26 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 766/4470/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції:Хайдарова І.О.
26 вересня 2017 року Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді -ОСОБА_1
судді -ОСОБА_2
судді -ОСОБА_3
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
В березні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області щодо відмови включити суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», зобов'язати Управління провести перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», включивши до складу заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням довідки Національного банку України від 16.02.2017 року №181 із розрахунку 84% суми заробітної плати, що діяв на день призначення пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2008 року перебуває на обліку в Херсонському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Херсонської області та отримує пенсію, призначену згідно Закону України «Про державну службу». 22.02.2017 року позивач звернулася в Управління із заявою про перерахунок його пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» із врахуванням інших виплат - індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань. Проте, відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви, посилаючись на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Відмову Управління позивач вважає неправомірною, такою, що порушує його право на пенсійне забезпечення, у зв'язку із чим звернулася до суду про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії в судовому порядку.
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови включити суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення в заробітну плату для перерахунку пенсії ОСОБА_4 відповідно до ЗУ «Про державну службу».
Зобов'язано Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 відповідно до ЗУ «Про держану службу», включивши до складу заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням довідки НБУ № 181 від 16.02.2017 р. із розрахунку 84% суми заробітної плати, що діяв на день призначення пенсії, з 01.03.2017 р.
У задоволенні інших вимог відмовлено. Судові витрати в сумі 320,00 грн. (триста двадцять гривень) стягнуто на користь ОСОБА_4 з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
ОСОБА_4 проходила службу в управлінні Національного банку України в Херсонській області на посаді начальника відділу банківського нагляду.
З 06.05.2008 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Херсоні (Херсонському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Херсонської області) та отримує пенсію, призначену згідно Закону України «Про Національний банк України», Закону України «Про державну службу» в розмірі 84% від суми грошового забезпечення за відповідною посадою.
Однак, при призначенні пенсії та розрахунку її розміру у складі заробітної плати відповідачем не були враховані інші виплати, зокрема, матеріальна допомога та індексація.
За таких обставин, 22.02.2017 року позивач звернулася в Управління із заявою про проведення перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням інших виплат, на які згідно Довідки від 16.02.2017 року №181, виданої Національним банком України, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Розглянувши вказану заяву, Управління у складі комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій відповідно до чинного законодавства України про пенсійне забезпечення, своїм рішенням (протоколом) від 24.02.2017 року за №24, відмовило у її перерахунку.
Вказане рішення обґрунтоване скасуванням правових норм, за якими пенсіонерам підлягав перерахунок призначеної пенсії за правилами Закону України «Про державну службу».
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що отримувані застрахованою особою суми виплат, зокрема, таких як матеріальна допомога та індексація заробітної плати, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, мають враховуватись для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Разом з цим, оскільки із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії позивач звернулася лише 22.02.2017 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлений перерахунок пенсії відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути проведений з 01.03.2017 року.
За таких обставин, суд першої інстанції вбачав підстави для часткового задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, суд першої інстанції вірно вбачав наявність підстав для задоволення позову, проте вказаний висновок не у повній мірі відповідає нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 64 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 року №679-XIV (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії) умови найму, звільнення, оплати праці, надання відпусток, службові обов'язки та права, система дисциплінарних стягнень, питання соціального захисту службовців Національного банку визначаються Законом України «Про державну службу». Службовці Національного банку є державними службовцями, і до них застосовуються норми Закону України "Про державну службу", якщо цей Закон не встановлює іншого.
Так, згідно із ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 вказаного Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-XII (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що матеріальна допомога, зокрема, на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань, суми індексації заробітної плати входять до системи оплати праці державного службовця.
Статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII визначено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Водночас, ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Доводи апелянта про те, що матеріальна допомога і суми індексації заробітної плати, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховуються при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними, у той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зазначена правова позиція висловлена в рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у справі № 21-125а13 від 14.05.2013 року, та відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.
Так, згідно Довідки Національного банку України від 16.02.2017 року №181, яка подавалась позивачем разом із заявою від 22.02.2017 року про перерахунок пенсії, до складу заробітної плати ОСОБА_4 за період з 01.05.2006 року по 30.04.2008 року входили, зокрема, матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, оскільки оспорювані виплати мають враховуватись для обчислення позивачу розміру пенсії, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що відмова Управління у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення і вирішення соціально-побутових питань та індексації є протиправною.
При цьому, колегія суддів вважає, що неврахування цих виплат у складі пенсії позивача призвело до неналежного забезпечення позивача права на одержання пенсії у відповідності до правил вказаних вимог Закону, що є безумовною підставою для приведення соціальних виплат позивача у належний стан.
Колегія суддів зазначає, що Управління помилково не звернуло увагу на ту обставину, що право позивача на включення у розмір пенсії «інших виплат» існувало на час звернення в Управління за призначенням пенсії, тобто нарахування цієї пенсії без урахування усіх необхідних її складових, порушує право позивача з моменту її призначення.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в силу ст. 2 КАС України мав захистити порушені права позивача з урахуванням строків звернення до суду, встановлених ст. 99 КАС України, та перевіркою на предмет наявності підстав для поновлення цих строків, у разі їх пропуску, відповідно до ст. 100 КАС України.
Так, відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом спору у цій справі є протиправність дій Управління у не проведенні позивачу перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням усіх складових доходу.
Тобто, неправильність нарахування позивачу пенсії існувала з моменту призначення цієї пенсії, проте із цим позовом позивач звернувся лише 14.03.2017 року, тобто із пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України, для задоволення його вимог за період до 13.09.2016 року.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску строку поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною або встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.
Колегія суддів враховує, що позивачем не заперечується той факт, що, отримуючи пенсію, він був обізнаний щодо виду пенсії та її розміру тощо.
Таким чином, оскільки позивачем не наводиться та зі змісту позовної заяви не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами, суд позбавлений можливості застосувати приписи ст. 100 КАС України щодо визнання причин пропуску строку поважними.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що адміністративний позов в частині проведення перерахунку та виплати пенсії за період з 06.05.2008 року по 13.09.2016 року має бути залишено без розгляду.
Разом з цим, колегія суддів враховує те, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Таким чином, за правилами наведеної норми процесуального законодавства захисту в суді підлягають, зокрема, порушені органом державної влади та його посадовими особами, права, свободи та інтереси фізичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою у не проведенні позивачу перерахунку раніше призначеної пенсії стало відповідне рішення (протокол) Комісії при Управлінні.
Отже, права та інтереси позивача щодо належного пенсійного забезпечення порушує саме вказане рішення суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, суд, встановивши неправомірність вказаного рішення Управління, мав застосувати належний спосіб захисту позивача у цих правовідносинах саме шляхом скасування неправомірного рішення відповідача.
Оскільки позивач у позові не заявляє вимогу щодо протиправності і скасування вказаного рішення відповідача, суд може реалізувати свої повноваження у наведений спосіб шляхом застосування приписів ч. 2 ст. 11 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за правилами адміністративного процесуального законодавства відшкодування позивачу документально підтверджених судових витрат має відбуватись за рахунок відповідача-суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у цій справі.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 11, 94, 195, 197, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 254 КАС України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області - задовольнити частково.
Постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 07 червня 2017 року - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_4 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій при Херсонському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Херсонської області, оформлене протоколом від 24.02.2017 року №24, про відмову у перерахунку позивачу пенсії на підставі Довідки Національного банку України від 16.02.2017 року №181.
Зобов'язати Херсонське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області провести ОСОБА_4 перерахунок та виплату пенсії за період з 14.09.2016 року, виходячи з 84% середньомісячного заробітку з урахуванням інших виплат згідно із Довідкою Національного банку України від 16.02.2017 року №181, на які нараховано страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування, та з урахуванням виплачених сум.
Адміністративний позов ОСОБА_4 до Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області в частині зобов'язання Управління провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», включивши до складу заробітної плати, з якої нараховується пенсія, суми індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням довідки Національного банку України від 16.02.2017 року №181 із розрахунку 84% суми заробітної плати, що діяв на день призначення пенсії, за період з 06.05.2008 року по 13.09.2016 року - залишити без розгляду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Херсонського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області (код ЄДРПОУ 41245848, місцезнаходження: вул. Комкова, 76-а, м. Херсон) документально підтверджені судові витрати у сумі 640 (шістсот сорок) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: Л.П. Шеметенко
Суддя: В.О. Потапчук
Суддя: Г.В. Семенюк