"15" вересня 2017 р. Справа № 363/2900/17
Іменем України
15 вересня 2017 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Вишгороді обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017110150000405 щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
прокурор висловився щодо призначення судового розгляду, підстав для повернення обвинувального акту та зміни міри запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не вбачав,
Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 клопотали про повернення обвинувального акту, який вимогам КПК України не відповідає, містить неконкретне обвинувачення, без розмежування дій вчинених кожним з обвинувачених, характеру та локалізації застосованого насильства, причинно-наслідкового зв'язку між діями та наслідками, коли в обвинувальному акті всупереч вимог ч. 6 ст. 55 КПК України потерпілим вказано померлу внаслідок злочину особу, а в реєстрі матеріалів досудового розслідування всупереч вимог ст.ст. 109, 110, 214 КПК України не визначено реквізити процесуального рішення про визначення слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування.
Захисник ОСОБА_7 поклався на розсуд суду, просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 .
Обвинувачені погодилися зі своїми захисниками.
Заслухавши сторони, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Так, згідно ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт серед іншого повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням.
Разом з тим згідно вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають:
подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;
обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, з чого випливає, що формулювання обвинувачення повинно бути конкретним.
Так, в обвинувальному акті не встановлено й не розмежовано дії кожного з обвинувачених в груповому побитті потерпілого, в чому полягає їх спільність та узгодженість, які кожним з них, в який момент, в якій послідовності, кількості та локалізації завдавалися удари потерпілому.
Крім того за змістом викладених обставин в обвинуваченні ставиться під сумнів виникнення прямого умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, оскільки стверджується, що обвинувачені мали умисел на заподіяння невизначеної шкоди.
В іншій частині обвинувачення йдеться про те, що обвинувачені передбачали й бажали заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Водночас у сформульованому обвинуваченні йдеться про те, що побиття потерпілого сталося, коли той лежав на підлозі (при цьому обвинувачення ОСОБА_4 цих обставин не містить), хоча у встановлених фактичних обставинах справи стверджується, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без участі ОСОБА_6 розпочали побиття потерпілого й від завданих ударів той упав на підлогу, після чого його побиття продовжилося.
Ці обставини істотно суперечать між собою та є взаємовиключними.
Також не встановлено та не зазначено у сформульованому обвинуваченні, коли та з яких причин в обвинуваченої ОСОБА_6 виник умисел, та який саме, на побиття потерпілого, якому на той час вже завдавали удари ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Не зазначено з якою метою та з яких мотивів ОСОБА_6 спільно з іншими завдала удари потерпілому та чи мала вона намір
Викладені обставини складають об'єктивну й суб'єктивну сторону злочину, підлягають обов'язковому доказуванню в ході кримінального провадження та в разі визнання особи винуватою мають бути обов'язково зазначені в змісті вироку (ч. 3 ст. 374 КПК України).
Отже, формулюючи обвинувачення в згаданій частині, орган досудового слідства вдався до припущень щодо вчинення об'єктивної і суб'єктивної сторони злочину й всі необхідні для доказування обставини не виклав.
При цьому межі судового розгляду визначаються виключно межами висунутого звинувачення відповідно до обвинувального акту і вийти за ці межі з обвинувальним ухилом суд не вправі (ч. 3 ст. 26, ст. 337 КПК України). За змістом вимог ст. 338 КПК України прокурор вправі змінити обвинувачення в суді лише в разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення.
Відсутність конкретного обвинувачення особи є передумовою порушення її гарантованого Законом права на захист та права на справедливий судовий розгляд, що є неприпустимим.
Разом з тим у обвинувальному акті не викладено, чи заподіяно кримінальним правопорушенням шкоди внаслідок смерті потерпілого та чи є потерпілі від злочину в розумінні вимог ст. 55 КПК України. Всупереч вимог ч. 6 ст. 55 КПК України в обвинувальному акті потерпілим зазначено лише ту особу, яка померла від злочину.
Слушними є й доводи захисника про не зазначення всупереч вимог ст.ст. 109, 110, 214 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування реквізитів процесуального рішення про визначення слідчого, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження.
З цих підстав обвинувальний акт до судового розгляду призначений бути не може, який вимогам КПК України не відповідає і підлягає поверненню.
Ухвалою суду від 28.07.2017 року строк тримання під вартою ОСОБА_4 продовжено до 28.09.2017 року. Підстав для зміни щодо нього існуючої міри запобіжного заходу судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись статтями 314-317, 331, 372 КПК України,
ухвалив:
обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12017110150000405 щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК України повернути прокурору.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд.
Суддя