06 вересня 2017 р. Справа № 804/4054/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Криворіжіндустрбуд" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПАТ «Криворіжіндустрбуд» до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1 в частині збільшення ПАТ «Криворіжіндустрбуд» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану варість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 125 000 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями у розмірі 1700 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 425 000 грн.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_2, відповідно до якого ПАТ «Криворіжіндустрбуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 825 285 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 412 642, 50 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання послуг у ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком» ТОВ «Лара груп» є хибними та необгрунтованими. Доводи ревізора-інспектора мають характер припущень. Натомість, реальність господарської операції ПАТ «Криворіжіндустрбуд» з ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком» ТОВ «Лара груп» підтверджена належними первинними документами, у зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи без його участі та у порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти позову заперечував, у запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що види діяльності ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Лара груп» не відповідають видам послуг нібито реалізованих в адресу ПАТ «Криворіжіндустрбуд» та на які оформлено акти виконаних робіт. У ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Лара груп» відсутня фактична можливість для надання зазначених послуг, оскільки підприємства не знаходяться за юридичною адресою та не мають власних основних фондів. Також зазначив, що в ході перевірки не надано документального підтвердження щодо перевезення майна, що орендується з м. Києва до м. Кривого Рогу (місце знаходження ПАТ «Криворіжіндустрбуд» та місце виконання робіт). У зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є законними та обгрунтованими.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України та наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 01.12.2016 року № 1310 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Криворіжіндустрбуд» проведена документально планова виїзна перевірки ПАТ «Криворіжіндустрбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року та дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку 1 до акту.
За результатами перевірки складено акт від 13.02.2017 року № 585/04-36-14-03/01239186 про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Криворіжіндустрбуд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2016 року. Відповідно до акту перевірки встановлені порушення ПАТ «Криворіжіндустрбуд», а саме:
- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток приватних підприємств за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року всього у сумі 825 285 грн.;
- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року всього у сумі 1 904 139 грн.
Не погодившись з висновками акту перевірки від 13.02.2017 року № 585/04-36-14-03/01239186, ПАТ «Криворіжіндустрбуд» були подані заперечення на акт перевірки.
ГУ ДФС у Дніпропетровській області були розглянуті заперечення на акт перевірки та 14.03.2017 року прийнято рішення, якими висновки акту перевірки залишені без змін.
На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.
Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, ПАТ «Криворіжіндустрбуд» була подана скарга до ДФС України.
Рішенням ДФС України від 14.05.2017 року № 11053/6/99-99-11-01-25 скаргу ПАТ «Криворіжіндустрбуд» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - без змін.
Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 ПАТ «Криворіжіндустрбуд» було подано адміністративний позов до суду.
Правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є предметом розгляду даної адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК України. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV) та положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.95р. за № 168/704.
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);
- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Відповідно до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.
Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
При встановленні факту здійснення господарської операції, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
Судом встановлено, що між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» (Замовник) та ТОВ «Лара Груп» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 28.11.2014 року № 2811, від 28.11.2014 року № 2812, від 28.11.2014 року № 2813, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання про надання замовнику послуг з виготовлення бетону.
На виконання вищезазначених договорів позивачем були надані: рахунки-фактури; податкові накладні; акти виконаних робіт; журнал ордер по бухгалтерському рахунку 6852 «розрахунку з іншими кредиторами»; акт прийому-передачі векселів. Погашення векселів проведено в перевіряємому періоді по бухгалтерському обліку по рахункам Д-т 511, К-т 733, Д-т 6852, К-т 311.
Послуги з виготовлення бетону були включені до акту виконаних робіт по контракту від 05.50.2010 року № 725.
Детальний опис вищезазначених документів міститься в Додатку 5 до акту перевірки.
Також між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» (Замовник) та ТОВ «Санділ» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 31.10.2014 року № 54/11-14, № 55/11-14, № 56/11-14, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання про надання замовнику послуг зі строкового платного користування опалубкою.
На виконання вищезазначених договорів позивачем були надані: рахунки-фактури; податкові накладні; акти виконаних робіт; журнал ордер по бухгалтерському рахунку 6852 «розрахунку з іншими кредиторами».
Детальний опис вищезазначених документів міститься в Додатку 5 до акту перевірки.
Також між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» (Замовник) та ТОВ «Санділ» (Виконавець) були укладені договори про надання послуг від 28.11.2014 року № 14/54, № 14/55, № 14/56, відповідно до яких виконавець приймає на себе зобов'язання про надання замовнику послуг з виготовлення бетону.
На виконання вищезазначених договорів позивачем були надані: рахунки-фактури; податкові накладні; акти виконаних робіт; журнал ордер по бухгалтерському рахунку 6852 «розрахунку з іншими кредиторами»; акт прийому-передачі векселів. Погашення векселів проведено в перевіряємому періоді по бухгалтерському обліку по рахункам Д-т 511, К-т 733, Д-т 6852, К-т 311.
Послуги з виготовлення бетону були включені до акту виконаних робіт по контракту від 05.50.2010 року № 725.
Детальний опис вищезазначених документів міститься в Додатку 5 до акту перевірки.
Контролюючий орган не зазначає, що надані під час перевірки акти виконаних робіт оформлені з порушенням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», як і не зазначає про будь-які недоліки в оформленні документів, наданих під час перевірки.
У зв'язку з чим, суд зазначає, що ПАТ «Криворіжіндустрбуд» під час перевірки були надані належним чином оформлені документи.
Окрім того, суд зазначає, що надані під час перевірки документи підтверджують рух активів в процесі здійснення господарської діяльності та зміни в майновому стані позивача.
Суд зазначає, що ненадання ТТН не є підставою для висновків про відсутність господарської операції. При цьому ТТН підтведжує лише факт надання послуг з перевезення товару. ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.
Факт відсутності у постачальника матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні фонди, транспортні засоби можуть перебувати у контрагента на праві оренди або лізингу.
Суд також зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки самостійно зазначено, що відповідно до проведеного аналізу інформаційних баз даних, Єдиного реєстру податкових накладних та аналізу інформаційних баз даних ДФС України встановлено, що постачальником послуг у листопаді 2014 року в адресу ТОВ «Санділ» було ТОВ «Преторія», постачальником послуг у грудні 2014 року в адресу ТОВ «Астон Інком» було ТОВ «Нура Актів». Тобто контролюючий орган самостійно підтвердив отримання ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком» послуг, які в подальшому були реалізовані ПАТ «Криворіжіндустрбуд».
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Суд зазначає, що в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, Верховний суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Суд зазначає, що контролюючим органом не було надано доказів того, що на момент здійснення господарських операції в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців були внесені відомості про незнаходження ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Лара груп» за місцем знаходження.
Окрім того, суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин, зазначені юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори, з метою забезпечення власної господарської діяльності.
Суд зазначає, що контролюючим органом до суду не було надано жодного доказу в обгрунтування своїх доводів зазначених в акті перевірки.
У пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії» суд наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» висловлено позицію, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Так, наведені ГУ ДФС у Дніпропетровській області аргументи, не є достатньо вагомими, чіткими та не підтверджені належними доказами, що спростовували б реальність господарських операцій між ПАТ «Криворіжіндустрбуд» та ТОВ «Санділ», ТОВ «Астон Інком», ТОВ «Лара груп». Натомість, факт реальності господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».
В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
На підставі вищевикладеного, податкові повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 є незаконними та необгрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ПАТ «Криворіжіндустрбуд» до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 13.03.2017 року № НОМЕР_1, в частині збільшення ПАТ «Криворіжіндустрбуд» суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану варість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 125 000 грн., в тому числі: за податковими зобов'язаннями у розмірі 1700 000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 425 000 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2017 року № НОМЕР_2, відповідно до якого ПАТ «Криворіжіндустрбуд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 825 285 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 412 642, 50 грн.
Присудити із ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПАТ «Криворіжіндустрбуд» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 50 443,91 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1