Справа: № 750/4607/17 Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О
Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
03 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Бабенка К.А.,
суддів: Кузьменка В.В., Парінова А.Б.,
при секретарі судового засідання Антоненко К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України (далі - відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснювати виплати ОСОБА_2 нарахованих йому пенсійних сум згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2016 по справі № 750/948/16-а.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2016 року по справі № 750/948/16-а, що набрала законної сили 11 квітня 2016 року, було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові призначити з 03.12.2015 року ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, як особі льотного екіпажу повітряного судна цивільної авіації, відповідно до положень ч. 3 ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
На виконання вказаного рішення суду позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 03.12.2015, що підтверджується довідкою від 08.09.2017 № 1697, копія якої наявна в матеріалах справи.
Проте, після призначення пенсії відповідач здійснює лише нарахування пенсії та не виплачує її з посиланням на те, що ОСОБА_2 на час призначення пенсії продовжує працювати, а згідно з вимогами ч. 2 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов'язковою умовою виплати пенсії за вислугу років є залишення особою роботи, що дає право на таку пенсію.
Колегія судді не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні правовідносини склалися у зв'язку з відмовою відповідача виплачувати позивачу пенсію, що була призначення підставі рішення суду.
Обґрунтовуючи необхідність припинення виплати пенсії, відповідач фактично висловлює незгоду з постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2016 року по справі № 750/948/16-а, якою було встановлено право позивача на отримання пенсії за вислугу років.
Проте, такі доводи суб'єкта владних повноважень є помилковими з огляду на наступне.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Колегія суддів зазначає, що обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість виконання судового рішення є однією із складових права на суд, яке проголошується пунктом 1 статті 6 параграфа 1 Конвенції та є конституційною гарантією права на судовий захист.
Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 26 лютого 2016 року по справі № 750/948/16-а, що набрала законної сили, є обов'язковою для виконання, зокрема, для Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України.
Посилання відповідача на те, що вказаним рішенням суду пенсійний орган було зобов'язано лише призначити позивачу пенсію, а не виплачувати її є необґрунтованим, оскільки призначення пенсії нерозривно пов'язане з її виплатою. Саме лише призначення пенсії не поновлює прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушеного права на її отримання.
Згідно з визначенням, наведеним у Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Отже, наслідком призначення особі пенсії є виплата такої соціальної гарантії.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача у спірних правовідносинах є порушеними та підлягають поновленню шляхом зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснювати виплати ОСОБА_2 нарахованих йому пенсійних сум згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2016 по справі № 750/948/16-а.
Незгода відповідача з цим судовим рішення може бути підставою для його оскарження, проте, не є підставою для його невиконання.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 3 ч. 1.ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо є невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи або, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.160, 195, 6, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 липня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Зобов'язати Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України здійснювати виплати ОСОБА_2 нарахованих йому пенсійних сум згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 26.02.2016 у справі № 750/948/16-а
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.А. Бабенко
Судді В.В. Кузьменко
А.Б. Парінов
Повний текст постанови виготовлено 04.10.2017 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Парінов А.Б.
Кузьменко В. В.