02 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8648/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Носа С.П., Обрізка І.М.,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №206060000/2016/000068/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №206060000/2016/00109 від 28.12.2016.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.
Не погоджуючись з ухваленою постановою, Івано-Франківська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає її незаконною, не обґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм, як матеріального так і процесуального права, а тому просить її скасувати та постановити нове рішення нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами що і в запереченні на адміністративний позов, при тому зазначає, що при прийняти рішення про коригування митної вартості №206060000/2016/000068/1 від 28.12.2016 митницею було дотримано вимоги Митного кодексу України (далі - МК України) та інших нормативно-правових актів у сфері державної митної справи. Судом першої інстанції при розгляді справи та винесенні оскаржуваної постанови не враховано ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення адміністративного спору, не надано належної правової оцінки поданим доказам, допущено ряд порушень норм матеріального права, що в свою чергу призвело до винесення незаконного рішення. Жодні доводи відповідача судом не взяті до уваги. Натомість суд взяв до уваги не обґрунтовані доводи позивача, тому безпідставно задовольнив його позовні вимоги.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить відхилити з наступних мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з врахуванням наступних встановлених обставин справи та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Так, судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що 28.12.2016 митний брокер в інтересах ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" подав до Івано-Франківської митниці електронну митну декларацію №206060000/2016/007843 від 28.12.2016, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: банани свіжі, зелені, врожаю 2016 року, сорт «Кавендіш», мінімальна довжина 20 см, кількість 21060 кг, не в первинній упаковці, 1080 картонних ящиків на 20 дерев'яних палетах, не визначена торгівельна марка, немає даних фірми виробника. Країна виробництва - Еквадор.
У вказаній митній декларації декларант самостійно визначив митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме контракту (договору) №17/15 купівлі-продажу товарів від 17.09.2015, укладеного між SELL-BUY.COM sp.z o.o. (продавець) та ТОВ «ІНВЕСТПРОЕКТ 2012» (покупець) та додаткової угоди №1 від 04.07.2016 до вказаного контракту №17/15 від 17.09.2015, згідно якого продавець зобов'язувався продати покупцеві, а покупець зобов'язувався придбати від продавця товари відповідно до специфікацій. Згідно специфікації №9 до контракту №17/15 від 17.09.2015 продавець зобов'язувався продати свіжі банани (в ящиках картонних) в кількості 21060,00 кг. за ціною 0,428 EUR, вартість 9013,68 EUR.
Декларантом одночасно із митною декларацією також було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Зокрема, було надано такі документи: міжнародна автомобільна накладна (CMR) б/н від 27.12.2016; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №367 від 28.12.2016; рахунок-фактура (інвойс) №1415 від 23.12.2016; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №17/15 від 17.09.2015; додаткова угода №1 від 04.07.2016; специфікація №9 від 23.12.2016; договір на здійснення товарно-експедиційного обслуговування №081215 від 08.12.2016; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару №2730 від 27.12.2016; інформація про позитивні результати здійснення ветеринарно-санітарного контролю товару №2730 від 27.12.2016; інформація про позитивні результати проведення державних видів контролю №458171 від 28.12.2016; фітосанітарний сертифікат, який видається країною - експортером EC/PL/0692098 від 27.12.2016; сертифікат про походження товару PL/MF/AL 0358081 від 27.12.2016; копія митної декларації країни відправлення за №16PL341030NS0JBNS4 від 27.12.2016.
Після подачі ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" митної декларації та ряду документів для підтвердження митної вартості товару, як зазначає відповідач, під час здійснення митного оформлення товару спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товару.
Митним органом було направлено декларанту запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно ст. 53 МК України, а саме: договір із третіми особами, пов'язаного із договором про поставку товару; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосуються оплати за товар попередніх поставок; додаток до контракту, у якому зазначено конкретний строк оплати за отриманий товар.
На вказаний запит представник ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" надав Івано-Франківській митниці ДФС відповідь від 28.12.2016, згідно якої повідомлено відповідача, що для визначення митної вартості товару до митного оформлення надано достатній пакет документів, додатково запитувані документи надати немає можливості, оскільки немає договірних відносин з третіми особами і виробником товару, в специфікації №9 від 23.12.2016 не зазначено конкретний строк оплати, оплата буде здійснена в дозволений законодавством термін.
Івано-Франківською митницею ДФС 28.12.2016 прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №206060000/2016/000068/1, згідно якого митна вартість товару визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів в порядку, визначеному ст. 59 МК України. Перший метод визначення митної вартості не застосований у зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в ч. 3 ст. 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (договору з третіми особами, пов'язаного із договором про поставку товарів, рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталогів, специфікацій, прейскурантів). Джерело інформації: мд 5000010003/2016/17069 від 22.12.2016, 5000010003/2016/17089 від 22.12.2016.
Рішенням від 28.12.2016 №206060000/2016/000068/1 відповідачем скориговано вартість товару у більшу сторону - до 12299,04 EUR.
Керуючись п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №206060000/2016/00109, відповідно до якої декларанту відмовлено у прийнятті митної декларації з підстав коригування митної вартості товару.
Митний брокер в інтересах ТОВ "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" за вказаних обставин 28.12.2016 подав відповідачу нову електронну митну декларацію №206060000/2016/007849 із відстроченням платежу до 27.03.2017.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні даного адміністративного спору підлягають застосуванню положення Митного кодексу України.
Так, згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст. 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Приписами статті 53 МК України обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що законодавством передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положень статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур"" від 15 лютого 2011 року, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.
В силу частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За нормами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Так, контроль правильності визначення митної вартості товарів включає в себе контроль правильності обрання декларантом методу визначення митної вартості товарів.
Згідно із п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що митний орган при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, у разі виявлення в документах, які підтверджують митну вартість товарів, розбіжностей чи наявних ознак підробки або таких, що не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, повинен обґрунтувати причини витребування додаткових документів. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару в документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
При цьому суд приймає до уваги те, що відповідно до другої частини вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення всі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, зокрема, як обов'язкові, так і додатково витребувані, а саме: договір про перевезення, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги, сертифікат походження товару, сертифікат якості товару, тощо. Зазначені документи були надані в формі оригіналу, належним чином завірені печатками відповідних організацій, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару. Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною угоди.
Під час митного оформлення в результаті спрацювання ризиків автоматизованою системою аналізу та управління ризиками було згенеровано профілі ризику, у зв'язку з чим митним органом було направлено декларанту запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, і як видно з рішення про коригування митної вартості товарів від 28.12.2016 №206060000/2016/00109, митницею були витребувані від декларанта додаткові документи у зв'язку з тим, що документи, які були подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом.
Необхідно погодитись із судом першої інстанції, що дана обставина не належить до підстав, виключний перелік яких передбачено нормою статтею 53 МК України, що надають право митному органу витребовувати у декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи.
Вимагаючи надання додаткових документів митний орган не вказав, які саме розбіжності чи ознаки підробки він виявив у поданих декларантом документах, а також які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження. Тобто, окрім власне переліку додаткових документів, відповідач не зазначив про обставини, які викликають у нього сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості.
Згідно пункту 8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11 вересня 2015 року № 689, у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до положень частин 1-4 статті 53 МК кодексу України здійснює запит додаткових документів.
Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього, у разі виявлення підстав, витребувати у декларанта додаткові документи.
Положення статті 361 МК України визначають, що управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, декларантом надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, які імпортуються, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору (контракту) згідно із вимогами ч. 1 ст. 58 МК України.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що оплата за товар та надані транспортні послуги здійснюється після поставки такого товару. Зокрема, згідно пункту 5.2 Контракту купівлі - продажу товарів за №17/15 від 17.09.2015 оплата товару здійснюється безготівково шляхом банківського переказу за цінами зазначеними в специфікації на товар. Сплата комісії за банківські послуги здійснюється сторонами самостійно згідно тарифів власного банку. Покупець може оплатити товар шляхом внесення передоплати або за домовленістю сторін після отримання товару. При цьому, відповідно до умов додаткової угоди за №1 до Контракту №17/15 від 04.07.2016 та специфікації за №9 до Договору №17/15 від 17.09.2015 умови поставки були змінені з СРТ на FCA Роттердам. Також згідно пункту 3.1 Договору №081215 на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 08.12.2015, укладеного між позивачем та ТОВ "Захід-Логістик", оплата вартості робіт експедитора здійснюється протягом 7 днів після надання копій товарно-супровідних документів і рахунку за транспортно-експедиційні послуги. Тим же договором не виключається можливість залучення ТОВ "Захід-Логістик" третіх осіб для здійснення перевезення.
Згідно наданого позивачем рахунку-фактури за №367 від 28.12.2016 та платіжного доручення за №412 від 29.12.2016, оплата за надані транспортно-експедиційні послуги була здійснена тільки 29.12.2016. Отже, на час подачі документів до митного органу та винесення оскаржуваних рішень - 28.12.2016 у ТВО "ІНВЕСТПРОЕКТ 2012" були відсутні платіжні документи. Проте, згідно пункту 4 ч. 2 ст. 53 МК України покладено обов'язок на декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, виключно у випадку, якщо рахунок сплачено.
Крім того, позивач надав суду копію висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 10.04.2017 №920, згідно якого рівень цін на товар, вказаний в Специфікації №9 від 23.12.2016 до Договору №17/15 від 17.09.2015 та зазначений в митній декларації №206060000/2016/007843 від 28.12.2016 відповідає поточній кон'юнктурі ринку.
Таким чином, як вбачається з доказів, що містяться в матеріалах справи, декларантом надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, які правильно ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту (договору) згідно із вимогами частин 1, 4, 5 ст. 58 МК України.
Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих документах відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
В зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 липня 2017 року у справі № 809/946/17 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Повний текс виготовлено 03.10.2017р.