Справа №2- 3418/2009 рік
30 вересня 2009 року Жовтневий районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді Іванової І.В.
при секретарі Козир К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3005 про стягнення грошової компенсації , суд-
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини 3005 про стягнення грошової компенсації замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі 3354 грн. 70 коп..
У обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що працював у військовій частині 3005 на посаді командира патрульного взводу з серпня 2004 року по 11 березня 2009 року.
11 березня 2009 року згідно наказу №52 його було переведено до Управління Служби безпеки України в Харківській області.
При переведенні відповідач не провів з ним повного розрахунку, а саме не виплатив грошову компенсацію замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна.
Ним було направлено до відповідача заяву з вимогою виплатити грошову компенсацію замість належних за нормами забезпечення предметів речового майна в вищезазначеній сумі , але йому було відмовлено.
Згідно п. 18 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року ;1444 офіцерам, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, у разі переведення для подальшого проходження служби до інших військових формувань, речове майно, яким вони повинні бути забезпечені відповідно до строків носіння на день переведення, видається за попереднім місцем служби.
Якщо за новим місцем служби видається грошова компенсація за не видане йому майно пропорційно часу, який минув з дня настання права на отримання цього майна до дня виключення його із списку війської частини, або за його бажанням видається речове майно на зазначену суму. У разі коли строк носіння деяких предметів речового майна на день переведення не закінчився, їх вартість, що обчислюється пропорційно часу , який залишився до закінчення строку носіння від дати підписання у військовій частині наказу про переведення військовослужбовця , підлягає погашенню за рахунок невиданого майна, про що робиться запис у речовому атестаті.
Відповідно до ст.. 116 КЗ пП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня., однак відповідач зазначеного не зробив.
Представники відповідача позов не визнали, вважаючи вимоги позивача незаконними, оскільки останній по перше посилається на норму права, закріплену у КЗпП, а саме ст.. 116 , яка не розповсюджується на військовослужбовців, і не регулює порядок проходження військової служби військовослужбовців. Відповідача з військової частини було не звільнено , а переведено належним чином до управління СБУ в Харківській області, яке є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, і не відноситься до іншого військового формування. Відповідач забезпечувався форменим одягом відповідно до наказу МВС України №1489 від 5 грудня 2003 року, виданого на підставі ПКМУ №1515 від 17 листопада 2001 року. Відповідно до Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» 2000 року, Постанови КМУ від 17 листопада 2001 року та наказу Міністра внутрішніх справ України позивачу потрібно б було отримати належне йому речове майно, але він це не зробив.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не обґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом позивач працював у військовій частині 3005 на посаді командира патрульного взводу з серпня 2004 року по 11 березня 2009 року.
11 березня 2009 року згідно наказу №52 його було переведено до Управління Служби безпеки України в Харківській області.
Стаття 1 закону України «Про Службу безпеки України» визначено , що СБУ є державним правоохоронним органом спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України, а не інше військове формування, як на це посилається позивач, а тому при вирішенні позову ОСОБА_1 не можна керуватися п. 18 Постанови КМУ №1444 від 28 жовтня 2004 року.
Позивач забезпечувався форменим одягом відповідно до наказу МВС України №1489 від 5 грудня 2003 року, виданого на підставі Постанови КМУ «1515 від 17 листопада 2001 року. Цим наказом було врегульовано порядок забезпечення форменим одягом відповідно до наказу МВС України №1489 від 5 грудня 2003 року, виданого на підставі ПКМУ від 17 листопада 2001 року .
Цим наказом МВС України було врегульовано порядок забезпечення речовим майном військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, а отримання будь - якої компенсації за речове майно відповідно до п.п. 3.13,3.15 наказу не передбачено. Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», який діє на теперішній час, проведення будь- якої грошової компенсації також заборонено.
Відповідно до ст.. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно або за бажанням військовослужбовців грошову компенсацію замість нього.
Згідно Закону України від 2000 року дію цієї статті в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна призупинено.
Суд вважає , що посилання позивача на норму права, закріплену у КЗпП, а саме ст.. 116 не вірно , оскільки зазначений закон не розповсюджується на військовослужбовців.
Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215 ЦПК України, Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд-
У задоволені позову ОСОБА_1 до військової частини 3005 про стягнення грошової компенсації у розмірі 3354 грн. 70 коп. - відмовити
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківській області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України
Суддя І.В. Іванова