Справа: № 357/4048/17 Головуючий у 1-й інстанції:Цуранов А.Ю.;
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
05 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2017 року, ОСОБА_2 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов обґрунтовано тим, що в період з 20.03.1996 року по 07.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.
01.12.2016 року йому встановлено другу групу інвалідності, яку він отримав у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Посилаючись на відмову відповідача в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з другою групою інвалідності, просив визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі 24.03.2017 року № 29/Г-210, у проведенні виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності та зобов'язати відповідача розглянути заяву (рапорт), прийняти рішення щодо призначення та виплати відповідачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому другої групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб, в сумі 320 000 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо не вирішення питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути питання про призначення і виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію» за його заявою та прийняти відповідне рішення
В іншій частині вимог відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 серпня 2017 року об 12 год. 25 хв.
У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Положеннями ч. 3 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема: заявляти клопотання і відводи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи та з метою забезпечення апеляційного розгляду справи необхідно провести певні дії, а розгляд даної справи може перевищувати межі строку, встановленого для розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року було зупинено апеляційне провадження у справі за розглядом вищевказаної апеляційної скарги до 05 жовтня 2017 року до 10 год. 10 хв.
Відповідно до частини 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів протокольною ухвалою постановила, провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, поновити та призначити до розгляду у судовому засіданні на 05 жовтня 2017 року о 10 год. 10 хв.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Як встановлено судом першої інстанції, що з 20.03.1996 року по 06.11.2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ.
В період з 07.11.2015 року по 29.09.2016 року позивач проходив службу в Національній поліції, причина звільнення пп. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
01.12.2016 року обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлена друга група інвалідності, причиною якої є захворювання пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, строком до 01.12.2017 року.
10.03.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму.
24.03.2017 року листом № 29/Г-210 відповідач повідомив позивача, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейським проводиться за останнім місцем служби.
Зазначені обставини справи підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим опсяненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Згідно з ст. 23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 р. № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. № 707 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 37, ст. 1461).
Відповідно до п. 3 Порядку №850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктами 7 - 9 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».
Пунктом 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону України «Про Національну поліцію».
Нормами ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 97 Закон України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: п. 4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Згідно з п. 1 р. ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останім місцем служби поліцейського.
Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 № 916. передбачено, що одноразова грошова допомога призначається у випадку пов'язаному з проходженням служби в органах внутрішніх справ - обставина, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з пп. «б» п.3 ч.1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», розміри одноразової грошової допомоги поліцейським визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб на час виплати такої допомоги поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності II групи - 200 розмірів прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб.
Відповідно до пунктів 2, 3, 5 Розділу III Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, посадові особи поліції у межах своїх повноважень повинні сприяти особам, які мають право на призначення і отримання одноразової грошової допомоги відповідно до законодавства України, в отриманні та оформленні ними документів, необхідних для своєчасного ухвалення рішення про/ призначення і виплату зазначеної допомоги.
Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку №4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 передбачено, що фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Згідно п. 2 Розділу IV Порядку №4 керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідачем не спростовується факт надання позивачем необхідного пакету документів для вирішення питання про призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, у зв'язку з втратою працездатності, а також те, що позивач проходив службу в якості поліцейського та отримав другу групу інвалідності у зв'язку з хворобою пов'язаною з службою в органах внутрішніх справ, що також підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи.
Як вбачається з матеріалів справи 10.03.2017 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням 11 групи інвалідності та надав копію паспорта, копію ідентифікаційного номеру, довідки МСЕК КЗ КОР «Обласного бюро медико-соціальної експертизи» серія АГ № 0007485 від 01.12.2016 року про ступінь втрати професійної працездатності; довідки до акту огляду МСЕК сер. АВ №0198630 від 01.12.2016 року.
Водночас, із копії листа № 29/Г-210 від 24.03.2017 року вбачається, що відповідач повідомив позивача про те, що через неузгодженість законодавства, для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги немає правових підстав.
Саме в ході проходження служби в Національній поліції було встановлено у ОСОБА_2 захворювання, що пов'язане із проходженням служби в органах внутрішніх справ та підтверджується свідоцтвом про хворобу №329/Зв ВЛК ДУ «ТМО МВСУ України по Київській області» від 15.09.2016 року.
Зазначене стало підставою для звільнення позивача зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Отже, останнім місцем служби позивача як поліцейського є Головне управління Національної поліції в Київській області.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач звернувся з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги до Головного управління Національної поліції в Київській області відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, а не у відповідності до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ № 4 від 11.01.2016 р.
01.12.2016 року за результатами проходження огляду МСЕК позивачеві було встановлено 2 групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків в органах внутрішніх справ.
Проте Головне управління Національної поліції в Київській області відмовило у виплаті зазначеної допомоги мотивувавши це тим, що така допомога не передбачена чинним законодавством про Національну поліцію, додавши, що призначення вказаної допомоги проводиться за останнім місцем служби поліцейського.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач у своїй відмові не посилався на недостатність чи невідповідність документів поданих позивачем для виплати одноразової грошової допомоги.
Та звертає увагу на те, що передумовою виплати позивачу одноразової грошової допомоги є дотримання певної процедури та послідовності.
Так, пунктом 3 розділу III Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбачено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.
Відповідно до п.5 розділу III зазначеного Порядку, для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності:2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додано копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання: 3) акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).
Згідно з п.1 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.
Зазначений висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує/відмовляє: в апараті Національної поліції - Голова Національної поліції України або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у міжрегіональних органах Національної поліції - начальник органу або особа, на яку покладено виконання таких функцій; у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві - начальник Головного управління Національної поліції або особа, на які покладено виконання таких функцій.
Пунктом 2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в ра: загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлено, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятидений строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у яком; проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату таке: допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.
Крім того, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у раз: загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» було врегульовано Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850(далі Порядок № 850).
Підпунктом 2 пункту 3 вказаного Порядку № 850 врегульовано, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під. час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через гри місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. - у разі встановлення інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. - у разі встановлення інвалідності 111 групи.
За колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку № 850. а той факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції, не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.06.2017 року у справі №К/800/19613/17 (головуючий суддя Заїка М.М.)
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п. 42 та п. 44), органи влади, приймаючи рішення, повинні дотримуватися умов, передбачених законами та, що для цілей ст. 1 першого Протоколу здійснювати оцінку справедливості доцільно лише тоді, коли відповідне втручання відповідає нормам застосованого законодавства, тим самим вказавши на необхідності дотримання органами влади усіх норм закону, що є необхідною умовою для справедливого прийняття рішення.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстаці не в повному обсязі досліджено всі обставини та матеріали справи та норми ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію», Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, зі змінами та доповненнями внесеними наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 № 916, Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850, у зв'язку з чим прийшов до неправильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, викладену у листі 24.03.2017 року №29/Г~210, у проведенні виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності та зобов'язання розглянути заяву (рапорт), прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності в розмірі - 200 розмірів прожиткового мінімуму.
Відповідно до п.15 Прикінцевих та Перехідних Положень Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Одноразова грошова допомога є гарантованою державою компенсацією за втрату здоров'я під час проходження служби особою, а тому, оскільки на час настання інвалідності у позивача він проходив службу саме в Головному управлінні Національної поліції, норми Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги розповсюджується на позивача.
Крім того, колегія судів враховує, що інвалідність позивачу була встановлена під час проходження ним служби в Національній поліції, а не в міліції.
Згідно з частиною 1 ст. 4 Закону України «Про Національну поліцію» поліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України. Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Міністром внутрішніх справ України (ч.6 ст.4 Закону).
Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України у постанові від10 січня 2017 року справа №К/800/32998/16.
На підставі вище зазначеного та оскільки позивачем дотримано порядок подання документів для призначення грошової допомоги, визначений Постановою Кабінету Міністрів України № 850, цією постановою визначається порядок виплати грошової допомоги працівнику міліції, а не поліцейському, у ній чітко прописано подання документів за останнім місцем служби, яким є у даному випадку Головне управління Національної поліції у м. Києві, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині та зобов'язання відповідача Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснити дії щодо нарахування та виплати грошової допомоги позивачу.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2017 року підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 156, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2017 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Київській області, у проведенні виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області розглянути заяву, призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності у розмірі - 200 розмірів прожиткового мінімуму, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 10 жовтня 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.