ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 39/32323.11.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Фармація - 2000»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров»я»
про стягнення 10327,58 грн.
Суддя Гумега О.В.
Представники:
Від позивача:. Муха Н.М.(довіреність № б/н від 22.10.2009 року)
Від відповідача: не з'явилися.
Закрите акціонерне товариство «Фармація - 2000»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров»я»(відповідача) про стягнення 10327,58 грн. заборгованості за Договором поставки № 1/192 від 04.12.2008 р., з яких 8721,05 грн. - основний борг, 685,22 грн. -пеня відповідно до п. 7.2 Договору, 921,31 грн. - штраф відповідно до п. 7.3 Договору. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 р. порушено провадження у справі № 39/323 та призначено справу до розгляду на 02.11.2009 р. о 12:10 год.
Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 02.11.2009 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2009 р., у т.ч. витяги з ЄДРПОУ № 13-5757 від 21.10.2009 р. щодо відповідача та № 5757/1 від 21.10.2009 р. щодо позивача, видані Головним управлінням статистики у м. Києві.
Представник відповідача в судове засідання, призначене на 02.11.2009 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 12.10.2009 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11..2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 23.11.2009.р. о 12:50 год.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009 р. на виконання вимог ухвали суду від 02.11.2009 р. подав докази направлення позовної заяви і доданих до неї документів за адресою відповідача згідно витягу Головного управління статистики у м. Києві № 13-5757 від 21.10.2009 р.: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 104 (фіскальний чек № 4020 від 18.11.2009 р. з описом вкладення у цінний лист).
Представник відповідача у судове засідання, призначене на 23.11.2009 р., повторно не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 12.10.2009 р. та від 02.11.2009 р. не подав і не надіслав.
Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/323 від 02.11.2009 р. було направлено відповідачу за адресою місцезнаходження відповідача згідно витягу Головного управління статистики у м. Києві № 13-5757 від 21.10.2009 р.: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 104, який доданий представником позивача до матеріалів справи у судовому засіданні 02.11.2009 р.. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на зворотньому боці цієї ухвали.
Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/323 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 02.11.2009 р. та 23.11.2009 р. від останнього до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Представник позивача в судовому засіданні 23.11.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.
В судовому засіданні 23.11. 2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
04.12.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Фармація - 2000»(позивач), визначеним як Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоров»я», визначеним як Покупець (відповідач) був укладений Договір поставки № 1/192 (надалі -Договір).
Предметом Договору є постачання лікарських засобів, товарів медичного призначення, субстанцій та біологічно активних речовин (надалі -Товар) (п. 1.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2 Договору позивач зобов»язався на протязі дії Договору постачати і передавати у власність відповідача Товар окремими партіями, а відповідач зобов»язався приймати Товар та оплачувати його вартість на встановлених Договором умовах.
Згідно п. 3.1 Договору сторони узгодили, що ціна Товару, асортимент та кількість вказуються позивачем в накладних на реалізацію Товару і вважаються узгодженими при наявності на накладних підписів уповноважених представників сторін на відпуск та отримання Товару.
Відповідно до п. 3.2 Договору уповноваженим представником зі сторони Покупця (відповідача) вважається особа, на яку видана довіреність на отримання Товару.
Сторони також узгодили, що відповідач сплачує повну вартість отриманого Товару шляхом прямих банківських переказів в строк, визначений у накладних на реалізацію Товарів позивача на кожну конкретну поставку товарів. Днем завершення платежів вважається день зарахування грошових коштів у повній сумі на поточний рахунок позивача (п. 4.1 Договору).
Згідно п.п. 7.1 -7.4 Договору сторони встановили відповідальність за порушення Договору винною стороною, а саме: у разі порушення строків оплати за поставлений Товар Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від вартості несплачених Товарів за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки (п. 7.2 Договору); у разі прострочки платежу на 30 днів і більше, крім пені, Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 10% вартості несплаченого Товару на 30-й день прострочки.
По матеріалам справи встановлено, що на виконання умов Договору за період з 13.03.2009 р. по 26.03.2009 р. позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 9213,05 грн., що підтверджується накладними на реалізацію товарів згідно переліку, наведеному позивачем на стор. 1 позовної заяви (копії накладних знаходяться в матеріалах справи) (надалі -Накладні).
Факт прийняття Товару відповідачем у відповідності до пунктів 3.1, 3.2 Договору підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача згідно довіреності ТОВ «Здоров»я»серія ЯНС № 434193 (копія знаходиться в матеріалах справи) та відбитком печатки ТОВ «Здоров»я» на Накладних.
Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач сплачує повну вартість отриманого Товару шляхом прямих банківських переказів в строк, визначений у накладних на реалізацію Товарів позивача на кожну конкретну поставку товарів.
З урахуванням положень п. 4.1 Договору, строк виконання зобов'язань щодо оплати Товару переданого згідно Накладних станом на час вирішення спору є таким, що настав та становить більше, ніж 30 днів.
З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання по оплаті поставленого Товару відповідачем було виконано лише частково у розмірі 492,00 грн., що не заперечується позивачем, та з порушенням умов пунктів 1.1, 4.1 Договору.
У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла основна заборгованість за поставлений Товар у сумі 8721,05 грн. (9213,05грн., загальна сума поставленого Товару відповідно до спірних Накладних -492,00 грн., сума часткових розрахунків за поставлений Товар = 8721,05 грн.), у звЧязку з чим позивач і звернувся до Господарського суду міста Києва.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 1/192 від 04.12.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначають права та обов'язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 8721,05 грн. на підставі Договору поставки № 1/192 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 685,22 грн. пені згідно п. 7.2 Договору та 921,31 грн. штрафу згідно п. 7.3 Договору за періоди відповідно до кожної із спірних Накладних та які зазначені у розрахунку позивача, наведеному у тексті позовної заяви.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовЧязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)
Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Пунктом п. 7.2 Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати за поставлений Товар Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі 0,5% від вартості несплачених Товарів за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочки.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що у разі прострочки платежу на 30 днів і більше, крім пені, Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) штраф у розмірі 10% вартості несплаченого Товару на 30-й день прострочки.
Як вище було встановлено, відповідач зобов'язання по оплаті поставленого позивачем Товару виконав частково та з порушенням строків оплати більше, ніж 30 днів.
Отже, враховуючи вищезазначені правові норми та умови Договору, а також здійснивши перевірку здійсненого позивачем у тексті позовної заяви розрахунку сум пені та штрафу, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 685,22 грн. пені та 921,31 грн. штрафу за періоди відповідно до кожної із спірних Накладних, які зазначені у розрахунку позивача, обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 103,28 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 626, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоров»я»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 104; ідентифікаційний код 22966915; рахунок № 26003300138101 в КФ ВАТ «КБ «Експобанк», м. Київ, МФО 322700), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Закритого акціонерного товариства «Фармація - 2000»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 63-д, ідентифікаційний код 30636477; рахунок № 26002010004326 в філії «УніКредит Банк»ТзОВ у м Києві, МФО 300744) 8721,05 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять одну гривню 05 коп.) основного боргу, 685,22 грн. (шістсот вісімдесят п»ять гривень 22 коп.) пені, 921,31 (дев»ятсот двадцять одну гривню 31 коп.) штрафу, 103,28 грн. (сто три гривні 28 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя Гумега О. В.
Дата підписання
повного тексту рішення: 27.11.2009 р.