03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/9269/2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Юзькова О.Л.
Справа № 761/7165/17 Доповідач - Мараєва Н.Є.
15.11.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду м.Києва в складі :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 р.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної
виконавчої служби України, 3-особа: Державне казначейство України
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної виконавчої служби України, 3-особа: Державне казначейство України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 р. та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 12.07.2011 р. колегією суддів Апеляційного суду Вінницької області було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1, скасовано рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.12.2010 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, комунальних послуг, пені, інфляційних втрат, штрафу та моральної шкоди, та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати з урахуванням індексу інфляції в сумі 17 332, 26 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в сумі 5 302,00 грн., заборгованість з оплати комунальних послуг в сумі 6 589,56 грн., а також витрати по оплаті збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції в сумі 240,00 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення суду апеляційної інстанції та з метою його примусового виконання Ладижинським міським судом Вінницької області 30.12.2010 р. видано виконавчий лист № 2 - 476/2010.
Судом також встановлено, що виконавчий документ перебував на виконанні в ВДВС м. Ладижин Тростянецького МРУЮ з 2011 р. та на день розгляду даної справи відсутні достовірні відомості щодо його виконання.
Позивачем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи судові рішення, ухвалені Ладижинським міським судом Вінницької області, якими визнавались неправомірними дії та бездіяльність посадових осіб ВДВС м.Ладижин Тростянецького МРУЮ, також останніх було зобов»язано вчинити дії на відновлення порушених прав заявника.
Позивач зазначав, що через свою бездіяльність ВДВС не виконав покладених обов»язків щодо виконання судового рішення, що ВДВС м.Ладижин Тростянецького МРУЮ, його посадові особи є винними у заподіянні йому (позивачу) шкоди.
Постановлюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено можливості стягнення з державної виконавчої служби шкоди в стягнутому судом розмірі з боржника, чи покладення на державу виконання судового рішення замість сторони виконавчого провадження - боржника.
Так, згідно ст.11 Закону України «Про державну виконавчу службу», шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Тобто, законом передбачено можливість стягнення з державної виконавчої служби шкоди, завданої державним виконавцем саме під час виконання судового рішення.
Звернувшись із даним позовом до суду ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача суму, яку присуджено до стягнення з ОСОБА_2 у розмірі 29 463,82 грн., а також інфляційні втрати в сумі 40 191,00 грн. та 3% річних у сумі 5 303,00 грн. в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, та упущену вигоду у сумі 183 211,00 грн. в порядку ст. 22 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції правильно вважав, що ст.625 ЦПК України регулює зобов»язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов»язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Тому, ч.5 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов»язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст.625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.
Тому, суд правильно вважав, що підстави для стягнення з відповідача зазначених сум відсутні.
Згідно інформації від 26.10.2017 р. №4309 начальника Ладижинського МВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області - при виконанні ухвали Ладижинського міського суду по справі: №2-476/2010 від 30.12.2010 р., державним виконавцем відділу при перевірці майнового стану боржника за адресою вказаною у виконавчому листі, майна та коштів належних боржнику на які можливо звернути стягнення не виявлено. Згідно пояснень, сусідів та матері боржника, залучених для перевірки майнового стану боржника встановлено, що боржник останні шістнадцять років за вищевказаною адресою не проживає, виїхав до АДРЕСА_1 де постійно проживає та отримує дохід.
Після отримання відповідей на запити від Держгеокадастру та Держпродспоживслужби, у разі відсутності рухомого та нерухомого майна, належного боржнику буде вирішуватись питання про передачу виконавчого провадження за належністю по місцю фактичного проживання боржника, встановленого при перевірці майнового стану боржника за місцем реєстрації та підтвердженого поясненнями матері та сусідів. Про подальший хід виконання ухвал Ладижинського міського суду сторони буде повідомлено додатково (а.с.93-94).
Згідно ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно ст.87 Закону України «Про виконавче провадження» - збитки, завдані державним виконавцем фізичній чи юридичній особі під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.
Тому, є вірним висновок суду, що у даному випадку обов»яковому доведенню підлягають обставини, які підтверджують спричинення збитків, в розумінні вимог ст. ст. 22, 23 ЦК України під час виконання рішення суду.
Що стосується вимог про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди, то суд також правильно вважав, що вони не підлягають задоволенню, оскільки, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Так, упущена вигода, як вбачається з розрахунку позивача, полягає у тому, що за умови вчасного виконання рішення суду він придбав би долари США та поклав би в банк під проценти, та отримав би суму, яка з 2011 р. по 2016 р. становила б суму - 183 211,47 грн.
Моральна шкода, як зазначив ОСОБА_1, полягає у тому, що тривале невиконання рішення суду призвело до неможливості користуватися своїми коштами, порушення звичайного образу життя, перенесенням психологічного стресу; що він не має можливості погасити борг за житлово-комунальні послуги і зробити ремонт у квартирі у зв»язку із невиконанням рішення суду, а тому оцінює розмір моральної шкоди в 50 000,00 грн.
Проте, суд правильно вважав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог у розумінні ст.ст.57-60 ЦПК України; що згідно вимог вказаних статей, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності як матеріальної так і моральної шкоди, відповідно до ст. 60 ЦПК України, мають бути підтверджені належними засобами доказування за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому такої шкоди.
Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що представником позивача не доведено спричинення шкоди діями державного виконавця, що зумовлюють, виходячи з положень ст.ст. 22, 23 ЦК України наявність шкоди, що може бути стягнута за рахунок державного бюджету; до уваги взято також і те, що заявляючи вимогу про стягнення сум з державного бюджету України, ОСОБА_1 зазначив Державну казначейську службу України 3-особою, з якої стягнення відповідно до ЦПК України не передбачено
За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.
Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Підстав для скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 червня 2017 р. - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :