві, за якою прибули поліцейські та зафіксували порушення ним п. 2.5 ПДР України, суперечить адресі вказаній у протоколі та постанові суду, а саме вул. Курчатова, 17 в
м. Києві, що свідчить про недоведеність обставин, які мають значення для справи та які суд вважає встановленими.
Також вважає, що суд безпідставно прийняв до уваги письмові пояснення свідка ОСОБА_4, при цьому не викликав свідків з його сторони та проігнорував пояснення свідка ОСОБА_5 про те, що він транспортним засобом не керував, а перебував біля автомобіля.
Крім того, посилається апелянт і на те, що суд, відмовивши йому у клопотанні про відкладення розгляду справи для надання можливості скористатися правовою допомогою адвоката, з яким він мав намір укласти договір, порушив конституційне право на захист своїх інтересів при розгляді справи в суді.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 на підтримку вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги та додатково надані докази, прихожу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у
ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, за змістом ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Суддя місцевого суду, всупереч доводів апеляційної скарги, в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Як вбачається з провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2., суддя місцевого суду при її розгляді вислухав пояснення порушника, інспекторів поліції Ткаченка О.С. та Поляничка В.Ю., дослідив письмові докази, та, проаналізувавши у постанові всі докази, повно та всебічно з'ясував обставини вчиненого правопорушення, надав усім доказам об'єктивну оцінку з належним обґрунтуванням неприйняття доводів ОСОБА_2, та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому судове рішення, всупереч твердженням апелянта, є належно обґрунтованим та відповідає вимогам закону.
Виходячи з положень статті 130 КУпАП, якими визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення, зокрема й відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2. у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на доказах у справі, оскільки підтверджується даними, які містяться:
- впротоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 432690 від 09 вересня 2017 року, складеному уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, в якому вказано, що 09 вересня 2017 року об 11 год. 34 хв. в м. Києві по вул. Курчатова, 17, ОСОБА_2 керував автомобілем НОМЕР_2, з ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які в свою чергу засвідчили викладене в протоколі своїми підписами (а.с. 2);
- вписьмових поясненнях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_2 09 вересня 2017 року від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, водночас жодних зауважень щодо правомірності дій працівників поліції у своїх поясненнях не вказали(а.с. 3-5);
- в письмових поясненнях свідка ОСОБА_4 про те, що він, перебуваючи за адресою пр. Лісовий, 18, спочатку бачив як громадянин, якого в подальшому працівники поліції встановили як ОСОБА_2, розпивав спиртні напої, а потім сів за кермо автомобіля НОМЕР_2, та їздив по дворовій території між будинками, тому він (ОСОБА_4.) викликав працівників поліції, зателефонувавши за номером 102 (а.с. 6);
- урапорті поліцейського ПоляничкаВ.Ю., де він також зазначив, що під час перебування в складі екіпажу Форт-315 було отримано виклик від чергового Київ-55 про порушення ПДР України по пр. Лісовому, 16 в м. Києві, на місці події виявлено транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1, за кермом якого був ОСОБА_2, котрий перебував у стані алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нечітка хода, почервоніння обличчя, порушення чіткості мови) та від проходження медичного огляду в установленому законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу «Драгер» для визначення стану сп'яніння відмовився в присутності свідків ОСОБА_10, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (а.с. 7);
- на відеозаписах з камери/відеореєстратора поліцейського (а.с.17).
До того ж безпосередньо в суді першої інстанції поліцейські Ткаченко О.С. та Поляничко В.Ю. підтвердили обставини, викладені в рапорті та протоколі про адміністративне правопорушення.
Отже, суддя місцевого суду, виходячи з указаних доказів, правильно встановив фактичні обставини правопорушення, обґрунтовано не взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_2 після вживання алкогольних напоїв автомобілем не керував, виклавши на противагу таким доводам відомості, зафіксовані на відеозаписі, та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у порушенні п. 2.5 ПДР України, згідно з яким водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, аналогічні тим, що були предметом перевірки в суді першої інстанції та не знайшли свого підтвердження,зокрема про те, що він транспортним засобом не керував, тому і відмовився проходити огляд, а всі дії поліцейських щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення були незаконними, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами у провадженні. Зокрема, наданими з Управління поліції у м. Києві на вимогу суду першої інстанції відеозаписами з камери/відеореєстратора поліцейських, аналіз яких дає підстави для висновку про те, що дії поліцейських, пов'язані з необхідністю проведення огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння та фіксування його відмови від проведення такого огляду на місці зупинки і в медичному закладі були здійснені з дотриманням положень ст. 266 КУпАП, а також, окрім інших письмових доказів, поясненнями свідка ОСОБА_4, які не викликають сумніву у їх правдивості, оскільки узгоджуються з повідомленням із АІС «Армор» щодо прийняття виклику о 10 год. 53 хв. 09 вересня 2017 року від заявника ОСОБА_4 про порушення ПДР наступного змісту: "між будинками № № 16, 18, 20 по пр. Лісовому в м. Києві (яка є паралельною вулицею до вул. Академіка Курчатова) п'яний водій їздить на автомобілі «Chevrolet Lacetti», срібного кольору".
Таким чином, досліджені в суді першої інстанції та перевірені в суді апеляційної інстанції докази, у взаємозв'язку між собою беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та спростовують усі його доводи про протилежне.
Долучені до апеляційної скарги заяви ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13-Д. не можуть бути прийняті до уваги, оскільки їх походження невідоме, а клопотання про допит вказаних свідків в суді ОСОБА_2 не заявлялося.
Що стосується тверджень апелянта про порушення суддею місцевого суду вимог
ст. 268 КУпАП і його права користуватися правовою допомогою, то вони є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах провадження, в яких відсутні будь-які клопотання ОСОБА_2, які б залишилися поза увагою суду.
Доводи ОСОБА_2 з посиланням на порушення вимог КАС України щодо оцінки судом доказів дослідженню не підлягають, оскільки провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення, а щодо оцінки доказів регламентуються ст. 251, 252 цього Кодексу.
Таким чином, апеляційним переглядом указаної справи не встановлено істотного порушення суддею місцевого суду норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді в постанові від 04 жовтня
2017 року відповідають фактичним обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Виходячи з обставин справи, характеру вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху та є умисним, особи ОСОБА_2, суддя Деснянського районного суду м. Києва, дотримуючись вимог ст. 33 КУпАП, обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, з огляду на санкцію ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року є законною та обґрунтованою, отже апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2017 року, якою накладено на ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10 200 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду м. Києва О.П. Павленко