Справа № 2 - А - 4464/09/19
28 жовтня 2009 року Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Папаценко П.І., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Донецькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивачка звернулась до суду із адміністративним позовом до Управління ОСОБА_2 України в Донецькій області про скасування постанови від 24.03.2009 року № АН 220506 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень за перевищення швидкості в межах міста більш ніж 20 км/г. В заяві вказала, що не згодна з даною постановою, оскільки вона ніяким транспортним засобом не керувала та Правил дорожнього руху не порушувала, крім того, постанову їй було надіслано з порушенням строків.
Позивачка подала суду заяву про підтримку позовних вимог в повному обсязі та про розгляд справи у її відсутності в письмовому провадженні.
Від представника відповідача ОСОБА_3 також надійшла заява про розгляд справи у його відсутності та незгоду з позовними вимогами. Заперечення проти позову та докази, які у нього є, відповідачем у відповідності з п. 5 ч. 4 ст. 107 КАС України не подавались, тому суд розглянув справу на підставі наявних в ній доказів.
У зв'язку з тим, що обидві сторони заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності, суд відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України справу розглянув в порядку письмового провадження.
Дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними підставами.
Судом встановлено, що постановою від 24.03.2009 року № АН 220506 позивачка притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень за те, що 21.03.2009 року об 11 годині 09 хвилин рухаючись по пр. Карпова - вул.. Новосибірська, яка розташована в м. Маріуполі, водій автомобіля НОМЕР_1, який належить позивачці, рухався зі швидкістю 83 км/г. в місті, де обмеження швидкості встановлено 60 км/г. Фіксування порушення проводилось приладом Візір 0812514, у зв'язку з чим протокол про адміністративне правопорушення не складався і постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винесено у відсутності позивача.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначена постанова винесена у відповідності до ст. 14-1 КпАП без складення адміністративного протоколу, але суд вважає, що вона не відповідає вимогам закону за наступними підставами.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у співробітника ДАІ, керувався ним безпосередньо при фіксації порушення, а також в подальшому через комп'ютер при роздруківці фотографій (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об'єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). Між тим, ст. 14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі . За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж, не сприяє виконанню основних завдань ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.
Згідно інструкції до приладу «Візір» останній може працювати в двох режимах - «стаціонарний» або «патрульний», але ніяк не автоматичний. Відповідачем не надано суду доказів, що прилад Візір 0812514, яким проводилось фіксування, працює в автоматичному режимі.
Суд вважає, що при фіксації порушень засобами, які працюють не в автоматичному режимі, складення протоколу про адміністративне правопорушення та участь особи у розгляді справи є обов'язковими , оскільки згідно ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, лише у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису.
При всіх інших обставинах відповідно ст. 251 КУпАП показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є лише одним із можливих видів доказів наряду зокрема і з протоколом про адміністративне правопорушення.
До того ж згідно ст. 283 КУпАП невід'ємною складовою постанови є опис обставин, установлених при розгляді справи, в тому числі й місце скоєння правопорушення. З технічних засобів чи приладів, які не працюють в автоматичному режимі таке місце без зупинки транспортного засобу і складення протоколу про адміністративне правопорушення безпосередньо після вчинення правопорушення встановити неможливо. З доданих до постанови фотографій не вбачається, що місце правопорушення знаходиться по пр. Карпова - вул.. Новосибірська, яке розташоване в м. Маріуполі, оскільки це можливо встановити лише у разі фіксування саме автоматичними засобами та приладами, які розташовуються в певних ідентифікованих місцях. У даному випадку швидкість, яка вказана на фотографії, і на якій чітко не зображене місце скоєння правопорушення, не перевищує загальну швидкість, яка встановлена на дорогах руху за межами міста 90 км/г.
Крім того, у постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим відповідно до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Відповідачем суду не надано доказів того, хто саме з працівників ДАІ (і чи взагалі працівник ДАІ) проводив фотофіксацію порушення і чи допущений цей працівник до її застосування.
Відповідно до п. 12.2, 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Відповідачем не надано суду даних, з якого автомобіля велося фіксування порушення, що також перешкоджає застосуванню його результатів для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Доказів про наявність таких документів щодо приладу «Візір», яким проводилась фіксація порушення, відповідачем суду надано не було.
При цьому, дії працівників ДАІ, які за допомогою указаних засобів лише фіксують, а не припиняють адміністративні правопорушення, суперечать вимогам п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про міліцію», відповідно до якого міліція зобов'язана припиняти адміністративні правопорушення.
Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави для безпротокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суперечать ст.ст. 254, 258, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.
При таких обставинах суд вважає, що постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, оскільки винесена всупереч вимогам діючого законодавства, а справа - закриттю у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України питання пропуску позивачем строку звернення до суду не розглядалось, оскільки відповідач на відмові в позові з цих мотивів не наполягав.
На підставі викладеного, керуючись ст. 8-11, 71, 88, ч. 3 ст. 122, ст. 159, 160, 162, 163, 167 КАС України, п. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 288, ст. 293 КпАП України,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Донецькій області задовольнити.
Постанову від 24.03.2009 року № АН 220506 про притягнення ОСОБА_1 д о адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 255 гривень скасувати, провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя