Справа № 2-3402
2009 рік.
ЗАОЧНЕ Рішення
Іменем України
5 жовтня 2009 року Жовтневий районний суд м.Харкова
у складі: головуючого - судді Івановій І.В.
при секретарі - Козир К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» про стягнення остаточного розрахунку при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди -
встановив:
В травні 2009 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» (далі - ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко) про стягнення остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 5467 грн. 86 коп. , середнього заробітку за час затримки розрахунку у сумі 2411 грн. 36 коп. та стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн. .
В обґрунтування позову ОСОБА_1 послалася на те, що відповідач, з яким вона тривалий час перебувала в трудових правовідносинах, з кінця літа 2008 року відповідач перестав виплачувати їй заробітну плату, у зв'язку з чим має перед нею заборгованість по заробітній платі у вищевказаному розмірі позовних вимог - 5467 грн. 86 коп. Незважаючи на те, що 23 лютого 2009 року її було звільнено з роботи за власним бажанням, до теперішнього часу остаточного розрахунку з нею зроблено не було, чим порушені вимоги ст.. 117 КЗпП України .Крім того , як вказує позивачка, зазначеною невиплатою зарплати, що є порушенням її трудових прав, їй були завдані значні моральні страждання і моральна шкода у вищевказаному розмірі відповідних позовних вимог.
В судовому засіданні позивачка повністю підтримала свої позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засіданні не з'явився , про час та місце розгляду справи йому повідомлено належним чином, надав до суду письмові заперечення проти позову, вказавши, що наведені вище позовні вимоги визнає частково, не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивачки 5467 грн. 86 коп. заборгованості по заробітній платі, оскільки така дійсно існує перед ОСОБА_1 Заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, посилаючись на недоведеність позовних вимог у цієї частині.
Суд, вислухавши пояснення позивачки та дослідивши надані нею і долучені до справи письмові докази, приходить до висновку про обґрунтованість позову, але необхідність його часткового задоволення.
Так, як встановлено судом, ОСОБА_1 з квітня 1976 року працювала в ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко на різних посадах.
23 лютого 2009 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст.. 38 КЗпП України відповідно до наказу від 23 лютого 2009 року.
В порушення ст.. 116 КЗпП України відповідач не виплатив позивачці остаточний розрахунок, до якого входять заборгованість із заробітної плати та компенсація за невикористані дня відпустки, всього в сумі 5467 грн. 86 коп., що підтверджується довідкою відповідача від 21 травня 2009 року №014- 2557.
Згідно ст.115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Зважаючи ж на ту обставину, що відповідач по даній справі фактично не виплачував ОСОБА_1 заробітну плату на протязі зазначених шести місяців, що знайшло своє беззаперечне підтвердження в судовому засіданні, та при звільненні не зробив остаточного розрахунку , суд вважає вимоги позивачки щодо стягнення заборгованості по зарплатні за цей час такими, що ґрунтуються за Законі, а тому підлягаючими безумовному задоволенню.
Відповідно до ст.. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ст.. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року та довідки відповідача від 21 травня 2009 року №014-2557, середньодобова заробітна плата позивачки складає 51 грн. 30коп. .
Таким чином відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку з 23 лютого 2009 року по 22 травня 2009 року в сумі 2411 грн. 36 коп.
Що стосується пояснень представника відповідача в обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині відшкодування завданої позивачці моральної шкоди про те, що у ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко відсутня вина в невиплаті ОСОБА_1 заробітної плати, тому що це було пов'язано з тяжким фінансовим станом підприємства, суд відноситься критично.
Так, зазначені пояснення в основному зводяться до того, що тяжкий фінансовий стан виник на заводі з причин затримок виконання своїх договірних обов'язків іншими суб'єктами господарювання, яким ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко відвантажило свою продукцію.
Разом з тим, суд вважає, що питання здійснення контролю за виконанням договірних обов'язків підприємствами, установами і організаціями, з якими відповідач по даній справі перебуває у договірних правовідносинах, а також питання організації виробництва і збуту продукції, повністю знаходиться в компетенції адміністрації ДП ХПЗ ім.Т.Г.Шевченко, а тому невиконання нею, або неналежне виконання відповідних обов'язків ніяк не може бути перекладене на плечі простих працівників підприємства, в тому числі - і на позивача по даній справі ОСОБА_1
Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування завданої позивачці порушенням її трудових прав моральної шкоди, суд вважає, що вони знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і відповідають чинному законодавству України, а тому безумовно підлягають задоволенню.
Так, судовим розглядом безперечно встановлено, що відповідач по даній справі дійсно протягом чотирьох місяців не виплачував ОСОБА_1 її заробітну плату, тобто належні їй на праві власності гроші, чим порушив не тільки трудові права позивачки, а і її права приватної власності на належні їй кошти.
В результаті цього позивачці дійсно були завдані значні моральні страждання, тому що вищевказаним порушенням її особистих конституційних прав і нехтуванням її інтересів вона була поставлена в досить принизливе становище, коли були порушені її нормальні життєві зв'язки і вона була вимушена приймати додаткові та досить суттєві зусилля для організації свого життя.
Згідно ж ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Разом з тим, заявлена позивачкою ОСОБА_1 в своїх вимогах сума відшкодування такої шкоди, на думку суду, не відповідає ані характеру виявлених судовим розглядом правовідносин сторін, ані ступені вини відповідача по даній справі, а тому позов в цій частині вимог суд вважає необхідним задовольнити частково - на суму 700 грн..
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним покласти на відповідача і судові витрати по даній справі у вигляді судового збору в сумі 51,00 грн., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 120,00 грн.
Керуючись ст.. 10 ,11,88,209,212,214-215,218, 224-226 ЦПК України, ст.. ст.. 115,116,117, 237-1 КЗпП України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 5467 грн. 86 коп., заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 2411 грн. 36 коп. та моральну шкоду у розмірі 700 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Харківський приладобудівний завод ім.Т.Г.Шевченко» у дохід держави судовий збір у розмірі 51 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання вказаної заяви про його апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуте судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії
Суддя І.В. Іванова