27 вересня 2017 року№ 876/4859/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Гудима Л.Я., Довгополова О.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про стягнення заборгованості,
встановив:
У лютому 2017 року позивач УПФУ в Залізничному районі міста Львова звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ДП МОУ «Західвійськбуд», в якому просив постановити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 98508,65 грн. заборгованості по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, за період із 01.09.2015 року 31.12.2016 року.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позову.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2017 року позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» на користь управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 98508 грн. 65 коп..
З цією постановою суду першої інстанції від 21.03.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята всупереч норм матеріального та процесуального права, не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що правонаступництва прав і обов'язків розформованих військових частин на користь ДП МОУ «Західвійськбуд» не відбулося, тому суд першої інстанції необгрунтовано прийняв рішення, яким задовольнив вимоги позивача про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у сумі 98508,65 грн. за період з 01.09.2015 р. по 31.12.2016 р.. Обов'язок здійснювати відшкодування плати пільгових пенсій та витрат на їх доставку виник у Міністерства оборони України, а не у відповідача. Зобов'язання щодо відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, виникли на підставі трудових відносин осіб з попередниками апелянта, а саме з військовими частинами, які були бюджетними організаціями, що підпорядковувались Міністерству оборони України, та одержували дотації і пільги від держави. При цьому відповідно до норм ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», роботодавці та інші особи, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або інших умовах, є страхувальниками, та сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Проте, апелянт не виступав в якості роботодавця для зазначених у позові осіб і відповідно не перебував з ними у трудових відносинах. Апелянт не сплачував страхових внесків із заробітної плати даних осіб. Крім того, зазначає апелянт, що відшкодування виплаченої пенсії, призначеної на пільгових умовах, не віднесено до складу внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 21.03.2017 р. та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.
Позивач апеляційної скарги не визнав, у суді апеляційної інстанції подав заперечення, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги повністю, а оскаржену постанову суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП МОУ «Західвійськбуд» зареєстроване як юридична особа 24.06.1998 року, код ЄДРПОУ: 24308317 та є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 125-126).
Право на пенсію на пільгових умовах на підставі п.п. «б»-«з» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набули ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується довідками про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, протоколами про призначення пільгової пенсії, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 65-75, 104-110, 115-121).
Позивач направляв відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п.2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в частині пенсій, призначених відповідно до п.п.«б»-«з» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» які підлягають відшкодуванню, за період вересень 2015 року - грудень 2016 року.
Розрахунки відповідачу направлялись листами: № 12373/04-20 від 18.09.2015 р., № 13598/04-20 від 20.10.2015 р., № 15033/04-20 від 19.11.2015 р., № 513/04-20 від 19.01.2016 р., № 917/04-20 від 26.01.2016 р., № 1835/04-20 від 19.02.2016 р., № 3312/04-20 від 25.03.2016 р., № 5098/04-20 від 17.05.2016 р., № 5621/04-20 від 31.05.2016 р., № 12804/04-35 від 17.11.2016 р.. Зазначені листи з розрахунками надіслані відповідачу, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 7-49).
Згідно з даними цих розрахунків та розрахунку боргу у ДП МОУ «Західвійськбуд» за період з 01.09.2015 р. по 31.12.2016 р. наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 у сумі 98508, 65 грн. (а.с. 5-6).
Станом на березень 2017 року відповідач не відшкодував управлінню ПФУ понесених ним витрат на зазначену вище суму.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці сплачують до Пенсійного фонду суми, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах з особливо шкідливими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій та посад, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100 відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 (далі - Інструкція) встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з додатком № 6 до пункту 6.4. Інструкції, позивачем проведено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно вищезазначеної Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем.
Підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилаються відповідачу.
Матеріалами справи підтверджується, що Управління у відповідності до п.6.4 Інструкції, направляло на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме за період з 01.09.2015 р. по 31.12.2016 р. на суму 98508,65 грн..
Про надіслання відповідачеві розрахунків свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вищезазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій апелянтом оскаржені не були, а відтак відповідач фактично погодився з ними, тобто з моменту отримання вони є узгодженими.
Таким чином, борг відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить 98508,65 грн..
Посилання апелянта на відсутність доказів про його правонаступництво розформованих військових частин, в яких працювали особи, яким призначені пільгові пенсії, відшкодування виплати яких вимагає позивач, являються безпідставними.
Так, в матеріалах справи міститься достатньо беззаперечних доказів такого правонаступництва. Зокрема, в Додатку № 1 до наказу Міністра оборони України від 29.01.1998 року № 27 «Про створення та реєстрацію державних підприємств Міністерства оборони України» прямо зазначається про правонаступництво без будь-яких обмежень Підприємством розформованих військових будівельних установ та організацій (а.с. 86-99).
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» - залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова до Державного підприємства Міністерства оборони України «Західвійськбуд» про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Л.Я. Гудим
ОСОБА_8
Повний текст ухвали виготовлено 02.10.2017 року