Справа № 2-5529
2009 р.
01 грудня 2009 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Фатєєвої Н.І.
при секретарі - Єськовій О.В.,
розглянувши у попередньому відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус ХМНО ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності, посилаючись на те, що йому та його дружині (нині померлій) ОСОБА_4 належала на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1. 22.05.2002 р. між подружжям ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого ОСОБА_2 набула у власність зазначену квартиру та зобов»язалась довічно утримувати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 19.07.2002 р. ОСОБА_4 померла. У серпні 2009 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 з заявою про розірвання договору довічного утримання за згодою сторін. Однак у розірванні договору у нотаріальному порядку їм було відмовлено, оскільки відчужувач за договором ОСОБА_4 померла, а при оформленні Свідоцтва про право власності на житло квартира була оформлена такою, що є спільною сумісною власністю. У теперішній час набувач ОСОБА_5 не може виконувати свої обов»язки за договором довічного утримання, оскільки суттєво змінилось її матеріальне становище. Відтак позивач просив розірвати договір довічного утримання у судовому порядку, визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину за кожним спірної квартири.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 підтримала заявлені позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні звернулась до суду з письмовою заявою про визнання позову, про наслідки визнання позову у попередньому судовому засіданні повідомлена.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з»явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та просила ухвалити рішення на розсуд суду.
Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову у попередньому судовому засіданні ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу.
Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, квартира АДРЕСА_1. на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_4 та ОСОБА_1.
22.05.2002 р. між подружжям ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання, відповідно до якого набувач ОСОБА_2 набула у власність зазначену квартиру та зобов»язалась довічно утримувати відчужувачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 7-8.)
19.07.2002 р. у м. Харкові ОСОБА_4 померла. (а.с. 6).
У серпні 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_3 з заявою про розірвання договору довічного утримання за згодою сторін.
Однак у розірванні договору у нотаріальному порядку їм було відмовлено, оскільки відчужувач за договором ОСОБА_4 померла, а при оформленні Свідоцтва про право власності на житло квартира була оформлена такою, що є спільною сумісною власністю.
У судовому засіданні встановлено, що з 2002 року набувач ОСОБА_2 належно виконувала свої обов»язки за договором довічного утримання. Однак у теперішній час її матеріальне становище суттєво погіршилось, у зв»язку з чим вона не може виконувати свої обов»язки за договором.
Згідно п.1 ч.1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірвано за рішенням суду на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем своїх обов»яків, незалежно від його вини.
Відповідно до ч.2 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору у зв»язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов»язки за договором.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, за позивачем та відповідачем може бути визнано право власності на Ѕ частину за кожним спірної квартири.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 130,174, 209, 212-215 ЦПК України, ст.755,756 ЦК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Розірвати договір довічного утримання, укладений 22 травня 2002 року між ОСОБА_4 (нині померлою), ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності в розмірі Ѕ частини за кожним на квартиру АДРЕСА_2.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційний суд Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя -
Ў