Кіровоградської області
про повернення позовної заяви
04 грудня 2009 р. № 02-08/399
Суддя господарського суду Кіровоградської області Змеул О.А., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою "Український промисловий банк", м. Київ
до підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта", м. Кіровоград
про стягнення 20 177 155,78 грн.,
Товариством з обмеженою "Український промисловий банк", від імені якого діє тимчасовий адміністратор, подано позовну заяву від 26.11.09, яка містить вимоги про стягнення з підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Нафта" 20 177 155,78 грн. заборгованості за кредитним договором № 79/К-04 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 28.07.2004 року.
У відповідності до правил пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Позивач, від імені якого діє тимчасовий адміністратор, не подав доказів сплати державного мита, мотивуючи тим, що згідно ч. 2 ст. 81 Закону України "Про банки та банківську діяльність" при зверненні до суду тимчасовий адміністратор не сплачує державне мито. На думку позивача, зазначена норма Закону є спеціальною нормою та має пріоритет над загальними нормами Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 (далі - Декрет від 21.01.1993 року № 7-93).
Господарський суд відхиляє вказані доводи позивача, позовна заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Декрету від 21.01.1993 року № 7-93 платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Відповідно до п. 2 ст. 2 Декрету від 21.01.1993 року № 7-93 державне мито справляється, у тому числі, з позовних заяв і заяв кредиторів у справах про банкрутство, що подаються до господарських судів, та апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Також, необхідно зазначити, що серед осіб, які звільнені від сплати державного мита, перелік яких вказано у статті 4 Декрету від 21.01.1993 року № 7-93, відсутній тимчасовий адміністратор, який подає позов в інтересах комерційного банку.
Згідно ст. 81 Закону України "Про банки та банківську діяльність" тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою про визнання угод недійсними, якщо за цими угодами здійснено:
1) платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з метою надання пільг окремим кредиторам банку;
2) будь-яку операцію із пов'язаною особою банку, яка була здійснена протягом одного року до моменту призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;
3) господарські операції, де оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;
4) будь-які операції з майном на безоплатній основі, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;
5) будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кредиторів, чи інше порушення їх прав, вчинені за три роки до призначення тимчасового адміністратора;
6) будь-які господарські операції, засновані на наданні підроблених документів чи шахрайстві.
При зверненні до суду тимчасовий адміністратор не сплачує державного мита.
Отже, із викладеного слідує, що стаття 81 "Запобігання переказу активів банку до моменту призначення тимчасового адміністратора" вказаного Закону містить вичерпний перелік випадків звернення до суду з позовною заявою за розгляд яких тимчасовий адміністратор не сплачує державне мито.
Позивач не обґрунтував належними і допустимими доказами того, що тимчасовий адміністратор, який звертається до господарського суду від імені та в інтересах комерційного банку, звільнений від сплати державного мита з позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За таких обставин позовна заява підлягає поверненню згідно пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення допущеного порушення позивач має право повторно звернутись з позовною заявою до господарського суду в загальному порядку.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовну заяву від 26.11.2009 року № 39700 року та додані до неї документи, в тому числі копію платіжне доручення № 194 від 25.11.2009 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. повернути без розгляду на адресу товариства з обмеженою "Український промисловий банк".
Примірники ухвали надіслати сторонам.
Суддя О.А. Змеул