Справа № 640/17099/17
н/п 6/640/329/17
"02" листопада 2017 р.
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Бородіної Н.В.,
при секретарі Давіденко Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні подання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2,-
Головний державний виконавець Шевченківського ВДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням, яке погоджено з начальником Шевченкоівського ВДВС, в якому простить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 до виконання ним своїх зобов'язань, покладених на нього згідно рішення суду. В обґрунтування подання зазначає, що на примусовому виконання у Шевченківському відділ ДВС м. Харків перебуває виконавче провадження №52576249 по виконанню виконавчого листа виданого 16.11.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованості в сумі 2203417, 59 грн. у зв'язку з наявністю у боржника невиконаних зобов'язань, покладених рішенням суду виконавець вважає це підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Виконавець на розгляд подання не з»явився.
Суд, дослідивши подання, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Судом встановлено, 16.11.2011 року Дзержинським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист на примусове стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ « Марфін Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 2 203 417, 59 грн. за рішенням Дзержинського районного суду м.Хакова від 22.06.2011 року по справі за позовом ПАТ « Марфін Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Постановою державного виконавця від 06.10.2016року відкрито виконавче провадження № 52576249 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Звертаючись з поданням до суду головний державний виконавець посилається на те, що саме наявність у особи невиконаних зобов»язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження виїзду за межі України.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в'їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.
Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає “Інструкція з організації примусового виконання рішень”, затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІІІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну.
На думку суду, подання подане з суттєвим порушенням вимог зазначеної інструкції, а саме:
в порушення Розділу ХІІІ Інструкції подання не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Приписами статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є зокрема ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань.
Право звернення державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України закріплене до виконання зобов'язань за рішенням, закріплене в ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.
Проте, в поданні не наведено переконливих підстав ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення та необхідності застосування до нього обмеження у праві на виїзд за межі України.
Тобто, належних доказів, які б свідчили про те, що боржник ухилявся від виконання своїх боргових зобов'язань в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в порушення п.3 Розділу ХІІІ Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника, оскільки докази про це не були долучені до подання.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього державним органом, у зв'язку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання державного виконавця щодо обмеження конституційних прав громадянина України.
Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворішим заходом впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.
Саме лише невиконання боржником зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також, оцінюючи надані докази, суд вважає подання таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -
В задоволенні подання головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків ГТУЮ в Харківській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня поставлення ухвали апеляційної скарги.
Суддя Н.М. Бородіна