02 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9561/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Обрізко І.М.
суддів Кухтея Р.В., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису від 27.02.2017 року, постанови за № 57/1009/07-43/2017 від 25.04.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач необґрунтовано зробив висновок про порушення позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в частині виконання будівельних робіт за відсутності дозвільних документів необхідних для здійснення такого будівництва, а саме повідомлення про початок виконання будівельних робіт, а відтак протиправно, виніс припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.02.2017 року та наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4250,00 грн..
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року позов задоволено частково. Суд виходив з того, що на час розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчився строк накладення адміністративного стягнення, відтак зроблено висновок про протиправність постанови по справі про адміністративне правопорушення за № 57/1009/07-43/2017 від 25.04.2017 року та необхідність її скасування.
Разом з тим, суд не вбачав підстав для скасування припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.02.2017 року з підстав втрати вказаним документом юридичного значення, оскільки зобов'язальні вимоги ОСОБА_1 виконано, що підтверджено в судовому засіданні відповідачем, а відтак вказаний припис жодним чином не впливає на права, свободи чи законні інтереси позивача.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Покликання відповідача маються на те, що у відповідності до листа Міністерства юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 в адміністративному праві розрізняють продовжувані та триваючі адміністративні правопорушення.
Строк притягнення до відповідальності при триваючому правопорушенні обчислюється з моменту, коли посадовій особі інспекції ДАБК стало відомо про факт скоєння адміністративного правопорушення.
Факт виявлення порушення мав місце 27.02.2017 року, проте позивачем на адресу відповідача неодноразово скеровувались телеграми про відкладення справи.
Крім того слід врахувати, що право власності на збудоване майно виникає з моменту завершення будівництва, а до цього право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використане в процесі будівництва.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставина справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, що 27.02.2017 року головним державним інспектором будівельного нагляду Мандриком І.І. складено на позивача протокол про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 5 статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.33).
25.04.2017 року, за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності, відповідач прийняв постанову по справі про адміністративне правопорушення за № 57/1009/07-43/2017 від 25.04.2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 4250,00 грн. (а.с.46).
10.03.2017 року ОСОБА_1 подано скаргу на дії головного інспектора управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області Мандрика І.І. із вказівкою на наявність усіх дозвільних документів, необхідних для виконання будівельних робіт (а.с.94). 10.04.2017 року управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області надано відповідь за № В-7/1009/88, де вказано про ненадання позивачем при здійсненні перевірки жодних документів, а відтак правомірності винесення постанови про адміністративне правопорушення (а.с.93).
Відповідно до частини 2, 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Згідно із частиною 2 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою.
Частиною 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Отже, колегія приходить до висновку про те, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» перед початком будівництва, позивач зобов'язаний був направити відповідачеві повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не було направлено вказаного повідомлення.
Що стосується строків притягнення до адміністративної відповідальності, то відповідно до абзацу 3 статті 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно із абзацом 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Колегія суддів приходить до висновку, що правопорушення вчинене позивачем розпочалося з моменту початку будівництва з порушенням пункту 1 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та було виявлене відповідачем 27.02.2017 року за результатами проведеної позапланової перевірки. Відповідачем було дотримано передбачений абзацом 1 статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення строк накладення адміністративного стягнення.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 197, 198 п.3 ч.1, 202, 205, 207, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-
Апеляційну скаргу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області задоволити.
Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2017 року у справі № 809/812/17, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Р. В. Кухтей
В. П. Сапіга