20 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7233/17
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.
з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання незаконним та скасування наказу №474-о від 06.03.2017, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
05.04.2017 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Державної фіскальної служби України №474-о від 06.03.2017, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач протиправно, в порушення вимог статті 40 КЗпП, звільнив його з роботи, оскільки в день звільнення перебував на лікарняному, а саме з 10.03.2017 до 17.03.2017, що стверджує листок непрацездатності.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017р. в задоволенні позову відмовлено.
Позивач оскаржив постанову суду, оскільки така винесена з порушенням норм матеріального права, із невідповідністю висновків суду обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити.
В апеляційній скарзі покликається на те, що факт перебування його на лікарняному стверджено листком непрацездатності.
Згідно довідки про результати перевірки щодо обгрунтованості видачі та продовження листка непрацездатності від 16.05.2017 року - листок непрацездатності серії АДД № 446192 видано обгрунтовано, що підтверджено записами лікаря в первинній медичній документації.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить задоволити апеляційну скаргу, представника відповідача, яка просить залишити без змін рішення суду, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом першої інстанції встановлено, 06.03.2017р. наказом в. о. голови Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1Я.» за №474-о, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 за №114 та пункту 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 за 236, у зв'язку із зміною організаційної структури та скорочення штату відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, позивача звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України в запас (з поставкою на військовий облік) за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі, 10.03.2017 підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-992933), заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
Підставою для звільнення позивача з роботи слугувало попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 від 28.12.2016, додаток до попередження про наступне вивільнення від 06.03.2017 за №1, лист ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 06.03.2017 за №829/8/09-19-04-31, наказ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 20.12.2016 за №1335 «Про введення в дію змін до організаційної структури та штатного розпису ГУ ДФС в області».
09.03.2017 листом в. о. начальника Головного управління внутрішньої безпеки Державної фіскальної служби України за №3234/с/99-99-22-06-14 запропоновано позивачу прибути до Державної фіскальної служби України для ознайомлення з наказом ДФС від 06.03.2017р. за №474-о та отримання трудової книжки.
09.03.2017 в. о. начальника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області видав наказ за №76-о «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» та звільнено з посади та податкової міліції Державної фіскальної служби України в запас (з поставкою на військовий облік) за підпунктом «г» пункту 64 (через скорочення штатів) - при відсутності можливості подальшого використання на службі, 10.03.2017 підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (Т-992933), заступника начальника відділу внутрішньої безпеки Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.
10.03.2017 о 16:06 позивач ознайомлений із наказом в. о. голови Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1Я.» за №474-о від 06.03.2017, що підтверджується наказом за №76-о від 09.03.2017 «Про оголошення наказу Державної фіскальної служби України» та затвердженим у ньому позивачем підписом та поясненнями (а. с. 39-40).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача та законність винесено наказу про звільнення, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 64 "г" Положення про проходженням служби особовим складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення) передбачено, що особи середнього, старшого і начальницького складу звільняються зі служби в запас через скорочення штатів при відсутності можливості подальшого використання їх на службі.
Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 "Про практику розгляду трудових спорів" (з подальшими змінами) при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності штату працівників, чи додержані власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють звільнення працівника, які є докази зміни в організації виробництва і праці, того, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне звільнення.
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників - п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 3 статті 40 ККЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 10.03.2017 року знаходився з 09:00 години до закінчення робочого дня на робочому місці, що підтверджується табелем обліку використання робочого часу працівників відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано-Франківській області за березень 2017 року, рапортом старшого оперуповноваженого з ОВС відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС майора податкової міліції ОСОБА_2 та поясненнями лікаря-невролога Рогатинської центральної районної поліклініки ОСОБА_3, наданих 27.04.2017 відділу внутрішньої безпеки ГУ ДФС в Івано- Франківській області, що ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою 13.03-2017, інших відомостей щодо звернення за медичною допомогою чи перебування на лікарняному з 10.03.2017 не має, за відсутності амбулаторної картки (а. с. 36 - 38). Таких доказів не представлено і суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, в матеріалах справи наявний листок непрацездатності ОСОБА_1 виданий Рогатинською поліклінікою 10 березня 2017 року, з якого вбачається, що з 10.03.2017р. позивач перебував на лікарняному (а.с.24)
Колегія суддів критично оцінює даний листок непрацездатності, виходячи з прямого умислу позивача на ухилення від звільнення, процедуру скорочення якого, сам позивач, не оскаржував.
Так, ОСОБА_1 будучи на робочому місці повний робочий день, належним чином ознайомився з наказом про його звільнення, про хворобливий стан здоров»я нікого не повідомляв. З метою уникнення такого звільнення, умисно, як вважає колегія суддів, звернувся у Рогатинську поліклініку, яка знаходиться в межах 50 км від м.Івано-Франківськ, в протилежному напрямку по відношенню до свого місця проживання - с.Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, в той час коли працівникам ГУ ДФС у Івано-Франківській області медичні послуги надаються ДУ «ТМО МВСУ по Івано-Франківській області», відповідно до Угоди №45 від 11.03.2016р. та №43 від 07.03.2017р. (а.с.46 - 49)
Окрім цього, позивач оскаржує наказ відповідача лише з підстав звільнення під час перебування на лікарняному.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України, внаслідок цього є правомірним наказ в. о. голови Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1Я.» за №474-о від 06.03.2017, відтак відсутні підстави для поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 травня 2017р. по справі №809/507/17- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повний текст судового рішення виготовлено 21.09.17