26 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 487/6312/16-а
Категорія: 10.2Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Потапчука В.О.
суддів - Семенюка Г.В.
- Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
У грудні 2016 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - УПФ України, відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати пенсії, у відповідності до положень Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період з жовтня 2009 року по серпень 2016 року.
Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити.
Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_2 перебуває на обліку в ГУПФ України у Миколаївській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі Закон №2262-ХІІ).
З 01 травня 1993 року виплату пенсії позивачу було припинено у зв'язку з його переїздом на постійне місце проживання до США.
Постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 02 лютого 2016 року, яка набрала чинності 01 квітня 2016 року, було визнано дії УПФ України щодо винесення рішення №102 від 01 грудня 2015 року про відмову в призначені позивачу пенсії за вислугою років неправомірними та зобов'язано відповідача поновити виплату пенсії, починаючи з 07 жовтня 2009 року з урахуванням усіх перерахунків та індексації, відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Вказане рішення суду було виконано відповідачем у серпні 2016 року.
На даний час ОСОБА_2 виплачується пенсія у розмірі 2 485,45 грн.
Не погоджуючись з вищевикладеним позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що сума нарахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, в результаті посадові особи УПФ України, відмовляючи у виплаті позивачу компенсації, діяли у межах наданих повноважень, у відповідності вимог діючого законодавства, та будь-яким чином не порушили права позивача.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ, Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
В апеляційної скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 лютого 2017 року та ухвалення нової постанови, якою адміністративний позов задовольнити.
Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.
Згідно положень ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати» - компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно ст. 46 ч.2 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, було затверджено Постановою КМУ №21 від 21 лютого 2001 року (далі Порядок).
Пунктом 1 вказаного Порядку встановлено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Системний аналіз Порядку, дає змогу зробити висновок, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати з огляду на судове рішення, яким було зобов'язано провести нарахування та виплату пенсії.
При цьому, колегією суддів встановлено, що дана сума заборгованості не нараховувалась, а була визначена судовим рішенням. Таким чином, на думку колегії суддів, сума нарахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом №2050-ІІІ, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
До такого ж висновку дійшов Вищий адміністративний суд в ухвалі від 20 лютого 2017 року по справі №К/800/36368/16.
З урахування вищевикладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки посадові особи пенсійного фонду, відмовляючи у виплаті позивачу компенсації, діяли у межах наданих повноважень, у відповідності вимог діючого законодавства, та будь-яким чином не порушили права ОСОБА_2
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м.Миколаєва від 23 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.
Суддя доповідач: Потапчук В.О.
Суддя: Шеметенко Л.П.
Суддя: Семенюк Г.В.