03 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9449/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити недоплачену грошову допомогу,-
31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2016 року в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, що становить 5650,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, передбачені законодавством України для учасників бойових дій. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право отримати щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, що становить 5650,00 грн. Згідно відповіді відповідача на його звернення у 2016 році він не отримував одноразову грошову допомогу до 5 травня, оскільки виплата вказаної допомоги проводилась згідно списків Надвірнянського районного військового комісаріату. Згідно листа Надвірнянського районного військового комісаріату від 26 липня 2017 року його було включено в списки учасників бойових дій, які повинні були отримати грошову допомогу до 05 травня 2016 року, проте він не отримав разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року.
Постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 920,00 грн.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2016 рік була неправомірно не виплачена позивачу у розмірі 920,00 грн, розмір якої регулюється відповідно до положень Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
Не погодившись з прийнятою постановою, Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що позивач не отримавши щорічну одноразову допомогу до 5 травня за 2016 рік, у строк до 30 вересня 2016 року за отриманням такої допомоги не звертався, при цьому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» обмежено проміжок часу протягом якого особа може звернутися за виплатою допомоги до 5 травня.
Також, не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що для визначення розміру щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 року слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141, а Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", який має вищу юридичну силу. Статтею 12 цього Закону передбачено, що розмір щорічної грошової допомоги до 05 травня повинен становити 5 мінімальних пенсій за віком.
За відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07 липня 2010 року N 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданим Управлінням персоналу штабу управління оперативного командування «Південь» 08 грудня 2015 року(а.с.3).
З відповіді Надвірнянського районного військового комісаріату № 2070 від 26 липня 2017 року слідує, що позивач був 26 липня 2017 року включений у додаткові списки учасників бойових дій, які повинні були отримати разову грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік у розмірі 920 грн, однак не отримали(а.с.98-100).
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня за 2016 рік відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 920,00 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною першою ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Розмір мінімальної пенсії за віком передбачено ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" з 01 січня 2016 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність - 1074 грн.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ п. 63 якого розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким встановлено, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15,16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із п. 1 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 "Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - органи соціального захисту населення), які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), у таких розмірах, зокрема, учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, ґетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 920 гривень.
Вказані положення є чинними та у встановленому порядку не були визнані неконституційними.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 1-11/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України, суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Виходячи з вищенаведеного з 01 січня 2015 року Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" припинені дії норм Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині, яка, зокрема, стосується визначення розміру разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій.
Станом на день, коли позивачу мали б виплати разову грошову допомогу до 5 травня у 2016 році розмір зазначеної допомоги визначався Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Щодо твердження відповідача про те, що позивач не звернувся до відповідача до 30 вересня 2016 року, а тому втратив право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи слідує, що позивач в період з 11 листопада 2015 року по 14 липня 2016 року брав участь у антитерористичній операції. Оскільки, після демобілізації ним було встановлено відсутність виплати йому одноразової щорічної грошової допомоги до 05 травня, позивач у вересні 2016 року звернувся до Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації з вимогою про надання інформації щодо отримання чи неотримання даної допомоги.
Листом № 2615/07 від 03 жовтня 2016 року Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації відмовило позивачу у виплаті вищевказаної допомоги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що про порушення своїх прав позивач дізнався з отриманої відповіді, а саме 03 жовтня 2016 року, тому твердження відповідача про пропуск строку звернення за одноразовою щорічною грошовою допомогою до 05 травня є безпідставними.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у 2016 році виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій була не здійснена протиправно, а тому таку слід нарахувати і виплатити в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -
Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Надвірнянської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22 серпня 2017 року у справі № 348/1993/16-а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін