Справа № 364/265/17
Провадження № 1-кп/364/21/17
20.09.2017 року, Володарський районний суд Київської області, у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
потерпілих ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володарка клопотання захисників обвинуваченого, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 121 ч. 2, ст. 146 ч. 3 КК України, про визнання доказів недопустимими, -
В провадженні Володарського районного суду Київської області перебуває вищевказаний обвинувальний акт.
В судовому засіданні заявлено клопотання захисниками обвинуваченого, про визнання доказів недопустимими, які зазначені в клопотанні.
Прокурор та потерпілі заперечували проти такого клопотання.
В обґрунтування клопотання захисники обвинуваченого вказували, що зібрані матеріали кримінального провадження свідчать про невідповідність висновків сторони обвинувачення про обставини, які підлягають доказуванню, оскільки всупереч вимог КПК України ґрунтується на недопустимих доказах.
Вислухавши заявлене клопотання, думку прокурора, потерпілих, які вважали, клопотання таким, що не підлягає задоволенню, суд приходить до наступних висновків.
Посилання захисників у клопотанні на не недійсність процесуальної дії, порушення права на захист, фактично зводяться до оцінки доказів у справі, що є неможливим без їх дослідження в судовому засіданні, оскільки, прийняття судом обґрунтованого рішення допускається лише на підставі об'єктивно з'ясованих обставин справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України, яка надає право суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Згідно ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато.
Відповідно до ст. 87 КПК України, недопустимим є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода та обов'язковість який надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до вимог діючого КПК України, істотним порушенням прав та свобод людини слід визнавати такі, які перешкодили чи не дали можливості особі у повному обсязі реалізувати права та свободи, передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода та обов'язковість, який надана Верховною Радою України.
З огляду на положення ст.ст. 86, 87 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави на які посилаються захисники в своєму клопотанні, враховуючи заперечення надані прокурором, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд не вбачає підстав для визнання даних доказів очевидно не допустимими
Суд вважає, що кожен з наведених у клопотанні захисників доказів, як і інші докази, які є в матеріалах кримінального провадження, надані прокурором, отриманні судом, мають бути досліджені та оцінені з точки зору їх допустимості в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, з врахуванням того, що дане клопотання про визнання доказів недопустимими заявлено на стадії закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, після дослідження вказаних доказів у судовому засіданні, і відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
Окрім того, при дослідженні в судових засіданнях зазначених в клопотанні доказів, захисниками обвинуваченого таких клопотань не заявлялось.
Керуючись ст.ст. 86, 87, 89 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання захисників обвинуваченого, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 , у вчиненні злочинів, передбачених ст. 121 ч. 2, ст. 146 ч. 3 КК України, про визнання доказів недопустимими - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1