23 листопада 2017 рокусправа № 808/1120/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Мельника В.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
за участю:
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігора Григоровича на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 808/1120/15 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" Волощук Ігор Григорович, третя особа: Публічне Акціонерне Товариство "Діамантбанк" про визнання дій протиправними та скасування рішення,оформленого листом №151 від 19.01.2015р., -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Волощука І.Г. (далі - Уповноважена особа), третя особа: ПАТ "Діамантбанк", в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Експобанк" Волощука І.Г. №151 від 19.01.2015 про визнання договору від 10.09.2014 між ПАТ "КБ "Експобанк" та фізичною особою ОСОБА_1 за №10/09-14в про відступлення права вимоги за договором застави майнових прав №1009/14-2-1 від 10.09.2014, укладеного між Первісним кредитором та ПАТ "Діамантбанк", нікчемним.
В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки не містить будь-яких мотивів та підстав для висновків про нікчемність. Крім того, рішення ґрунтується на хибних твердженнях про природу укладеного позивачем з банком договору, оскільки він за своєю суттю не є забезпеченням. Також зазначає. що відступлення права вимоги здійснено на оплатній основі, свої зобов'язання позивач виконав, сплативши узгоджену суму в повному обсязі в установлений строк.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у АТ "КБ "Експобанк" Волощука І.Г. № 151 від 19 січня 2015 року про визнання договору від 10 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" та фізичною особою ОСОБА_1 за № 10/09-14в про відступлення права вимоги за договором застави майнових прав № 1009/14-2-1 від 10 вересня 2014 року, укладеного між Первісним кредитором та ПАТ "Діамантбанк", нікчемним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив суд оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення у справі - про відмову у позові.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2017 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2016 року, та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд суду апеляційної інстанції касаційний суду зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемними договорів, оформлене повідомленням № 151 від 19 січня 2015 року, є правомірним, а підстави для задоволення позову відсутні, оскільки під час апеляційного розгляду справи не було враховано обставин, встановлених Київським апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 910/11143/15 за позовом ПАТ "КБ "Експобанк" до ПАТ "Діамантбанк", треті особи: ТОВ "Терра Фуд", ОСОБА_1, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (Договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки) від 12 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "КБ "Експобанк", про уступку права вимоги на суму 73141935,20 грн. до ТОВ "Терра Фуд"), викладених в постанові суду від 22 березня 2016 року.
В судовому засіданні позивач та його представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на обставини встановлені постановою Київського апеляційного господарського суду під час розгляду справи № 910/11143/15 просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігора Григоровича підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "КБ "Експобанк" 10.09.2014 укладено Кредитний договір №1009/14-2 (далі - Кредитний договір №1009/14-2), відповідно до умов якого Кредитодавець надає Позичальнику міжбанківський кредит у національній валюті у сумі 48 324 632,67 грн., а Позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит в повному обсязі в порядку та у термін (строки), встановлені цим договором - до 10.10.2014.
З метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі виконання зобов'язання за Кредитним договором № 1009/14-2, між ПАТ "Діамантбанк" (Заставодержатель) та ПАТ "КБ "Експобанк" (Заставодавець) було укладено Договір застави майнових прав № 1009/14-2-1 від 10.09.2014 (далі - Договір № 1009/14-2-1), відповідно до умов якого Заставодавець передає Заставодержателю в заставу належні йому на момент укладання цього Договору майнові права за Договором № 16/13, які полягають у праві вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра фуд" повернення фактично отриманих кредитних коштів на суму 73 141 935,20 в термін до 29.04.2015 (а.с.31 т.1).
Відповідно до п.4.7 Договору застави № 1009/14-2-1 у випадку задоволення вимог Заставодержателя за Кредитним договором № 1009/14-2 за рахунок майнових прав у їх повному обсязі, Заставодержатель повертає Заставодавцю суму коштів, шо перевищує 40 000 000,00 грн. за виключенням нарахованих та сплачених відсотків.
На підставі протокольного рішення засідання правління ПАТ "КБ "Експобанк" (а.с.26, т.1), 10.09.2014 між ПАТ "КБ "Експобанк" (Первісний кредитор) та фізичною особою ОСОБА_1 (Новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги № 10/09-14в (далі - Договір відступлення № 10/09-14в), відповідно до якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Договором застави № 1009/14-2-1 (а.с.9-11, т.1).
Відповідно до п.1.2 Договору відступлення № 10/09-14в право вимоги відступається в обсязі, зазначеному п.4.7 Договору застави № 1009/14-2-1 в частині, що складає у процентному відношенні 45,31 % від суми права вимоги за п.1 укладеної 28.04.2014 Угоди до Договору № 16/13 про надання невідновлювальної кредитної лінії від 02.08.2013 (далі - Договір № 16/13) та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, включаючи право вимоги частини основної суми заборгованості, право вимоги суми нарахованих процентів, строк платежу яких настав до дати укладання цього Договору, та право вимоги суми процентів, нарахованих на день надходження грошових коштів в повному обсязі на рахунок Первісного кредитора.
Пунктом 2.1 Договору відступлення № 10/09-14в передбачено, що відступлення права вимоги здійснюється на платній основі, відповідно до п 4.1 цього Договору, відповідно до якого ціна відступлення права вимоги становить 33 141 935,20 грн. та сплачується шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Первісного кредитора в термін до 12.09.2014 включно.
Позивачем зобов'язання за Договором відступлення № 10/09-14в виконані в повному обсязі, кошти в сумі 33 141 935,20 грн. перераховані з розрахункового рахунку позивача, який знаходився на обслуговуванні в ПАТ "КБ "Експобанк" на відповідні рахунки ПАТ "КБ "Експобанк" 12.09.2014 (а.с.30, т.1).
Постановою Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 567/БТ від 11.09.2014 ПАТ "КБ "Експобанк" віднесено до категорії проблемних.
Постановою Правління НБУ № 597 від 24.09.2014 ПАТ "КБ "Експобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 97 від 25.09.2014 розпочато процедуру виведення ПАТ "КБ "Експобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на 3 місяці з 25.09.2014 по 25.12.2014 включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 138 від 04.12.2014 уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію ПАТ "КБ "Експобанк" призначено Волощука І.Г.
Відповідно до Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 163 від 25.12.2014 строк здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Експобанк" продовжено на 1 місяць по 24.01.2015 включно.
19.01.2015 тимчасовою адміністрацією ПАТ "КБ "Експбанк" на адресу позивача направлено повідомлення про нікчемність Договору відступлення № 10/09-14в. (далі - Повідомлення про нікчемність № 151) (а.с.27, т.1).
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 22 березня 2016 року Київський апеляційний господарський суд прийняв постанову у справі № 910/11143/15 за позовом ПАТ "КБ "Експобанк" до ПАТ "Діамантбанк", треті особи: ТОВ "Терра Фуд", ОСОБА_1, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (Договору про задоволення вимог заставодержателя (уступки) від 12 вересня 2014 року, укладеного між ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "КБ "Експобанк", про уступку права вимоги на суму 73141935,20 грн. до ТОВ "Терра Фуд"), якою у задоволенні позову відмовлено. Вказана постанова набрала законної сили та на цей час не скасована.
Не погодившись з повідомленням відповідача про нікчемність Договору відступлення права вимоги № 10/09-14в, позивач звернувся з позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в рішенні про нікчемність договору відступлення права вимоги № 10/09-14в не наведено жодної обставини, яка б безперечно могла свідчити про наявність причинно-наслідкового зв'язку між укладеним з позивачем договором та неспроможністю банка виконати свої фінансові зобов'язання. Крім того, суд звернув увагу, що розмір відступлених майнових прав був позивачем оплачений, що відповідачем також не враховано.
В своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про можливість задоволення позовних вимог та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у ПАТ "КБ "Експобанк" Волощука І.Г. №151 від 19.01.2015 про визнання договору від 10.09.2014 №1009/14-2-1 нікчемним, оскільки нікчемність вказаного договору є наслідком нікчемності кредитної угоди, укладеної між ПАТ «ДАМАНТБАНК» та ПАТ КБ «Експопбанк». Заявник зазначає, що грошові кошти на виконання вказаної кредитної угоди не було перераховано у належному розмірі на кореспондентський рахунок ПАТ КБ «Експобанк», вказане на думку відповідача свідчить про нікчемність кредитної угоди та прийнятих на підставі неї угод про заставу майнових прав, та відповідно угоди укладеної між позивачем та Банком про відступлення майнових прав.
Суд апеляційної інстанції вирішуючи спір між сторонами виходить із наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі Закон).
Відповідно до ст.4 Закону, основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Зі змісту ст.34 Закону вбачається, що після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку.
Для цього Виконавчою дирекцією Фонду з числа працівників Фонду призначається уповноважена особа Фонду.
Частиною 4 вищезазначеної статті визначено, що тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системно важливих банків - шість місяців. За обґрунтованих підстав зазначені строки можуть бути одноразово продовжені на строк до одного місяця. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
На виконання покладених функцій, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб наділена певними повноваженнями та обов'язками, визначеними ст.ст.37 та 38 Закону.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб при перевірці договорів було виявлено кредитний договір № 1009/14-2 від 10.09.2014 р., договори щодо застави майнових прав № 1009/14-2-1 від 10.09.2014 р., та № 1009/14-2-2 від 10.09.2014 р., а також договори про задоволення вимог заставодержателя (уступки) від 12.09.2014 р., які є нікчемними в силі п. 1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 2 ст. 548 ЦК України.
На підставі наведеного, позивача повідомлено, що Договір №10/09-14в від 10.09.2014 року про відступлення права вимоги, укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 та всі будь-які договори, укладені щодо переуступлення права вимоги за зазначеним договором, є нікчемними згідно п. 2 ст. 548 ЦК України, а також на підставі п. 1, п. 2, п. 3, п. 7 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», також зазначено про відсутність у ОСОБА_1 та будь-яких інших кредиторів права задовольняти свої вимоги за рахунок майнових прав, в тому числі шляхом переводу на себе майнових прав, що належать ПАТ «КБ «Експобанк» за вказаним договором.
Також, повідомлення містить вимогу негайного, протягом одного дня з моменту отримання повідомлення, повернення ПАТ «КБ «Експобанк» будь-яких оригіналів документів, які могли бути отримані ОСОБА_1 на виконання зазначених нікчемних договорів, та негайно здійснити повернення ПАТ «КБ «Експобанк» грошових коштів, які були отримані від ПАТ «ДІАМАНТБАНК» на виконання вищезазначених нікчемних договорів.
Проаналізувавши оскаржуване повідомлення про нікчемність Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року про відступлення права вимоги укладеного між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що фактично воно не є таким, що створює, змінює або припиняє права чи обов'язки для позивача як сторони договору, а відтак відсутніми є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, з огляду на наступне.
Так, п. 1, п. 2, п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону, передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.
Згідно із ч. 4 ст. 38 Закону, передбачено, що Фонд, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій цієї статті, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; вживає заходів щодо витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Аналіз зазначених норм Закону свідчить, що до сфери регулювання Фонду віднесено, зокрема, обов'язок щодо: 1) виявлення нікчемних правочинів укладених з банком, 2) повідомлення сторін договору про їх нікчемність, 3) вжиття дій щодо застосування наслідків нікчемності договорів, 4) витребування майна або коштів банку, переданих на виконання нікчемних договорів, відшкодування збитків.
Отже, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб діючи від імені Фонду має виявляти нікчемні правочині укладені між банком та іншими особами, повідомляти сторін договору про нікчемність укладених договорів, вимагати повернення майна та коштів, отриманих внаслідок виконання нікчемних договорів. Для цього, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів наділена повноваженнями приймати повідомлення про нікчемність договорів, викладати в них вимоги щодо повернення майна або коштів, відшкодування збитків, тощо.
Повідомлення про нікчемність укладених договорів, та вимоги щодо повернення майна або коштів є рішеннями Фонду, які направлені на врегулювання процедури забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фактично повідомлення про нікчемність договору та викладені в ньому вимоги мають на меті безспірне врегулювання відносин між сторонами Договору, який визнається нікчемним згідно ст. 38 Закону, та зводиться до констатації факту нікчемності договору в силу Закону та як наслідок застосування реституції між сторонами.
В свою чергу, для забезпечення виконання сторонами вимог, зазначених в Повідомленні, а також настання наслідків недійсності нікчемного правочину, уповноважена особам Фонду у визначених Законом випадках наділена повноваженнями, зокрема, звернення до суду з відповідним позовом.
Так, згідно ст. 215 ЦК України, недійним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду судом в разі наявності відповідного спору між сторонами Договору щодо його нікчемності, в такому випадку нікчемність договору та застосування наслідків пов'язаних з його нікчемністю встановлюється в судовому порядку.
Відтак, що саме по собі, повідомлення про нікчемність Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року, направлене на адресу позивача, не може розцінюватись як імперативний та безумовний припис, що беззастережно свідчить про нікчемність укладеного Договору та настання для сторін наслідків, пов'язаних з його нікчемністю.
При цьому, повідомлення про нікчемність Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року так само і висновки, викладені в ньому, не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумнні Закону, оскільки воно не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Так, оскаржуване повідомлення, не містить умов та способу його примусового виконання, а лише вказує на факти виявлені Фондом під час тимчасової адміністрації та шляхи врегулювання відносин між сторонами Договору, який Фондом визнається нікчемним.
Тому звернення до суду з позовом щодо оскарження повідомлення та висновків, викладених в ньому, не є належним способом судового захисту, оскільки ні повідомлення, ні висновки, викладені в ньому не впливають на права та обов'язки позивача та не створюють для нього наслідків, які б мали юридичну силу.
Більш того, як вбачається з оскаржуваного повідомлення про нікчемність Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року, воно не містить в собі конкретних вимог до позивача, вони носять загальний та знеособлений характер, так, вимога щодо повернення оригіналів документів не містить індивідуальних реквізитів та назв цих документів, а вимога щодо повернення коштів, отриманих від ПАТ «ДІАМАНТ БАНК» не ґрунтуються на встановлених фактах та обставинах, оскільки в повідомленні не зазначено, коли саме, в якому обсязі та на підставі чого позивачу було перераховано грошові кошти, які відповідач вимагає повернути. Таким чином, на думку суду, оскаржуване повідомлення не може бути виконано в примусовому чи добровільному порядку.
Таким чином, оскаржуване повідомлення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке саме по собі порушило права та інтереси ОСОБА_1 як сторони Договору уступки права вимоги, оскільки вказаним повідомленням фактично не створено для позивача додаткових обов'язків, а з урахуванням наявності спору між сторонами Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року щодо його нікчемності, наслідки, пов'язані з його нікчемністю автоматично не настали.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням наявності спору між сторонами Договору щодо його нікчемності, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на виконання повноважень визначених ч. 4 ст. 38 Закону, вправі звернутись до суду з позовом про застосування наслідків нікчемності Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року, як це було зроблено ПАТ «Експобанк» у справі №810/11143/15 по договорам про задоволення вимог заставодержателя від 12.09.2014 року, укладеного між ПАТ «ДІАМАНТ БАНК» та ПАТ «КБ Експобанк», і вже під час розгляду справи щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відповідним судом буде надано оцінку правомірності та обґрунтованості рішення відповідача про нікчемність Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод
та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС
України).
Відповідно до ст. 6 КАС України, захисту в судовому порядку підлягають права та законні інтереси, які є порушеними станом на час розгляду справи.
Встановлення судом відсутності порушеного права позивача чи невідповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Отже, зважаючи на те, що недійсність правочину та настання наслідків пов'язаних з його нікчемністю перевіряє суд, який розглядає вимогу про встановлення наслідків недійсності нікчемного правочину, а не суд за поданням адміністративного позову про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яке по суті не потягло за собою юридичних наслідків для позивача, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування повідомлення про нікчемність Договору №10-09-14в від 10.09.2014 року.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволення позову.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, 196, 205, 202, 207 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію в ПАТ "Комерційний банк "Експобанк" Волощука Ігора Григоровича - задовольнити.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 808/1120/15 - скасувати та прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: А.В. Шлай