Справа № 2-688/09
Рішення
Іменем України
26 листопада 2009 року Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Кириченко О.Д.
при секретарях - Корнієнко О.О., Волковій С.І. та Нестеровській Л.В.
за участі адвоката - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залісуду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виселення із жилого приміщення без надання іншого житла, -
встановив:
У вересні 2008 року до Жовтневого районного суду м.Харкова звернулася ОСОБА_2 з позовом до своєї доньки ОСОБА_3 про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді належної позивачу на праві власності квартири АДРЕСА_1, посилаючись на неможливість подальшого проживання сторін в зазначеному жилому приміщенні.
В жовтні 2008 року позивач по даній справі звернулася до суду з уточненою позовною заявою до своєї доньки ОСОБА_3 і її співмешканця ОСОБА_4 про виселення їх із вищезазначеного жилого приміщення без надання іншого житла і таким чином усунення перешкод в користуванні позивачем своєю власністю.
В обгрунтування цих позовних вимог ОСОБА_2 послалася на те, що відповідачі систематично порушують правила співжиття в зазначеному помешканні, тому що постійно вчиняють сварки з позивачем, курять в жилих приміщеннях цигарки, не приймають ніякої участі в утриманні житла та оплаті спожитих комунальних послуг.
В жовтні 2009 року, вже під час судового розгляду цієї цивільної справи, позивачем остаточно були уточнені позовні вимоги в частині підстав для пред'явлення позову, у зв'язку з чим вона прохала суд виселити із спірного житлового приміщення свою доньку ОСОБА_3 за неможливістю спільного проживання, а її співмешканця ОСОБА_4 - за неможливістю спільного проживання, а також у зв'язку з тим, що він поселився в спірне житло без згоди на це власника квартири, тобто позивача ОСОБА_2
В судовому засіданні позивачка у повному обсязі підтримала свої вищенаведені уточнені позовні вимоги і їх обґрунтування.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 зазначені вище позовні вимоги в судовому засіданні не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість.
Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків і дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 та необхідність їх часткового задоволення, виходячи з наступних обставин:
Так, судовим розглядом беззаперечно встановлено, що двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 29.01.1997 року, посвідченого 1-ою державною нотаріальною конторою Харківського району Харківської області належить на праві власності позивачу по даній справі ОСОБА_2 (а.с. 5).
Згідно довідки дільниці № 44 Жовтневої філії КП „Жилкомсервіс” в зазначеному житлі значаться зареєстрованими власниця вказаної квартири ОСОБА_2 і її донька - відповідачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 10).
Як пояснили в судовому засіданні сторони по справі, наприкінці 2007 року в спірне по справі жиле приміщення поселився співмешканець ОСОБА_3 - співвідповідач по цій справі ОСОБА_4, після чого між сторонами стали часто виникати суперечки і сварки щодо користування вищевказаним жилим приміщенням, які супроводжувалися неодноразовими зверненнями ОСОБА_2 і її доньки до правоохоронних органів.
Зазначена обставина знайшла своє повне підтвердження дослідженням в ході судового розгляду даної справи матеріалів перевірки відповідних звернень, зібраних Жовтневим РВ ГУ МВС України в Харківській області.
У відповідності до ч.1 і ч.2 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Таким чином, вселення в належне позивачу ОСОБА_2 жиле приміщення співмешканця її доньки співвідповідача по даній справі ОСОБА_4 може вважатися правомірним лише за наявності згоди на це вселення від власника спірної квартири.
Разом з тим, як стверджує в судовому засіданні позивач, вона ніколи не давала згоди на це вселення, більше того - вона постійно заперечувала проти цього.
Наведені вище твердження позивача в обґрунтування своїх вимог про виселення відповідача ОСОБА_4, на думку суду, безумовно підтверджуються дослідженими в судовому засіданні матеріалами перевірки Жовтневим РВ ГУ МВС в Харківській області її заяв від 19.12.2007 року, 01.08.2008 року і 29.08.2008 року, текстом первісної по цій справі позовної заяви ОСОБА_2 від 08.09.2008 року, в якій нею ще не ставилося питання про виселення співмешканця своєї доньки із спірного житла.
Крім того, відповідачами по даній справі не було надано суду належних, допустимих, об'єктивних і достатніх доказів щодо згоди позивача на вселення до її житла вищевказаного відповідача ОСОБА_4
Відповідно ж до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язань довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Виходячи з вищевикладених обставин, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 дійсно вселився в спірне по справі жиле приміщення без згоди на це власника останнього, членом сім'ї позивачки він не являється, а тому фактично самоправно зайняв це жиле приміщення, у зв'язку з чим з підстав, передбачених частиною 3 ст.116 ЖК України, підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Згідно ст.157 ЖК України членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
У відповідності ж до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Таким чином, для прийняття рішення про виселення членів сім'ї власника спірної по справі квартири (з урахуванням приведених вище обґрунтувань відповідного позову) необхідне встановлення факту того, що останні систематично порушують правила співжиття, а застосовані до них заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними.
Разом з тим, як з'ясовано судовим розглядом, ані до ОСОБА_3, ані до ОСОБА_4 фактично ніяких заходів запобігання і громадського впливу щодо порушень ними правил співжиття не застосовувалося.
Більше того, самі по собі суперечки між сторонами, на думку суду, аж ніяк не можуть бути розцінені як достатні докази тому, що відповідачі систематично порушували правила співжиття.
Виходячи із наведених обставин, суд приходить до висновку про фактичну відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про виселення із спірного жилого приміщення у зв'язку з неможливістю подальшого проживання.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.5,8,10,11,15,57-61,169,208,212-215 ЦПК України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.9,116,150,156,157 ЖК України, суд -
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_4 із належного ОСОБА_2 на праві власності жилого приміщення у вигляді 2-кімнатної ізольованої квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, без надання іншого житла.
ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_3 із належного позивачу на праві власності жилого приміщення у вигляді 2-кімнатної ізольованої квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, без надання іншого житла - відмовити за необґрунтованістю позову.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м.Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.Д. Кириченко