Справа: № 810/538/17 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
04 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшин» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшин» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Відповідач, Київська митниця ДФС) у якому просило:
- визнати протиправними дії Київської митниці ДФС з коригування митної вартості товару, декларування якого відбувалось відповідно до вантажної митної декларації №125120105/2016/318398 від 03.08.2016;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №125120105/2016/000039/1 від 19.08.2016, прийняте відділом митного оформлення №5 м/п «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС;
- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00338 від 19.08.2016, складену відділом митного оформлення №5 м/п «Бориспіль-аеропорт» Київської митниці ДФС.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшен» (Дистриб'ютор) та корпорацією «Філіп Моріс Продактс С.А.» (Продавець) було укладено договір дистрибуції від 01.08.2015, у порядку та на умовах якого Продавець поставляє Дистриб'ютору товар, найменування, ціна, кількість якого визначається у замовленні (т.1, а.с.28-56).
У липні 2016 року позивачем на підставі договору дистрибуції від 01.08.2015 та замовлення від 27.05.2016 №4500856209 здійснено ввезення на територію України товару, а саме: тютюнових виробів для електричного нагрівання.
03.08.2016 року ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшин» до Київської митниці ДФС подану митну декларацію (МД) №12512015/2016/318398, у якій для митного оформлення задекларовано товар, а саме: тютюновий виріб для електричного нагрівання (ТВЕН), не призначений для куріння, нюхання, смоктання чи жування у загальній кількості 65000 штук (Т.1 а.с.132-133).
Митна вартість товару відповідно до графи 12 митної декларації від 03.08.2016 №12512015/2016/318398 становить 697 680,18 грн. на умовах поставки CPT Київ.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Відповідно до графи 44 митної декларації від 03.08.2016 №12512015/2016/318398, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані:
- договір дистрибуції від 01.08.2015;
- авіаційні накладні від 26.07.2016 235-11812953 та від 26.07.2016 BLQ-27551169;
- інвойс від 27.07.2016 №1066161100027237;
- пакувальний лист від 27.07.2016;
- рахунок-проформа від 26.07.2016 № RRP PF-236;
- специфікації від 11.01.2016 №3, від 12.03.2016 №4;
- листи від 01.08.2016 №1446, №SD/08/001, від 27.11.2015 № б/н та від 03.12.2015 № б/н.
Розглянувши вказані документи, митний орган, посилаючись на положення ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, направив позивачу запит, у якому запропонував надати додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, а саме: рахунки про здійснення платежів третім особам на корить продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (Т.1, а.с.59).
На вказаний запит ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшен» додатково направило митному органу:
- прайс-лист від 18.01.2016 (Т.1, а.с.65);
- замовлення від 27.05.2016 №4500856209 (Т.1, а.с.66);
- копію митної декларації, за якою позивачем оформлювались аналогічні товари в інший період (Т.1, а.с.67-68);
- лист від 09.08.2016 №463 (Т.1, а.с.71);
- звіт за оборотами від 09.08.2016 №SD/08/008 (Т.1, а.с.69-70);
- лист від 04.08.2016 (Т.1, а.с.60);
- платіжне доручення в іноземній валюті від 05.08.2016 (Т.1, а.с.61).
Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею ДФС було прийняте рішення про коригування митної вартості від 19.08.2016 №125120105/2016/000039/1, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 03.08.2016 №12512015/2016/318398 скоригував до 45 996,51 дол. США (Т.1, а.с.15-16).
Обґрунтовуючи підстави не прийняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 оскаржуваного рішення зазначив, що виявив у поданих документах розбіжності, суть яких полягає у невідповідності вартості імпортованого товару згідно з інвойсом від 27.07.2016 №1066161100027237 (28106,00 дол. США), поданим декларантом, та інвойсом від 26.07.2016 №1004160100001214 (41094,00 євро), що супроводжував вантаж під час його доставки повітряним транспортом на митну територію України.
Скоригована відповідачем митна вартість товару базується на інформації про вартість товару, що вказана в інвойсі від 26.07.2016 №1004160100001214 (41094,00 євро/45996,51 дол. США).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125120105/2016/00338 від 19.08.2016.
Не погоджуючись з вищезазначеними оскаржуваними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не містять належного обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.
Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, інші методи не можуть бути застосовані, на думку відповідача, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; неподання позивачем основних та додаткових документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Митного кодексу України); невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості та інших умов, що могли вплинути на ціну товарів, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшин» разом з митною декларацією №12512015/2016/318398 надало наступні документи, а саме: договір дистрибуції від 01.08.2015; авіаційні накладні від 26.07.2016 235-11812953 та від 26.07.2016 BLQ-27551169; інвойс від 27.07.2016 №1066161100027237; пакувальний лист від 27.07.2016; рахунок-проформа від 26.07.2016 № RRP PF-236; специфікації від 11.01.2016 №3, від 12.03.2016 №4; листи від 01.08.2016 №1446, №SD/08/001, від 27.11.2015 № б/н та від 03.12.2015 № б/н.
Також, позивачем, на вимогу митного органу, було надано додаткові документи, зокрема, прайс-лист від 18.01.2016; замовлення від 27.05.2016 №4500856209; копію митної декларації, за якою позивачем оформлювались аналогічні товари в інший період; лист від 09.08.2016 №463; звіт за оборотами від 09.08.2016 №SD/08/008; лист від 04.08.2016; платіжне доручення в іноземній валюті від 05.08.2016.
Тобто, ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшин» надано усі необхідні документи, що підтверджують заявлену ним митну вартість товару, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Щодо розбіжностей митної вартості товару на які звертає увагу митний орган у рішенні про коригування митної вартості від 19.08.2016 №125120105/2016/000039/1, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1-3.3 укладеного між ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшен» (Дистриб'ютор) та корпорацією «Філіп Моріс Продактс С.А.» (Продавець) договору дистрибуції від 01.08.2015 передбачено, що Продавець постачає Дистриб'ютору товар на підставі замовлення, у якому зазначається відомості про товар, що замовляється; ціну товару; товарний код; кількість товару; дату поставки.
Пунктом 3.3 договору дистрибуції від 01.08.2015 передбачено, що Продавець до кожної партії товару додає документи: оригінал рахунку-фактури; оригінал транспортної накладної; оригінал сертифікату походження; оригінал пакувального листа; специфікацію.
Пунктом 4.1 договору дистрибуції від 01.08.2015 встановлено, що Продавець зобов'язаний продавати товар Дистриб'ютору за цінами, які узгоджуються сторонами у специфікації.
Відповідно до п. 5 договору дистрибуції від 01.08.2015, Дистриб'ютор сплачує продавцю за товар, придбаний за цим договором, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця не пізніше, ніж 60 днів після моменту фактичної поставки товару, за умови отримання відповідного рахунку-фактури.
У специфікації для товарів № 4 від 12.03.2016 до договору дистрибуції від 01.08.2015 сторони погодили, що вартість товарів - тютюнових виробів для електричного нагрівання Parliament Blue, Parliament Fresh становить 21,62 дол. США за одиницю (Т.1, а.с.56).
На підставі та у порядку, передбаченому договором дистрибуції від 01.08.2015, позивачем було сформоване замовлення від 27.05.2016 № 4500856209 на поставку 1300 одиниць товару на загальну суму 28 106,00 дол. США (Т. 1 а.с.66).
Як вбачається з вказаного замовлення, ціна товарів визначена згідно умов специфікації для товарів №4 від 12.03.2016 з розрахунку 21,62 дол. за одиницю товару.
На виконання умов договору та на підставі вказаного замовлення, Продавцем було виставлено позивачу інвойс від 27.07.2016 №1066161100027237, відповідно до якого останній мав сплатити 28 106,00 дол. США за товар згідно із замовленням від 27.05.2016 №4500856209 (Т.1, а.с.23).
Посилання на цей же інвойс міститься у пакувальному листі від 27.07.2016, що супроводжував імпортовані позивачем товари (Т.1, а.с.25-26).
Для сплати вартості товару згідно інвойсу від 27.07.2016 №1066161100027237 обслуговуючим банком позивача була придбана валюта у розмірі 28 106,00 дол. США, що підтверджується заявою на проведення валютної операції від 01.09.2016 (Т.1, а.с.191).
Отже, документами, які були подані позивачем до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена митна вартість товару у розмірі 28 106,00 дол. США базувалась на документально підтверджених відомостях.
Разом з тим, доводи митного органу, що товар було поставлено та оплачено за ціною, вказаною в інвойсі від 26.07.2016 №1004160100001214, є безпідставними та не підтвердженими належними доказами.
У міжнародній комерційній практиці інвойс - це документ, що містить платіжні реквізити одержувача коштів (ініціатора інвойсу), за якими платник (одержувач інвойсу) здійснює безготівковий переказ грошових коштів за товари та/або послуги.
Так, інвойс від 26.07.2016 №1004160100001214 на суму 41 094,00 євро виставлений компанією «Philip Morris Manufacturing & Technology Bologna S.p.A.», яка не є стороною договору дистрибуції від 01.08.2015, відповідно вказаний інвойс не призначався для ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшен», а тому доводи митного органу, що вказана у ньому ціна на аналогічні товари є ціною, що позивач сплатив (мав сплатити) за товари, пред'явлені до митного оформлення, спростовуються змістом самого інвойсу.
Усуваючи стверджуванні митним органом розбіжності, позивач у ході консультацій з митним органом надав листи компанії «Philip Morris Products S.A.» від 09.08.2016 та від 17.08.2016, у яких компанія «Philip Morris Products S.A.» підтвердила, що поставка товару згідно авіаційних накладних від 26.07.2016 №235-11812953 та від 26.07.2016 BLQ-27551169 здійснювалась на підставі інвойсу від 27.07.2016 №1066161100027237 (Т.1 а.с.71-72).
У той же час інвойс від 26.07.2016 №1004160100001214, який супроводжував авіаційну накладну від 26.07.2016 №235-11812953, не стосується поставки згідно вказаної накладної та був включений до документів на поставку помилково.
Отже, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що позивач не може нести відповідальність за відображення стороною, яка не є продавцем товару, інформації про вартість товару, що відрізняється від закріплених у контракті умов.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Митним кодексом України (далі по тексту - МК України) (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до ч.1 ст. 49, ч.2 ст. 51 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорт, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.2,3 ст.53 Кодексу, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару були надані всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 грудня 2016 (К/800/36899/15) справа № 810/1843/15.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку надання додаткових документів є необхідним у разі потреби підтвердження задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної лише обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
На підставі вищевикладеного, дослідивши в повній мірі матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ТОВ «Філіп Морріс Сейлз енд Дистриб'юшен» для підтвердження митного оформлення товару було подано всі документи передбачені нормами ст. 53 МК України, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості, а тому у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, в даному випадку Київською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваних рішень відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Карпушова О.В.
Епель О.В.