ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 листопада 2017 року № 826/785/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0005541306 від 01.12.2016 року (сума основного зобов'язання 26595,60 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій 6648,90 грн. та №0005551306 від 01.12.2016 року (сума основного зобов'язання 717,18 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій 179,30 грн.; а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 грудня 2016 року №Ф-34/26-50-13-06 у розмірі 82 842,03 грн. та Рішення №0005561306 від 01.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску, прийняті Голосіївською ДПІ у м. Києві відносно ФОП ОСОБА_1 в сумі 12150,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем положень Податкового кодексу України та Закону при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник Відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи викладені у письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень Відповідач зазначає, що в ході проведення документальної планової виїзної перевірки Позивача податковою інспекцією встановлений факт завищення ФОП ОСОБА_2 витрат підприємця, та у зв'язку із встановленням розбіжностей у сумі чистого доходу за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2015 року на який нараховується єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Позивачу було донараховано єдиний соціальний внесок на загальну суму 82842,03 грн. У зв'язку із збільшенням суми чистого оподаткованого доходу за 2015 р. на 47812,21 грн. без ПДВ , Позивачу було донараховано військовий збір у сумі 717,18 грн.
В судовому засіданні за участю представників сторін суд у відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування платника податків, ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти, нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2015 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки від 14.11.2016 р. № 400/1/26-50-13-06-НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки Контролюючим органом встановлено наступні порушення: 138.4, 138.6-138.9, пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138 пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, ст. 144-148, п. 177.2 пп.177.4.1 пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в 2013 році у зв'язку із завищенням суми витрат на 116581,21 грн. без ПДВ, підприємцем було занижено суму чистого оподаткованого доходу на 116581,21 грн. без ПДВ, в 2014 році у зв'язку із завищенням суми витрат на 12910,70 грн. без ПДВ, підприємцем було занижено суму чистого оподаткованого доходу на 12910,70 грн. без ПДВ, в в 2015 році у зв'язку із завищенням суми витрат на 47812,21 грн. без ПДВ, підприємцем було занижено суму чистого оподаткованого доходу на 47812,21 грн. без ПДВ. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 визначено суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 26595,60 грн. (2013 р. - 17487,17 грн.; 2014 р. - 1936,61 грн.; 2015 р. - 7171,82 грн.); ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, ФОП ОСОБА_1 не донараховано та недоплачено в бюджет єдиного соціального внеску що нараховується на чистий оподаткований дохід встановлений за результатами перевірки у 2012 р. та 2013-2015 рр. на загальну суму 82842,03 грн.; п. 162.1 ст. 162, ст. 168 пп.1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ інші перехідні положення Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 недонараховано та недоплачено з отриманого у 2015 р. чистого доходу 64349,46 грн. військовий збір у сумі 717,18 грн.
На підставі Акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2016 р.: № 0005541306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 33244,50 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 26595,60 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6648,90 грн.; №0005551306, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору всього в сумі 896,48 грн., в т.ч. за основним платежем 717,18 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 179,30 грн; вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-34/26-50-13-06, згідно якої обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 82842,03 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0005561306, яким за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 82842,03 грн., застосовано штрафну санкцію в таких розмірах: 2012 р. - 3949,55 грн. (19747,77 грн. *5%*4 періоди); 2013 р. - 5674,75 грн. (37831,65 грн. - 5% - 3 періоди); 2014 р. 450,78 грн. (4507,80 грн. *5% *2 періоди); 2015 рік - 2075,48 грн. (20754,81 грн. *10%*1 період).
Вважаючи спірні рішення протиправними і такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся з даним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Перевіркою встановлено, що до витрат позивачем віднесено закупівлю запчастин до автотранспортних засобів, проте ФОП ОСОБА_1 не може включати видатки щодо проведення ремонтних робіт та придбання запчастин до складу витрат оскільки йому право на користування автотранспортними засобами не надавалось.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 17 листопада 2016 року в ФОП ОСОБА_1 (Користувач), з однієї сторони, та ОСОБА_4, ОСОБА_5 (Позичкодавці) були укладені Договори позички наземних транспортних автомобілів, а саме: SCANIA 94 2002 р., державний номер НОМЕР_4, номер шасі НОМЕР_7, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_8, видане ВРЕР №9 УДАІ у м. Києві; MAN14.224 реєстраційний номер НОМЕР_5; MAN18224 реєстраційний номер НОМЕР_6; MAN14.224 реєстраційний номер НОМЕР_9; SCANIA 94 НОМЕР_10.
Пунктом 1.2 Договорів Позички визначено, що майно передається користувачу у безоплатне користування з метою здійснення ним господарської діяльності, у тому числі для перевезення вантажів.
Крім того, пунктом 1.3 Договорів визначено, що укладання договорів, сторони в порядку ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України підтверджують, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його укладання у письмовій формі.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Так, п. 6.1 ст. 6 ПК України встановлено, що податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України (тут і надалі у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Разом з цим, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, дохід фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 2011-2015 рр. формувався із сум коштів, які надходили на розрахункові рахунки у вигляді плати за послуги по перевезенню вантажів по Україні на замовлення.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.
Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").
Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку;
При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи Відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження Позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 01.12.2016 року № 0005541306 є протиправним та підлягає скасуванню.
В частині щодо висновків про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску, Суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.
Як встановлено вище, в Акті перевірки Відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було порушено вимоги ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, зокрема, Контролюючим органом зауважено, що Позивачем занижено суми єдиного соціального внеску на загальну суму 82842,03 грн.
На підставі такого висновку Відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.123.2016 року №Ф-34/26-50-13-06 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2016 року №0005561306, відповідно до якого до Позивача були застосовані штрафні санкції.
Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження Контролюючого органу про заниження Позивачем чистого доходу за 2012-2015 рр.
Враховуючи спростування Судом правомірності збільшення Відповідачем суми оподатковуваного доходу Позивача за 2012-2015 рр. за результатом перевірки, яка була оформлена Актом перевірки, неправомірним є також донарахування Позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.
З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2016 року №0005561306 року є протиправним та підлягає скасуванню.
В частині щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 01.12.2016 № №0005551306, Суд зазначає наступне.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03.08.2014.
Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України встановлено, що платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.
В свою чергу загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Зокрема, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).
Згідно із пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.
Так, підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.
Одночасно в силу норми пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
Згідно п.п. 1.5 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем донарахувано Позивачу військового збору за період з 2015 рік у сумі 717,18 грн.
В ході дослідження Акту перевірки та всіх наданих Відповідачем копії документів Суд встановив, що матеріали вказаної документальної перевірки Позивача всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395, не містять належним чином оформлених опису про факт виявленого правопорушення та посилань на конкретні первинні, звітні та інші документи обліку результатів діяльності платника податку, де зафіксований зазначений факт.
Також в матеріалах перевірки відсутній розрахунок військового збору, визначений Позивачу за 2015 рік.
Згідно п. 1.4 розд. І цього Порядку, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.
В силу норм ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, за відсутності в тексті Акта перевірки опису податкового правопорушення з посиланням на первинні та звітні документи платника податків, розрахунку основної суми військового збору, Суд критично ставиться до обставин та висновків, що зафіксовані в акті перевірки в частині епізоду про заниження позивачем військового збору, та вважає, що правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.12.2016 року 0005551306 не підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду Відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість застосування у відношенні платника податків штрафних санкцій.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.12.2016 року № 0005541306 та №0005551306.
3. Визнати протиправними та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 01 грудня 2016 року №Ф-34/26-50-13-06 у розмірі 82 842,03 грн. та Рішення №0005561306 від 01.12.2016 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1291,34 грн. (одна тисяча двісті дев'яносто одна гривня 34 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук