Справа № 752/16599/17
Провадження № 2/752/5027/17
Іменем України
18.10.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Конельської А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку, -
у серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 11 липня 1997 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 було народжено дитину - ОСОБА_2 Рішенням Голосіївського районноо суду м. Києва від 25.10.2012 року шлюб між ними розірвано. Після розлучення дитина залишилася проживати разом з матір"ю, а позивач сплачував аліменти на утримання дитини.
ОСОБА_1 зазначає, що на він є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 27 липня 2000 року Першою київською державною нотаріальною конторою. 03 листопада 2000 року відповідач була зареєстрована у даній квартирі, де проживала з матір"ю до кінця 2014 року. На початку 2015 року вони переїхали до батьків бувшої дружини, де відповідач фактично проживає по теперішній час.
У зв"язку з тим, що відповідач понад 2 роки не проживає у спірній квартирі без поважних на то причин, позивач вважає, що його донька- ОСОБА_2. втратила право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_3, а тому її необхідно зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.
Відповідач та її представник в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що вона з поважних причин не проживає у спірній квартирі. Іншого житла не має.
Вислухавши пояснння сторін у справі та їх представників, свідків, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено що 11 липня 1997 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилася донька ОСОБА_2.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 оку шлюб між подружжям ОСОБА_2 розірвано.
З матеріалів справи вбачається, що 27 липня 2000 року позивач ОСОБА_1 набув право приватної власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, укладеного між ним та його матір"ю ОСОБА_4, посвідченого Першою київською державною нотаріальною конторою. (а.с. 4)
Дана квартира є двокімнатною, загальною площею 56,10 кв.метрів, житловою площею 33,40 кв.метрів.
03 листопада 2000 року у спірній квартирі були зареєстровані ОСОБА_3 (дружина позивача) та ОСОБА_2 (донька позивача), як члени сім"ї власника квартири, що підтверджується довідкою № 08/1, виданою 27 вересня 2016 року Об"єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Вчитель". (а.с. 8)
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.
Виходячи з положень ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Однак, як вбачається зі змісту позовної заяви, в якості правої підстави своїх вимог, позивач зазначав, як ст. 405 ЦК України, яка передбачає визнання особи такою, що втратила право користування житлом у випадку відсутності члена сім'ї власника за місцем проживання понад 1 рік, так і ст. 71, 72 ЖК України, що визначає підстави визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад шести місяців без поважних причин.
При цьому, застосовуючи до спірних правовідносин положення ст. 71, 72 ЖК України, позивач не врахував, що зазначені норми регулюють правовідносини, що склалися при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї у жилому приміщенні в будинках державного і громадського житлового фонду, тоді як у даному випадку правовідносини виникли між власником квартири та її родичем.
Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» , члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК України.
З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК України. Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
Отже, при вирішенні даних позовних вимог ч. 2 ст. 405 ЦК України є спеціальною нормою.
На підтвердження своїх доводів щодо відсутності відповідача у спірній квартирі більше одного року позивач посилається на свої пояснення та та письмові докази.
Позивач пояснив суду, що відповідач проживала у даній квартирі разом з матір"ю до кінця 2014 року. На початку 2015 року вони переїхали до батьків бувшої дружини, які проживають за адресою: АДРЕСА_2, де відповідач фактично проживає по теперішній час. Проте, з вказаного позивач також не проживав у спірній квартирі, оскільки здав в оренду належну йому житлову площу стороннім особам.
Відповідач ОСОБА_2 частково підтвердила такі пояснення позивача, заазначивши, що дійсно після розлучення батьків вона продовжувала проживати разом з матір"ю у спірній квартирі до кінця 2014 року. На початку 2015 року вони переїхали до дідуся та бабусі, які проживають за адресою: АДРЕСА_2, де відповідач фактично проживає по теперішній час. Також відповідач зазначила, що не хважаючи на те, що вона тільки 01 червня 2017 року набула повноліття, вона неодноразово намагалася мешкати в спірній квартирі,тому цікавилася вказаною житловою площею. Оскільки там проживали квартиранти, ОСОБА_2 не мала можливості вселитися у квартиру за місцем її реєстрації. З метою усунення перешкод у користуванні спірним житловим приміщенням у серпні 2015 року вона зверталася з відповідною заявою до служби у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації. На своє звернення отримала письмову відповідь від 04.09.2015 р. № 100/09-2711 про те, що з її батьком ОСОБА_1 відбулася зустріч, під час якої останній не заперечує щодо проживання доньки разом з ним, а питання щодо проживання дитини за місцем фактичної реєстрації запропоновано обговорити на спільній зустрічі. Іншого житла відповідач не має, її мама померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а тому ОСОБА_2 вважає, що вона з поважних причин не проживає у спірній квартирі.
Опитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 (дідусь відповідача) та ОСОБА_7 (подруга відповідача) також підтвердили зазначені обставини.
Жодних доказів тих обставин, що відповідач добровільно залишила місце проживання і не проживала у спірній квартирі без поважних причин, позивачем до суду не надано.
Оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що відповідач не проживає у спірній квартирі більше року з поважних причин, а тому вимога про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням не знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
Довідка № 07-1/3, видана 13 липня 2017 року ОСББ "Вчитель", (а.с. 7) на яку посилається позивач, на підтвердження своїх позовних вимог, на думку суду, не спростовує встановлені судом обставини. Дана довідка не може бути прийнята до уваги, оскільки є неналежним доказом обставин, заявлених ОСОБА_1, оскільки ця довідка складена без обстеження квартири, де зареєстрована відповідач, зміст довідки та достовірність викладеної в ній інформації відповідальним працівником ОСББ "Вчитель" не перевірялись, а лише засвідчено підписи мешканців.
Вимога позивача про зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку є похідною, а тому також не підлягає задоволенню.
З огляду на наведене, позовна заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 405 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зняття з реєстраційного обліку - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: