м. Київ К-20426/07
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Сіроша М.В.
Суддів: Гончар Л.Я.
Чалого С.Я.
Харченка В.В.
Черпіцької Л.Т.
при секретарі : Фурдичко Б.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційними скаргами ТОВ «Брітіш Оіл»та Західної регіональної митниці на постанову Господарського суду Львівської області від 13 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року у справі за позовом ТОВ «Брітіш Оіл»до Західної регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Брітіш Оіл»звернулося до суду з позовом до Західної регіональної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень.
Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що Львівська митниця 29 березня 2006 року прийняла податкове повідомлення форми «Ю»№16 від 29 березня 2006 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по ввізному миту в сумі 10636 грн. 55 коп. та пеня в сумі 2614 грн. 85 коп. та податкове повідомлення форми «Ю»№17 від 29 березня 2006 року яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23398 грн. 23 коп. та пеня 5750 грн. 50 коп. Позивач вважав, що податкові повідомлення прийняті безпідставно та з порушенням чинного законодавства. Позивач просив суд скасувати вищезазначені податкові повідомлення форми «Ю»№16 та №17 від 29 березня 2006 року.
Постановою Господарського суду Львівської області від 13 квітня 2007 року позовні вимоги ТОВ «Брітіш Оіл» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення форми «Ю»№16 в частині визначеної пені в сумі 2614 грн. 85 коп. та за №17 від 29 березня 2006 року. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року апеляційні скарги Західної регіональної митниці та ТОВ «Брітіш Оіл»залишені без задоволення, а постанова Господарського суду Львівської області від 13 квітня 2007 року -без змін.
У поданих касаційних скаргах ТОВ «Брітіш Оіл»та Західна регіональна митниця посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права.
ТОВ «Брітіш Оіл»просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про задоволення позову повністю.
Західна регіональна митниця просила скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Брітіш Оіл»ввезло на митну територію України вантажний автомобіль марки DAIMLERCHRYSLER.
Транспортний засіб імпортувався відповідно до вимог ст.18 Закону України від 19 березня 1996 року «Про режим іноземного інвестування», з наступними змінами та доповненнями, згідно якої майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Брітіш Оіл»передало у власність ТОВ «Саід»вантажний автомобіль DAIMLERCHRYSLER, ввезений на митну територію України у якості внеску іноземного інвестора до статутного фонду.
Оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють дійсні права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Відповідно до вимог пп.. 3.2.8 п.3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції чинній на момент ввезення автомобіля, не були об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, в тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України або їх вивезенні за межі митної території України, продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку.
Згідно ч.5 ст.18 Закону України від 19 березня 1996 року «Про режим іноземного інвестування», якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезене в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду зазначеного підприємства, відчужується, у тому числі у зв'язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито, яке обчислюється виходячи з митної вартості цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти України, визначеним Національним банком України на день здійснення відчуження майна.
На підставі аналізу зазначених норм права, суди вірно зазначили, що автомобіль DAIMLERCHRYSLER з номерним знаком кузова WDВ663531№086398 був внеском до статутного фонду товариства, і тому дана операція не була об'єктом оподаткування податком на додану вартість, не залежно від того чи ввозився даний автомобіль на митну територію України.
Оскільки відчуження іноземної інвестиції відбулося до завершення трирічного терміну, то митна служба правильно вважала, що підприємство повинно сплатити податкові платежі.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України, дійшов висновку про те, що судом першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2009 року не встановлено.
Керуючись наведеним, ст.ст. 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів, -
Касаційні скарги ТОВ «Брітіш Оіл»та Західної регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Львівської області від 13 квітня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2007 року без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім із підстав, у строки та порядку, визначених ст.ст. 237 -239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Я. Гончар