ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 листопада 2017 року № 826/5508/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної виконавчої служби Головного територіального
управління юстиції у м. Києві
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за скаргою №687/02-10
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві (надалі - Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо розгляду скарги від 12.04.2017року за №694/02-10 та не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців ОСОБА_3 і її керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця; визнати дії начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 у вигляді направлення скарги від 12.04.2017року за №694/02-10 посадовій особі, дії якої оскаржують ся неправомірними; визнати дії начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 у вигляді невжиття заходів щодо протидії корупції протиправними; зобов'язати Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 прийняти рішення за скаргою від 12.04.2017року за №694/02-10 про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців ОСОБА_3 і її керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця; постановити окрему ухвалу про притягнення до відповідальності начальники Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 дії якого є протиправними.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає на протиправну бездіяльність начальника Управління щодо не розгляду скарги Позивача від 12.04.2017р. №694/02-10 та не прийняття за результатами її розгляду рішення про службове розслідування та порушення присяги державного службовця.
Позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Враховуючи, що в судове засідання не прибули представники сторін, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
ОСОБА_1 12 квітня 2017 року подано до начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 Скаргу за вх. №694/02-10, якою просив: припинити бездіяльність державних службовців щодо виконання ним посадових обов'язків; про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців ОСОБА_3 і її керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця; надати наручно постанову про службове розслідування за фактами зазначеними в цій скарзі.
В позовній заяві Позивач зазначає, що 21.04.2017р. на особистому прийомі в матеріалах виконавчого провадження знаходилась скарга вх. №694/02-10, яка розписана на державного виконавця для підготовки відповіді. Однак постанови ОСОБА_2 про доручення начальнику ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві в матеріалах справи не було.
Позивач вважає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства не вчинено жодних дій щодо розгляду скарги, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII, що визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 64 Закону України "Про державну службу" за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (ч. 1 ст. 65 Закону України "Про державну службу").
Частиною 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу" визначено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення.
Згідно з ст. 69 Закону України "Про державну службу" для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В", утворює керівник державної служби у кожному державному органі.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов.
Згідно з п. 3 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний: розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем 12.04.2017р. до начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 подано скаргу за вх. №694/02-10, якою просив, припинити бездіяльність державних службовців щодо виконання ним посадових обов'язків; винести постанову про службове розслідування за фактами зазначеними в цій скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців ОСОБА_3 і її керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця.
Відповідно до частин 4 та 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити: 1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається; 2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником; 3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина); 4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону; 5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
З зазначеної вище скарги від 12.04.2017р. вбачається, що вона подавалась на дії та бездіяльність державного виконавця ОСОБА_3 і її керівника у виконавчому провадженні щодо не прийняття рішення у формі постанови за клопотання Позивача №2989/02-01-28 від 22.03.2017 р. у виконавчому провадженні.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).
Позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог у частині протиправної бездіяльності начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо розгляду скарги від 12.04.2017р. №694/02-10 та не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців ОСОБА_3 і її керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця.
Також, Судом не було встановлено такої бездіяльності начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2, а тому в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 щодо розгляду скарги від 12.04.2017р. №694/02-10 та не прийняття рішення про службове розслідування за фактами зазначеними в скарзі з метою запобігання вчиненню державними службовцями корупційних та правопорушень пов'язаних з корупцією та притягнення державних службовців ОСОБА_3 і її керівника до дисциплінарної відповідальності за не належне виконання посадових обов'язків та порушення присяги державного службовця, має бути відмовлено.
Крім того, Суд звертає увагу, що Позивачем на обґрунтування позовних вимог не було надано доказів направлення начальником Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 скарги Позивача від 12.04.2017р. №687/02-10 посадовій особі, дії якої оскаржуються.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.
В частині щодо постановлення окремої ухвали про притягнення до відповідальності начальника Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_2 дії якого є протиправними, Суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 166 КАС України, Суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, інтересів яких вона стосується.
З аналізу норм права вбачається, що підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення.
Крім того, Суд звертає увагу, що саме Суд має право, але не зобов'язаний постановляти окрему ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що в даному випадку не має підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки в задоволенні позовних вимог Позивачу відмовлено повністю.
Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук