"26" листопада 2009 р. м. Київ К-11447/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів: Сіроша М.В.
Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту у населення Красноармійської міської ради Донецької області про стягнення коштів, -
У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту у населення Красноармійської міської ради Донецької області про визнання незаконним рішення відповідача про відмову в перерахунку та виплаті допомоги на оздоровлення.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 3834,5 грн.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС , а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на підвищення пенсії.
Рішення судів попередніх інстанцій, про часткове задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на чорнобильські АЕС 1 категорії -чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлена виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії у 2004, 2005, 2007 роках.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, також погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік»дію ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»було зупинено відповідно на 2006 рік у частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати. Цей закон не визнано неконституційним, він є чинним, а тому немає правових підстав для стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
Відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за 2007 рік.
Однак, стягнувши спірну суму з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідача, його права та обов'язки у сфері публічних відносин, чи є він належними відповідачем по всіх заявлених вимогах.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковане.
Статтею 4 п.7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на користь позивача певних сум, суди не з'ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати цих сум, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації цих виплат.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій, також, підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області задовольнити частково.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2008 року змінити в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області задовольнити рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача суму допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 3834,5 грн.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області зробити перерахунок на користь позивача суми допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки у розмірі 3834,5 грн.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.