Справа № 11-cc/796/4992/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: ОСОБА_2
03 листопада 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка дієв інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року, -
Цією ухвалоюзадоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 ,та продовжено строк тримання під вартою до 27 жовтня 2017 року включно, із визначенням застави в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, неодруженого, офіційно не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились, дані про особу підозрюваного, потребу у виконанні ряду слідчих та процесуальних дій, та прийшов до висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_8 під вартою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просять ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність, і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого кримінального правопорушення та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим, на думку апелянта, до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання. Додає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначеним слідчим суддею розміром застави, є незаконним та занадто суворим.
Так, захисник зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, проте даних про те, що саме він займався розповсюдженням наркотичних речовин органом досудового розслідування не наведено. Так, адвокат вказує, що ОСОБА_8 не був затриманий під час передачі наркотичних речовин, у нього не було вилучено грошових коштів, які були отримані працівниками органів поліції згідно видаткового касового ордеру від 17 березня 2017 року для проведення оперативних закупок та додає про відсутність доказів, які б підтверджували причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого злочину окрім вилучених у нього наркотичних речовин.
Також адвокат вказує про те, що дії правоохоронних органів суперечать діючому КПК України, оскільки з процесуальних документів не зрозуміло обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Далі апелянт зазначає, що судом не взято до уваги відсутність у даному кримінальному провадженні матеріальної шкоди, те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має матір, яка потребує постійного стороннього догляду, та двох сестер, наміри переховуватися не має. Додає про незадовільний стан здоров'я підозрюваного.
Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що на слідчого покладено зобов'язання, а саме проведення невідкладного судово-медичного обстеження підозрюваного, яке виконано не було.
Одночасно адвокат вказує на непомірний розмір застави визначений слідчим суддею, з урахуванням того, що ОСОБА_8 є фізичною особою, не працює, не є бізнесменом та на відсутність обґрунтувань неможливості застосування щодо нього більш м'яких запобіжних заходів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 12016100000000752, відомості про яке 23.05.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2, 3 ст. 307 КПК України.
07.07.2017 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено заступником прокурора міста Києва до чотирьох місяців, а саме до 06.11.2017 року.
Старший слідчий СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_6 , звернувся до Шевченківського районного суду м. Києваз клопотанням про продовження щодо ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Шевченківськогорайонного суду м. Києва від 29 серпня 2017 рокузадоволено та продовжено щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою до 27 жовтня 2017 року.
Під час розгляду клопотання про продовження щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).
Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження цього строку, з чим погоджується і колегія суддів.
Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.
Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у протоколі огляду грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину (оперативна закупка) від 27.12.2016 року, протоколі огляду особи (покупця) та вручення грошових коштів в сумі 11 000 грн. для проведення контролю за вчиненням злочину (оперативна закупка) від 27.12.2016 року, протоколі огляду місця події від 27.12.2016 року, висновках експертів № 314х, № 11-2/4467, № 11-2/4685, № 11-2/4768, № 11-2/4767, протоколі огляду грошових коштів для проведення контролю за вчиненням злочину (оперативна закупка) від 04.04.2017 року, протоколах огляду місця події від 04.04.2017 року, від19.06.2017 року, від 30.06.2017 року, протоколі обшуку квартири АДРЕСА_2 , та інших матеріалах кримінального провадження.
Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат не просить відмовити у задоволенні клопотання, а просить застосуватидо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, що можливо лише за умови доведеності підозри.
Посилання апелянта на недоведеність того, що саме ОСОБА_8 займався розповсюдженням наркотичних речовин та посилання на те, що ОСОБА_8 не був затриманий під час передачі наркотичних речовин, у нього не було вилучено грошових коштів, відсутність доказів на підтвердження причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого злочину, не заслуговують на увагу, оскільки не підлягають з'ясуванню на цій стадії кримінального процесу, яка вимагає від слідчого судді перевірки фактів та обставин, що свідчать про можливу причетність особи до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.
Крім того, необхідним буде відмітити, що адвокат в поданій апеляційній скарзі не заперечує факт вилучення у підозрюваного наркотичних речовин.
Доводи апеляційної скарги захисника в частині суперечностей дій правоохоронних органів чинному КПК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони носять характер припущень, а доказів на підтвердження наведеного апелянтом не надано ні в апеляційній скарзі, ні в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не зважаючи на ті обставини, що положення ч. 5 ст. 132 КПК України вимагають доведення стороною тих обставин, на які вона посилається.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність стороною обвинувачення у клопотанні ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.
Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки сторона обвинувачення в повному обсязі довела суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_8 на свободу.
Крім того, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, захисником у судовому засіданні не доведено обставин, які свідчать про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині, є необгрунтованими.
В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті на які посилається в апеляційній скарзі захисник.
Доводи захисника стосовно незадовільного стану здоров'я підозрюваного та невиконання слідчим зобов'язання щодо проведення невідкладного судово-медичного обстеження підозрюваного, заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для скасування застосованого запобіжного заходу. Крім цього, прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що ухвала слідчого судді в цій частині буде виконана разом з призначеною експертизою.
Посилання захисника на відсутність у даному кримінальному провадженні матеріальної шкоди, не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри та ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігти яким можливо через застосування саме такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Доводи апелянта щодо непомірного розміру альтернативного запобіжного заходу не підтверджуються наданими доказами, які в силу ч. 5 ст. 132 КПК України мали бути надані стороною захисту під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, з огляду на це, у колегії суддів немає підстав для висновку про застосування застави у завідомо непомірному розмірі.
Враховуючи наведене, слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.
Ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29 серпня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_9 та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 27 жовтня 2017 року включно, із визначенням застави в розмірі трьохсот прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 480 000 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка дієв інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4