28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/9050/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;
за участю секретаря судового засідання - Торкот Д. О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
27 березня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з 23 листопада 2016 року протиправними; зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 листопада 2016 році.
В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а відповідач протиправно відмовив йому у призначенні пенсії.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано дії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку з 23 листопада 2016 року протиправними. Зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пільгову пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23 листопада 2016 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановлено, що 23 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Згідно протоколу № 12 від 23 лютого 2017 року засідання комісії Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області ОСОБА_1 відмовлено в призначенні такої пенсії у зв'язку з тим, що у довідці Управління внутрішніх справ Тернопільської області, де зазначено, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження м. Чорнобиль із 27 квітня 1986 року по 03 травня 1986 року, не вказано підставу видачі довідки з посиланням на первинні документи; у Витязі з послужного списку ОСОБА_1 , як колишнього працівника органів внутрішніх справ Тернопільської області, не зазначені дні виїзду у 30-ти кілометрову зону Чорнобильської АЕС та не підтверджено їх первинними документами
Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році другої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 , виданим 19 січня 1993 року Тернопільською обласною державною адміністрацією.
Згідно довідки Управління внутрішніх справ Тернопільської області № 91 від 07 жовтня 1992 року, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження м. Чорнобиль з 27 квітня 1986 року по 03 травня 1986 рік.
Згідно витягу з послужного списку, як колишнього працівника органів внутрішніх справ Тернопільської області, зазначено, що ОСОБА_1 виконував службові обов'язки по ліквідації наслідків аварії у 30-ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС з 27 квітня 1986 року по 02 травня 1986 року, за час перебування у зоні відчуження позивачу проводилась оплата праці в трьохкратному розмірі.
Як вбачається із запису № 3 трудової книжки серії НОМЕР_3 у період із 14 квітня 1981 року по 27 квітня 1985 року проходив військову службу в Лавах радянської армії.
Згідно із довідкою Житомирського об'єднаного міського військового комісаріату Житомирської області від 01 червня 2017 року № ВОБССЗ/288, позивач 14 квітня 1981 року призваний Житомирським міським військоматом Житомирської області на строкову військову службу.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено призначення пенсій за віком із зниженням пенсійного віку на 10 років особам, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів; із зниженням пенсійного віку на 08 років особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів.
Згідно п.1 ч.2 ст.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році. Офіційне тлумачення положення п.1 ч.2 ст.2 даного Закону дано в Рішенні Конституційного Суду №12-рп/2000 від 25.10.2000, в якому зазначено, що зоною відчуження є територія, що з 26 квітня 1986 року охоплює ту частину радіаційно небезпечних земель, рівень забруднення яких зумовив необхідність евакуації населення у 1986 році на підставі відповідних актів органів державної влади, незалежно від часу прийняття цих актів та проведення евакуації.
Відповідно до підпункту «ґ» п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 р. №122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком мають особи, які досягли установленого законодавством пенсійного віку та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Тернопільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 серпня 2017 року в справі № 607/3993/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Повний текст судового рішення виготовлено 02 жовтня 2017 року.