"26" листопада 2009 р. м. Київ К-9484/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Суддів: Сіроша М.В.
Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Черпіцької Л.Т.
Харченка В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 1 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення; -
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманих сум на оздоровлення.
Постановою Кіровського міського сулу Луганської області від 1 квітня 2008 року позов задоволене частково. Стягнуто з Управління праці соціального захисту населення виконкому Кіровської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 1570 грн. за рахунок коштів державного бюджету України.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що бриль ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи, а тому відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на підвищення пенсії.
Рішення судів попередніх інстанцій, про часткове задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: учасникам ліквідації наслідків аварії на чорнобильські АЕС 1 категорії -чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлена виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсько катастрофи»визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007.
Відтак, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів про те, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за 2007 у розмірі 1570 грн.
Однак, стягнувши спірну суму з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області, суди першої та апеляційної інстанцій в порушення вимог ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України не дослідили і не дали правової оцінки законодавчим актам, які визначають правосуб'єктність відповідача, його права та обов'язки у сфері публічних відносин, чи є він належними відповідачем по всіх заявлених вимогах.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-ХП фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Відповідно до ст.1 Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1232, державне казначейство є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства фінансів України і йому підпорядковане.
Статтею 4 п.7 цього Положення передбачено, що Казначейство відповідно до покладених на нього завдань здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетом Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством і перераховує розподілені кошти за належністю.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області ради на користь позивача певних сум, суди не з'ясували, чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати цих сум, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має право відповідач проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів, тощо. Суди не дослідили і не проаналізували Закони України про Державний бюджет на відповідні роки, в яких визначено розміри видатків, що направляються органам управлінням Міністерства праці і соціального захисту населення для реалізації цих виплат.
За таких обставин рішення судів попередніх інстанцій, також, підлягають зміні з скасуванням у частині стягнення з відповідача недоотриманих сум.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області задовольнити частково.
Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 1 квітня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2008 року змінити в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2007 рік у сумі 1570 грн.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської міської ради Луганської області зробити перерахунок на користь ОСОБА_1 суму недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2007 рік у сумі 1570 грн.
В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.