ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 листопада 2017 року № 826/3169/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестцентробуд»
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про припинення податкової застави,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестцентробуд» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - Відповідач-1), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - Відповідач-2), в якому просить: припинити податкову заставу майнового комплексу загальною площею 2050,6 (дві тисячі п'ятдесят цілих шість десятих) кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200380380000, що накладений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31935424 від 19.10.2016 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванною Ярославівною; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №16973698, що накладений в інтересах ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (код в ЄДР: 39471390) щодо податкової застави майнового комплексу загальною площею 2 050,6 (дві тисячі п'ятдесят цілих шість десятих) кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200380380000.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що до ТОВ «Будівельна компанія «Інвестцентробуд», у зв'язку із здійсненням позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, перейшло право власності на майновий комплекс в частині: 3-х поверхової будівлі (літера А), гараж на 3 автомобілі (літера Б) загальною площею 2050,6 кв.м за дресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5. Таким чином, податкова застава майнового комплексу, накладена ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києва порушує право власності Позивача.
Представник Відповідача 1 проти позову заперечував в повному обсязі, з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву. В обґрунтування заперечень представник Відповідача 1 зазначає, що згідно даних ІС «Податковий Блок» у ПАТ «ТРЕСТ «КМБ=3» обліковується податкова заборгованість зі сплати податків, в зв'язку з чим було Контролюючим органом складено акт опису майна в податкову заставу.
Представник Відповідача 2 проти позовних вимог заперечує в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.
Представниками сторін заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представників сторін.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-3» (надалі - Позичальник, ПАТ «Трест «Київміськбуд-3»), з однієї сторони, та Публічним акціонерним банком «СБЕРБАНК» (надалі - Банк, ПАТ «СБЕРБАНК»), з іншої сторони, укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 38-В/13/182/КЛ-КБ від 12.06.2013 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним Договором № 38-В/13/182/КЛ-КБ від 12.06.2013 року, між ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» та ПАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії» 01.11.2013 року укладено іпотечний Договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С та зареєстрований в реєстрі під №6092.
Згідно з Договором іпотеки від 01.11.2013 року в іпотеку було передано майновий комплекс в частині: 3-х поверхової будівлі (літера А), гараж на 3 автомобілі (літера Б) загальною площею 2050,6 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5.
Так, 05.07.2016 року ПАТ «СБЕРБАНК» на підставі Договору факторингу №28-2_90-1 відступило всі наявні в нього права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії №38-В/13/182/КЛ-КБ від 12.06.2013 року та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР СТАНДАРТ» (код в ЄДР: 38806726, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 1).
В подальшому, 15.07.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОР СТАНДАРТ» на підставі Договору відступлення права вимоги № 28-2_90-1 відступило всі наявні в нього права вимоги за Договором про відкриття кредитної лінії № 38-В/13/182/КЛ-КБ від 12.06.2013 року та договорами, що укладені для забезпечення його виконання Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТЦЕНТРОБУД» (код в ЄДР: 40640830, місцезнаходження: 02218, м. Київ, вул. Кибальчича, буд. 1).
У тому числі, TOB «БК «ІНВЕСТЦЕНТРОБУД» було відступлення права вимоги: за Іпотечним договором від 01.11.2013, посвідченим приватним нотаріусом міського нотаріального округу Іващенко Т.С., за реєстровим № 6092 на підставі Договору про відступлення права вимоги за Іпотечним договором б/н від 01.11.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. за реєстровим № 6092 від 21.07.2016 року.
Рішенням ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києва від 04.08.2016 року №199 та на підставі Акта від 18.10.2016 року №31, майно ПАТ «Трест «Київміськбуд-3» (майновий комплекс загальною площею 2 050,6 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5) описано у податкову заставу.
Так, 14.12.2016 року Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень (індексний номер: 32913537) було зареєстровано за TOB «БК «ІНВЕСТЦЕНТРОБУД» право власності на майновий комплекс в частині: будівля 3-х поверхова (Літера А), гараж на 3 автомобілі (літера Б) загальною площею 2 050,6 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5 у зв'язку із здійсненням ним позасудового звернення ня на предмет іпотеки шляхом набуття права власності.
TOB «БК «ІНВЕСТЦЕНТРОБУД» подано 21.12.2016 року лист Державній податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві з проханням зняти податкову заставу з майнового комплексу в частині: будівля 3-х поверхова (літера А), гараж на 3 автомобілі (літера Б) загальною площею 2 050,6 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, буд. № 5.
Листом від 20.01.2017 року ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовлено в знятті податкової застави у зв'язку із тим, що, відсутні правові підстави для звільнення майнового комплексу з податкової застави.
Вважаючи, що Відповідачем 1 було неправомірно та безпідставною відмовлено у знятті податкової застави з майнового комплексу в частині, що знаходиться за адресою: м. Київ вул. Леваневського, 5, чим порушено права власності Позивача, а тому Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Дане положення кореспондується зі ст.1 Закону України «Про заставу».
Згідно ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року №898-IV (надалі - Закон №898-IV) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У ст.3 Закону №898-IV встановлено, що Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цей об'єкт.
Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
Згідно ч.1 ст.589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до ч.2 ст.590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Дане положення кореспондується з абз.1 ст.20 Закону України «Про заставу».
Згідно абз.1 ст.7 Закону №898-IV за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Статтею 33 Закону №898-IV встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Таким чином, звернення стягнення на заставлене майно та звернення до суду з позовом є правом кредитора, відповідно звернення стягнення на заставлене майно є правом іпотекодержателя.
Відповідно до п.88.1 ст.88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Пунктом 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України зазначено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.
Відповідно до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
У відповідності до п.п.87.3.1 п.87.3 ст.87 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
Враховуючи наведене, Позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, встановленим Законом №898-IV, володіє переважним та першочерговим правом на отримання задоволення своїх вимог щодо Предмету іпотеки, а тому опис майна у податкову заставу, що перебувало в іпотеці Позивача, обмежує забезпечене іпотекою прав останнього на першочергове право задоволення своїх вимог за кредитним Договором № 38-В/13/182/КЛ-КБ від 12.06.2013 року за рахунок Предмету іпотеки.
З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що описане ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві у податкову заставу нерухоме майно, а саме: Предмет іпотеки, згідно акту опису від 18.10.2016 року №31 року не може бути використано для погашення податкового боргу ПАТ «Трест Київміськбуд-3», так як передане ним у іпотеку іншій особі - ПАТ «Сбербанк» до виникнення податкової застави та обтяження по іпотеці зареєстровані у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) до моменту виникнення права податкової застави.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо припинення податкової застави майнового комплексу загальною площею 2050,6 (дві тисячі п'ятдесят цілих шість десятих) кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200380380000, що накладений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31935424 від 19.10.2016 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванною Ярославівною є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
В частині щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №16973698, що накладений в інтересах ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (код в ЄДР: 39471390) щодо податкової застави майнового комплексу загальною площею 2 050,6 (дві тисячі п'ятдесят цілих шість десятих) кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200380380000, підлягає задоволенню, оскільки на спірне майно в порушення вимог законодавства Відповідачем 1 накладено арешт.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вищезазначений розподіл обов'язку доведення встановлює презумпцію правомірності дій позивача та наявність протиправності в діях суб'єкта владних повноважень, яка має бути спростована відповідачем певними засобами доказування.
Натомість в ході судового розгляду справи представником Відповідачів не було надано Суду належних доказів, які б підтверджували правомірність оскаржуваних дій.
З урахуванням викладеного, Суд приходить висновків про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, ч.6 ст.122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Припинити податкову заставу майнового комплексу загальною площею 2050,6 (дві тисячі п'ятдесят цілих шість десятих) кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200380380000, що накладений на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 31935424 від 19.10.2016 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович Іванною Ярославівною.
3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження №16973698, що накладений в інтересах ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві (код в ЄДР: 39471390) щодо податкової застави майнового комплексу загальною площею 2050,6 (дві тисячі п'ятдесят цілих шість десятих) кв.м, за адресою: м. Київ, вул. Леваневського, 5, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 200380380000.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інвестцентробуд» (код ЄДРПОУ 40640830) судові витрати в сумі 3200,00 грн. (три тисячі двісті гривень 00 коп.).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук