23 жовтня2017 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Мельник В.В., за участю:
особи, яка подала скаргу ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП),
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 13 квітня 2017 року, о 00 год. 10 хв. ОСОБА_2 керував автомобілем «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, по вулиці Кільцевій дорозі, 16, у м. Києві, у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 "а" «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року України (надалі - Правил дорожнього руху), та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк апеляційного оскарження, скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження стосовно нього за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження ОСОБА_3 зазначив, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто у його відсутності, а копію оскаржуваної постанови він отримав лише 14 липня 2017 року, у зв'язку з чим строк апеляційного оскарження пропущено з поважних причин.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначав, що суддя місцевого суду розглянув справу про адміністративне правопорушення у його відсутності, без повідомлення про дату, час та місце судового розгляду. Копію постанови у передбачений КУпАП термін йому не направлено.
Також апелянт посилався на невідповідність даних протоколу про адміністративне правопорушення фактичним обставинам справи, та порушення порядку проведення працівниками поліції огляду на стан сп'яніння, оскільки, згідно матеріалів справи, його транспортний засіб було зупинено о 00 год. 10 хв., протокол складено о 00 год. 30 хв., а тестування за допомогою приладу «Драгер» здійснено о 00 год. 44 хв., про що свідчить результат тестування.
При цьому, результат тестування за допомогою приладу «Драгер» не містить у відповідній графі даних про серію та номер протоколу, до якого він долучений, а сам прилад «Драгер Алкотест 6820», за допомогою якого проведено його огляд на стан алкогольного сп'яніння, відсутній у переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху.
Крім того, зазначав, що його огляд на стан сп'яніння проведений у відсутності свідків, а їх письмові пояснення складені після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Його не було відсторонено від керування транспортним засобом, що на думку апелянта, підтверджує його перебування за кермом у тверезому стані.
Однак суддя місцевого суду не врахував вказані обставини та дійшов помилкового висновку про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а при накладенні адміністративного стягнення не врахував дані про його особу та відсутність суспільно-небезпечних наслідків вчиненого правопорушення, що вказує на малозначність діяння.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_2, який просив задовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та додані до апеляційної скарги документи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно ст. 289 КУпАП, у разі пропуску строку на оскарження постанови суду з поважних причин, його може бути поновлено за заявою особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_2 вручено 14 липня 2017 року, тоді як подано апеляційну скаргу 20 липня 2017 року.
З урахуванням положень, вважаю обгрунтованими доводи апелянта про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про вручення апелянту у визначений законом строк копії оскаржуваної постанови, а відтак пропущений строк підлягає поновленню.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 "а" Правил, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Як вірно встановив суддя місцевого суду, наявність у ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуєтьсяданими протоколу по адміністративне правопорушення від 13 квітня 2017 року, у відповідності до якого, 13 квітня 2017 року, о 00 год. 10 хв. ОСОБА_2керував автомобілем «ЗАЗ», державний номер 17818ІВ, по вулиці Кільцевій дорозі, 16, у м. Києві, у стані алкогольного сп'яніння, огляд на який проводився у встановленому законом порядку за допомогою приладу "Драгер" у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.9 "а" «Правил /а.с. 2/;даними роздруківки результату тестування ОСОБА_2 за допомогою приладу «Драгер» на стан алкогольного сп'яніння, результат тесту становить 1,54 проміле /а.с. 2/; даними акту огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого, у зв'язку з виявленими ознаками: запахом алкоголю з порожнини рота, нечіткою мовою та почервонінням обличчя, у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено огляд ОСОБА_2 на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат тесту становить 1,54 проміле /а.с. 3/; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 13 квітня 2017 року, з яких убачається, що у присутності вказаних осіб 13 квітня 2017 року о 00 год. 30 хв. ОСОБА_2 пройшов перевірку для визначення стану сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», результат тесту якого становив 1,54 проміле /а.с. 4/.
Крім того, під час апеляційного розгляду досліджено відеозапис (файл № 20170413090944000339.mov) з нагрудної камери інспектора поліції, на якому зафіксовано процедуру зупинки 13 квітня 2017 року інспекторами поліції автомобіля «ЗАЗ», під керуванням водія ОСОБА_2, та проходження останнім огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків /а.с. 34/.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як убачається із матеріалів справи та дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, працівниками полії під час проведення огляду ОСОБА_2 у повній мірі дотримано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських атів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (надалі-Інструкція) під час проведення огляду особи на стан сп'яніння, та вказаними доказами спростовуються доводи апелянта про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення порушень працівниками поліції порядку проведення огляду на стан сп'яніння не встановлено.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про проведення огляду на стан сп'яніння у відсутності свідків, є необґрунтованими та спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису з нагрудної камери та письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 13 квітня 2017 року.
Доводи апелянта про те, що його транспортний засіб зупинено о 00 год. 10 хв., протокол складено о 00 год. 30 хв., а тестування за допомогою приладу «Драгер» здійснено о 00 год. 44 хв., при цьому, роздруківка результату тестування не містить даних про серію та номер протоколу, до якого вона долучена, не можуть свідчити про недопустимість результату тестування за допомогою приладу "Драгер" як доказу у справі, та висновків судді місцевого суду не спростовують.
Крім того, зауважень чи заперечень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, акту огляду на стан сп'яніння чи процедури огляду за допомогою пристрою «Драгер», у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не висловлював.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції при розгляді даної справи не дотримався вимог закону щодо розгляду справи за його відсутності та направлення йому копії постанови у передбачений ст. 285 КУпАП строк, то, з урахуванням усунення цих недоліків судом апеляційної інстанції та отриманих при цьому відомостей, якими підтверджуються викладені в постанові судді суду першої інстанції фактичні обставини справи та висновок про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, − такі порушення не тягнуть за собою скасування постанови.
Посилання апелянта на те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, не впливають на правильність прийнятого суддею рішення, оскільки наявні в матеріалах справи докази з достатньою повнотою підтверджують факт порушення ОСОБА_6 вимог п. 2.9 "а" Правил.
Отже, при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про не врахування суддею місцевого суду при накладенні на нього адміністративного стягнення даних про його особу, а також посилання на те, що вчинене ним адміністративне правопорушення не спричинило суспільно-небезпечних наслідків, що, на думку апелянта, свідчить про малозначність вчиненого ним діяння, є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, накладаючи на ОСОБА_2. адміністративне стягнення, суддя місцевого суду дотримався вимог ст. ст. 23, 33, 36 КУпАП.
Разом з тим, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить альтернативних видів та меж адміністративного стягнення, а тому дані про особу правопорушника не впливають на вид накладеного адміністративного стягнення.
Згідно ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров'я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.
Відсутність негативних наслідків вчиненого ОСОБА_2 діяння, у даному випадку, не зменшує рівень суспільної небезпеки такого адміністративного правопорушення, а тому підстави для застосування положень ст. 22 КУпАП та звільнення ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за малозначністю діяння, відсутні.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Інші доводи апеляційної скарги висновків судді місцевого суду не спростовують.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП немає.
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суддя -
Клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк апеляційного оскарження постанови судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 травня 2017 року відносно ОСОБА_2 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного
суду м. Києва Мельник В.В.