27 вересня 2017 року № 876/8488/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови,
встановив:
У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просила: 1) скасувати постанову №07-14-009/441-229 від 27.09.2016 року про покладення на позивача штрафу в розмірі 43500 грн. за порушення ч.1,3 ст.24 КЗпП України; 2) скасувати Акт перевірки № 07-14-009/441 від 09.09.2016 р. додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 р. закрито провадження в даній адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 - в частині скасування Акту перевірки.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 27 вересня 2016 року № 07-14-009/441-229.
З цією постановою суду першої інстанції від 04.07.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що постанова про накладення штрафу №07-14-009/441-229 від 27.09.2016 р. є законною і скасуванню не підлягає. Так, ФОП ОСОБА_2 залучала до роботи в якості продавця громадянку ОСОБА_3, яка була одягнена у робочу форму і допущена до роботи без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення ДФС про прийняття на роботу, чим порушено ч.1,3 ст.24 КЗпП України. Також вказує апелянт, що посадові особи Управління Держпраці у Закарпатській області, якими складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, відповідно до норм КУпАП, позбавлені можливості оскаржити постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2016 року у справі №307/2559/16-п про закриття провадження у справі відносно позивача за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, а отже, суд при розгляді адміністративної справи №807/1528/16 не повинен був застосовувати ст.72 КАС України. Суд також безпідставно прийняв як належний доказ фотографію того, що ОСОБА_3 не працювала у ФОП ОСОБА_2.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 04.07.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимогах в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у період з 06.09.2016 року по 09.09.2016 року посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області проведено перевірку дотримання позивачем ФОП ОСОБА_2 законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт перевірки № 07-14-009/441 (а.с. 23-44).
Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 за місцем здійснення підприємницької діяльності за адресою АДРЕСА_2 в орендованому приміщенні торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2» Дубівського споживчого товариства залучала до роботи в якості продавця громадянку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає АДРЕСА_1, яка була одягнена у робочу форму та допущена до роботи без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення про прийняття на роботу, що є порушенням ч.ч.1,3 ст.24 КЗпПУ.
09.09.2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області винесено припис № 07-14-009/441-322, відповідно до якого приписано позивачеві усунути порушення вимог ч.ч.1,3 ст.24 КЗпПУ, а також у строк до 09.10.2016 року письмово проінформувати про виконання вимог припису Управління Держпраці у Закарпатській області (а.с. 8-9).
Цього ж дня 09.09.2016 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області складено протокол № 07-14-009/345 про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_2 за ст.41 ч.3 КУпАП (а.с. 10-12).
Оскарженою постановою від 27.09.2016 року Управління Держпраці у Закарпатській області на ФОП ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 43500 грн., згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпПУ, за порушення частин 1, 3 ст.24 КЗпПУ (а.с. 7).
Із змісту вказаної постанови від 27.09.2016 року видно, що позивача притягнено до відповідальності за те, що вона станом на 06.09.2016 року як фізична особа-підприємець за місцем здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_2 в орендованому приміщенні торгового комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_2» Дубівського споживчого товариства залучала до роботи в якості продавця громадянку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення ДФС України про прийняття на роботу, що є порушенням частин 1, 3 ст.24 КЗпПУ.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправною і скасування оскарженої постанови відповідача від 27.09.2016 року, виходячи з наступного.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі - Положення 96) встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.
Згідно п.7 Положення 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Пунктом 1 Положення про Управління Держпраці у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04.02.2016 р., передбачено, що Управління Держпраці у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Частиною 1 ст.259 КЗпП встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів затверджений наказом Мінсоцполітики № 390 від 02.07.2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 року за №1291/21603 (далі - Порядок 390).
Згідно ч.1 ст.24 КЗпП, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Частиною 3 ст.24 КЗпП передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст.53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок 509).
Судом першої інстанції вірно враховано, що в матеріалах розглядуваної адміністративної справи відсутні належні докази вини позивача у вчиненні порушень частин 1, 3 ст.24 КЗпП, зокрема у залученні до роботи в якості продавця громадянки ОСОБА_3 без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення ДФС України про прийняття на роботу.
Так, згідно постанови Тячівського районного суду Закарпатської області від 02.11.2016 року у справі №307/2559/16-п, закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 136).
Цією постановою суду від 02.11.2016 року встановлено бездоказовість залучення ФОП ОСОБА_2 станом на 06.09.2016 року до роботи в якості продавця громадянки ОСОБА_3 без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення ДФС України про прийняття на роботу.
Із пояснень самої ОСОБА_3 видно, що вона ніколи не працювала в магазині ФОП ОСОБА_2 і не виконувала там будь-якої роботи, а на час проведення перевірки вона знаходилась в магазині як покупець.
На наявній у справі фотографії (а.с. 96) зафіксовано не ОСОБА_3, а зовсім іншу особу.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідачем не доведено належними доказами порушення позивачем вимог ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП України, а отже і наявності підстав, передбачених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України для прийняття оскарженої постанови від 27.09.2016 р. № 07-14-099/441-229.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд апеляційної інстанції враховує, що в матеріалах справи немає і апелянтом не надано суду жодних належних доказів, які б підтверджували твердження відповідача про порушення позивачем вимог частин 1, 3 ст.24 КЗпП України, зокрема щодо виконання громадянкою ОСОБА_3 певної роботи у ФОП ОСОБА_2 за місцем здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_2, без укладеного письмового трудового договору та без повідомлення про прийняття на роботу.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об'єктивно встановлено обставини справи, оскаржена відповідачем постанова суду винесена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області - залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держпраці у Закарпатській області про скасування постанови - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст ухвали виготовлено 02.10.2017 року