20 вересня 2017 року м. Київ К/800/38023/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (ОДПІ)
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011
та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014
у справі № 2а-7623/11/1370 Львівського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергозберігаючі технології»
до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 22.03.2011 № 0000162320/4264 та № 0000152320/4265.
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.02.2011 № 200/23-2/20808038. Згідно з цим актом позивач порушив норми пункту 1.32 ст.1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено валові витрати на загальну суму 1028943,00 грн. у податковому обліку за 2009 року та 2-й квартал 2010 року та податковий кредит на 176227,00 грн. за листопад, грудень 2009 року, червень 2010 року за наслідками нікчемних правочинів із поставки від ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТОВ «Екопласт-Львів» товарів з огляду на відсутність у останніх основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, у результаті чого занижено податок на прибуток за 4-й квартал 2009 року, 2-й квартал 2010 року на загальну суму 189556,00 грн. та ПДВ на загальну суму 151645,00 грн. у податковому обліку за грудень 2009 року, червень 2010 року.
Вказана перевірка проводилась із 17.12.2010 по 21.02.2011 та була призначена на підставі постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Львівській області від 23.11.2010 (а.с. 103-105, т.2).
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.03.2011: № 0000162320/4264 - про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 189556,00 грн., у тому числі: 151645,00 грн. за основним платежем та 37911,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0000152320/4265 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 236945,00 грн., у тому числі: 189556,00 грн. за основним платежем та 47389,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТОВ «Екопласт-Львів» товарів від імені цих постачальників на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні. На підставі цих документів сформував валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.
Згідно з пунктом 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за винятком деяких положень) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат та включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ДПІ посилається на нікчемність правочинів із поставки позивачу від ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТОВ «Екопласт-Львів» товарів з огляду на встановлені під час перевірки цих постачальників ознаки фіктивності, як-то: недостатність у них основних фондів, необхідних для здійснення поставки, недостатність у ПП «Львівкомфортгруп-К» трудових ресурсів.
Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних на перевезення товару, доказів подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності, - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ПП «Львівкомфортгруп-К» та ТОВ «Екопласт-Львів» товарів, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України. Посилання ДПІ на недоліки товарно-транспортних накладних, за відсутності інших доказів, які б беззаперечно ставили під сумнів реальність господарських операцій із поставки позивачу від цих постачальників товарів, було обґрунтовано не прийнято апеляційним судом як свідчення відсутності реального характеру поставки.
Вищенаведені норми Закону № 334/94-ВР та Закону № 168/97-ВР не ставлять у залежність право платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність операцій з придбання ним товарів (послуг) у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов'язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.
Крім того, ДПІ при прийнятті оскаржуваних податкових рішень не було дотримано норм пункту 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, норми якого набрали чинності з 01.01.2011, та діяли на час прийняття податкових повідомлень-рішень.
Цим пунктом встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність (пункт 86.9 ст. 86 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 20.11.2012 № 5503, який набрав чинності з 04.01.2013).
Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, не звернув увагу на порушення ОДПІ при прийнятті податкових повідомлень-рішень норм пункту 86.9 ст. 86 ПК, що однак, не вплинуло на правильність висновку апеляційного суду щодо результату вирішення справи.
Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко