21.11.2017 Справа № 756/2554/16-ц
Пр. №2/756/345/17
Ун. №756/2554/16-ц
1 листопада 2017 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Шевчука А.В.,
при секретарях: Мушкетик І.В., Бабчук А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Національної поліції України ГУНП у м. Києві, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним житлового ордера, свідоцтва про право власності на квартиру, часткового скасування розпоряджень та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення без надання іншого житлового приміщення,
У лютому 2016 року ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4, Національної поліції України ГУНП у м. Києві, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація.
В процесі розгляду справи ОСОБА_1 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог якою ініційовано питання про залучення до участі в справі у якості третіх осіб орган приватизації державного житлового фонду управління житлового комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації та службу у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, при цьому збільшено розмір позовних вимог.
ОСОБА_1 просив: скасувати Протокол №8 засідання житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві від 14.08.2015 року про затвердження рішення райуправління про видачу житлового ордера серії Б на жиле приміщення квартири АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_4; частково скасувати Розпорядження №490 від 22.09.2015 року Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання окремої однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та видачу ордера серії Б на жиле приміщення згідно з пунктом 1 цього розпорядження на ім»я ОСОБА_4; визнати недійсним ордер серії Б на жиле приміщення квартири АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_4, який видано відділом обліку та розподілу житлової площі Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації на ім»я ОСОБА_4; скасувати Розпорядження за №1679 від 27.11.2015 року органа приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації щодо надання дозволу на приватизацію жилого приміщення квартири та видачу Свідоцтва про право власності на жиле приміщення квартири АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_4; визнати недійсним Свідоцтво про право власності від 27.11.2015 року на житлове приміщення квартири АДРЕСА_1 на ім»я ОСОБА_4
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказував, що він з 07.11.2015 року проходив службу в Національній поліції України м. Києва, а до цього з 01.04.1992 року проходив службу в органах внутрішніх справ Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.
23.02.1976 року на підставі рішення Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва за №52 «Про надання службової жилої площі» квартири від №73 до №158 в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві вважаються службовими Мінського райвідділу внутрішніх справ м. Києва.
Вказаним рішенням місцевої влади кімнати №79-108 були закріплені під гуртожиток для особового складу Мінського РВВС.
18.08.1992 року згідно з Розпорядженням начальника Мінського РВВС м. Києва, працівник міліції ОСОБА_1 був поселений до кімнати НОМЕР_1 гуртожитку готельного типу в будинку АДРЕСА_1 в м. Києві. При цьому, ОСОБА_1, його син ОСОБА_3, 1993 року народження та донька ОСОБА_1 2005 року народження постійно мешкають та зареєстровані у вказаній кімнаті.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 стверджує, що рішення про надання окремої однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та видача ордера серії Б на жиле приміщення на ім»я ОСОБА_4 було здійснено в порушення вимог житлового законодавства, оскільки дане приміщення не було вільним.
У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення останнього з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову вказував, що 22.09.2015 року розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації №490 «Про надання житлової площі працівникам підприємств, організацій та установ м. Києва», затверджено спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про надання житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 працівникам Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в тому числі ОСОБА_4 На підставі вказаного розпорядження Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація 25.09.2015 року видала ОСОБА_4 ордер серії Б №010599 на вселення в квартиру АДРЕСА_2.
01.10.2015 року ОСОБА_4 в Оболонському районному відділі ГУ ДМС України в м. Києві здійснив реєстрацію за новим місцем проживання (квартира АДРЕСА_2), а 27.11.2015 року отримав свідоцтво про право власності на вказане помешкання. Свідоцтво про право власності видане згідно з Розпорядженням за №1679 від 27.11.2015 року органу приватизації державного житлового фонду управління житлово-комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.
При цьому, ОСОБА_4 не зміг поселитися до квартира АДРЕСА_2 з огляду на те, що квартира була безпідставно та самовільно зайнята ОСОБА_1
Оскільки ОСОБА_1 добровільно не звільняє квартири АДРЕСА_2, позивач просив про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 06.06.2016 року позов ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Національної поліції України ГУНП у м. Києві, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним житлового ордера, свідоцтва про право власності на квартиру, часткового скасування розпоряджень та позов ОСОБА_4 та ОСОБА_1, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення без надання іншого житлового приміщення об'єднані в одне провадження.
ОСОБА_1 та його представник підтримали свій позов з підстав зазначених у позовній заяв при цьому просили відмовити у позові ОСОБА_4
ОСОБА_4 та його представник просили задовольнити позов про виселення та відмовити у позові ОСОБА_1
Представники Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, органу приватизації державного житлового фонду управління житлового комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації вказували на безпідставність вимог ОСОБА_1 та підтримали позовні вимоги ОСОБА_4
Представник служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації просив прийняти рішення у справі на підставі наявних доказів враховуючи інтереси дітей.
Представник Національної поліції України ГУНП у м. Києві та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, причин неявки до суду не повідомили.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, представників Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, органу приватизації державного житлового фонду управління житлового комунального господарства Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Відповідно до рішення Міськвиконкому від 13.12.1975 року кімната готельного типу АДРЕСА_1 рахувалася службовим житлом Мінського райвідділу внутрішніх справ м. Києва та на підставі рішення виконкому Мінської районної ради депутатів трудящих м. Києва №52 «Про надання службової житлової площі» від 23.02.1976 року використовувалась під гуртожиток для особового складу Мінського РВВС.
Порядок надання та користування жилою площею в гуртожитках визначено ст.ст. 128, 129, 130, Глави 4 ЖК Української РСР.
Зі змісту ст. 127 ЖК Української РСР та «Примірного положення про гуртожитки» затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208 вбачається, що гуртожитки призначаються для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання і термін їх проживання у гуртожитку визначається саме тривалістю роботи або навчання.
У відповідності до ст. 132 ЖК Української РСР, працівники підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитку в зв'язку з роботою, може бути виселено без надання іншого житлового приміщення, крім іншого, в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.
З аналізу діючого законодавства вбачається, що кімната у гуртожитку надається громадянам у тимчасове користування. Тимчасовим, сезонним робітникам, студентам та учням воно дається на термін, заздалегідь обумовлений у законі: на час виконання тимчасової або сезонної роботи або на час навчання в навчальному закладі. Що стосується постійних робітників та службовців, то хоча договір найму житлової площі укладається з ними на невизначений термін, вони також є по суті тимчасовими користувачами, тому що, по-перше, отримання житлової площі в ньому не задовольняє повністю їх потреби у житлі, по-друге, рано чи пізно трудові відносини припиняться.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04.1992 року по 06.11.2015 року проходив службу в ОВС, а з 07.11.2015 року службу в національній поліції. Згідно наказу щодо особового складу Головного управління національної поліції у м. Києві від 15.08.2016 року №697 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби за власним бажанням.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був поселений у гуртожиток по АДРЕСА_1 за Розпорядженням районного управління ГУ МВС України в м. Києві від 22.09.1998 року на час роботи.
З копії довідки Форма №3 від 03.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 та члени його сім»ї: дружина - ОСОБА_6, син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, донька - ОСОБА_1 зареєстровані по АДРЕСА_1 однак не в конкретній кімнаті, (квартирі) а в гуртожитку.
При цьому, згідно копії свідоцтва про право власності від 04.12.2003 року дружина ОСОБА_1 - ОСОБА_6 є співвласником окремої трикімнатної квартири загальною площею 60.60 кв.м. у АДРЕСА_5
За ст. 129 ЖК Української РСР від 21.12.1983 року, єдиною підставою для вселення в гуртожиток є ордер, який видається адміністрацією установи на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, в судовому засіданні не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності вселення та зайняття ОСОБА_1 з сім'єю не лише квартири АДРЕСА_3, але й правомірності проживання в гуртожитку за відсутності відповідного ордера.
Розпорядженням Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.09.2015 року №490 «Про надання житлової площі працівникам підприємств, організацій та установ м. Києва», затверджено спільне рішення адміністрації та житлово-побутової комісії Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві про надання житлових приміщень в будинку АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що відпала потреба у використані їх під гуртожиток, в тому числі - ОСОБА_4
Згідно ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер на жиле приміщення виданий на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.
На підставі розпорядження Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації №490 25.09.2015 року ОСОБА_4 видано ордер серії Б №010599 на вселення в квартиру АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Ч. 2 ст. 61 цього Кодексу зазначає, що договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2015 року ОСОБА_4 здійснив реєстрацію за новим місцем проживання (квартира АДРЕСА_2), а 27.11.2015 року використав своє право на приватизацію та отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2.
Таким чином, правомірність отримання ОСОБА_4 та право на зайняття квартири АДРЕСА_2 підтверджено наявними доказами та не спростовано в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 9 ЖК Української РСР, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.
ОСОБА_4 в обґрунтування своїх вимог вказує на порушення ОСОБА_1 його права на вселення та проживання в квартирі АДРЕСА_1
Згідно ст. 116 ЖК Української РСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
Виселення згідно ст. 109 ЖК Української РСР проводиться добровільно або в судовому порядку.
За таких обставин, вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, при цьому, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_4 законними та обґрунтованими, а його позов таким, що підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 88 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 9, 58, 61, 116, 109, 127, 132, ЖК Української РСР, «Примірним положенням про гуртожитки» затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 року №208, ст.ст. 1, 10, 15, 60, 61, 88, 169, 208- 209, 212-215, 225-226 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Національної поліції України ГУНП у м. Києві, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсним житлового ордера, свідоцтва про право власності на квартиру, часткового скасування розпоряджень відмовити у повному обсязі.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - Оболонська районна в м. Києві державна адміністрація про виселення без надання іншого житлового приміщення - задовольнити.
Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 551 (п»ятьсот п»ятдесят однієї) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.В. Шевчук