16 листопада 2017 рокуЛьвів№ 876/10087/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Макарика В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
20 червня 2017 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, у якому просив визнати дії щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та зобов'язати з 01 січня 2017 року провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» ( в редакції на час призначення пенсії) з розрахунку 90% суми заробітної плати згідно наданої довідки прокуратури Волинської області №18-106 вих. від 18.02.2016 без обмеження граничного розміру пенсії.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що на час звернення позивача із заявою щодо перерахунку пенсії чинним законодавством не визначено права і не передбачено підстав, порядку реалізації та обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до норм Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку. Отже, у відповідача не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі його заяви від 10.05.2017 у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 року.
Не погоджуючись із постановою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що з 15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру», що був прийнятий 14 жовтня 2014 року, статтею 86 якого визначено порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури. Разом з тим, вказана норма не передбачає порядок і умови перерахунку пенсії, а містить лише посилання на те, що вони визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, відповідно до статей 22 та 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України (в тому числі і Законом України «Про прокуратуру») є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню. Тому звуження та обмеження змісту і обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до ст. 22 Конституції не допускається.
Позивач вказує, що йому пенсія призначена відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент звільнення, та вважає, що при перерахунку пенсії застосуванню підлягають саме положення цієї статті, оскільки новий порядок та умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури стосуються саме призначення пенсії та не поширюються на пенсіонерів, яким пенсія призначена до внесення змін до цього закону.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Луцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію за вислугу років, призначену на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в розмірі 90% від розміру середньомісячного заробітку за посадою прокурора міста Луцька Волинської області.
10 травня 2017 року позивач звернувся до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області із заявою про проведення перерахунку призначеної йому пенсії на підставі довідки прокуратури Волинської області від 18.02.2016 № 18-106 вих. про розмір місячного заробітку. Зокрема в заяві, покликаючись на невиконання рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №161/4789/16-а, вказує, що пенсійним органом неправомірно обмежено її виплату максимальним розміром, встановленим Законом України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області листом від 24.05.2017 №274/О-01, 275/О-01 позивачу роз'яснено, що редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789, що була чинна на дату призначення пенсії (16.05.2003) не було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, однак статтею 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07.07.2011 №3668-VI (на дату, з якої виконується рішення суду - 01.01.2016) передбачено обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Позивач, вважаючи відмову пенсійного органу щодо перерахунку пенсії неправомірною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.07.2016 у справі №161/4789/16-а визнано протиправними дії Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, починаючи з 01 січня 2016 року, зобов'язано Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на момент призначення пенсії, починаючи з 01.01.2016 на підставі заяви про перерахунок пенсії від 22.03.2016 вх.№169/О-01.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Також колегія суддів враховує, що згідно з ч. 1 ст. 72 цього Кодексу обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Такими законами є: Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало обмеження пенсійним фондом пенсійних виплат максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, а з 01 січня 2017 року пенсію обмежено розміром 10740,00 грн.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб»єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку дій відповідача щодо відповідності вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч.1 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" (у редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Водночас відповідно до абз. 6 ч.15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час перерахунку пенсії позивача, пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Змінами, внесеними згідно із Законами України № 911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016, абзац шостий частини п'ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» викладено в новій редакції, згідно якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Аналогічні вимоги містить ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 07.07.2011 №3668-VI, в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду з адміністративним позовом, згідно якої максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати 10740 гривень.
Вказані положення є чинними та не визнані Конституційним судом України неконституційними.
Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, розміри соціальних виплат залежать від фінансово-економічних можливостей держави.
Так, згідно висновку Конституційного Суду України зробленого у своєму рішенні від 25.01.2012 року № 3рп/2012, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Конституційний Суд України також зазначив, що передбачені законами соціально - економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Закріплений у статті 8 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.
Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Згідно з правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в ухвалі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З наявної в матеріалах справи довідки від 17.05.2017 №4977 про нараховані та фактично виплачені суми пенсії ОСОБА_1 слідує, що Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Волинської області згідно виконавчого листа №161/4789/16-а від 27.07.2016 проведено з січня 2016 року по серпень 2017 року доплату до пенсії, а з вересня 2016 року по квітень 2017 року здійснювалась виплата пенсії у встановлених законом розмірах.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про правомірність відмови Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з прийнятими змінами в законодавстві, якими врегульовано відносини в сфері пенсійного забезпечення.
Щодо доводів ОСОБА_1 про неналежне виконання відповідачем постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі №161/4789/16-а, слід зазначити, що чинним процесуальним порядком передбачені два шляхи оскарження дій щодо виконання судових рішень.
Відповідно до ч.9 ст.267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст181 КАС України.
Згідно вимог ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Натомість, позивач звернувся до суду із позовною заявою у загальному порядку, в якій оскаржує дії пенсійного органу щодо виконання судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Таким чином, набрання постановою суду законної сили породжує певні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, судове рішення стає загальнообов'язковим, незмінним та остаточним і може бути виконане примусово.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень не може бути зобов'язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Суд не вправі зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно п.1 ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, разом з тим, неправильно зазначив мотиви відмови, у зв'язку з чим відповідно до ч.1 ст.201 КАС України оскаржувану постанову необхідно змінити з цих підстав.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 серпня 2017 року у справі № 161/9572/17 - змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. Я. Макарик
Н. М. Судова-Хомюк
Постанова складена в повному обсязі 17.11.2017.