06 лютого 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.
суддів Горблянського Я.Д., Мелінишин Г.П.
секретаря Шпилик В.В.
з участю: адвоката ОСОБА_1
представника Тисменицького рай СТ, представника ОСОБА_2-
ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тисменицького райспоживтовариства на рішення Тисменицького районного суду від 22 листопада 2006 року,-
встановила:
Рішенням Тисменицького районного суду від 22 листопада 2006 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2. Стягнуто на її користь з Тисмницького районного споживчого товариства 16574 грн. матеріальної, 1000 грн. моральної шкоди та 174,24 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі на дане рішення Тисменицьке райспоживтовариство (далі-рай СТ) вказало, що спір розглянув суд між юридичними особами, а тому він мав вирішуватися господарським судом.
В матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі орендованого майна, що не відповідає фактичним умовам договору, а також відсутні акти виконавчих робіт по покращенні стану орендованого об"єкту. Не дав суд оцінки листу відповідача НОМЕР_1, що свідчить про неповноту розгляду і порушено вимоги ст.ст. 60, 212 ЦПК України щодо оцінки доказів.
При складанні кошторису відсутні первинні документи, зокрема дані про види робіт та витрати по будівлях і спорудах і відсутні інші докази.
Не зазначено в рішенні і моральних страждань, які понесла позивачка.
Просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким у позові відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримала доводи скарги з мотивів, наведених у ній.
Представник позивача не визнала доводів скарги і пояснила, що факт понесених нею витрат на ремонт стверджено локальним кошторисом та самим договором оренди, у якому вказано суму понесених витрат і сторони його підписали, погодившись з такою вартістю.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Справа № 22-ц-29/2007р. Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Категорія 19 Доповідач Бойчук І.В.
2
Судом встановлено, що між сторонами 01.07.2002 року було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно до якого відповідач як орендодавець передав, а позивач як орендар прийняла у тимчасове платне володіння та користування нежиле приміщення загальною площею 29,4 кв.м, АДРЕСА_1.
01 червня 2003 року між сторонами був укладений новий договір оренди цього приміщення на три роки і сторони при його укладенні дотрималися усіх істотних умов та досягли згоди.
Позивачка згідно умов договорів виготовила за власні кошти необхідну проектну документацію на проведення будівництва та реконструкцію орендованого об"єкту і нею були виконані дані роботи. Договори оренди підписані сторонами і до них додано кошторисну документацію виготовлену КП "Капітальне будівництво" на суму 16499 грн. та акт виконаних робіт без будь-яких зауважень.
Відповідно до умов договорів та ч.2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і ч.2 ст. 778 ЦК України позивачка має право після припинення дії договору на відшкодування вартості покращень орендованого приміщення у повному обсязі. Тобто в сумі 16 499 грн., що слідує з локального кошторису, та вартості на його виготовлення в сумі 75 грн. Дана сума зазначена у самому договорі і сторони її не оспорювали при підписанні договору.
Із урахуванням перенесених позивачкою моральних страждань задоволено судом вимогу про стягнення моральної шкоди в сумі 1000 грн., тому доводи апеляційної скарги в цій частині не є обгрунтованими.
Посилання апелянта у скарзі на те, що в даному випадку порушено норми підсудності також не заслуговують на увагу, оскільки розгляд спорів, у яких однією зі сторін є нотаріус, відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції. Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23.08.1998 р. вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку.
Не відповідають дійсності і вимоги апелянта щодо виготовленої проектно-кошторисної документації та вартості проведених робіт по реконструкції орендованого приміщення. Суд цим обставинам у рішенні дав належну правову оцінку.
Колегія суддів вважає, що судом постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Тисменицького районного споживчого товариства відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 22 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців у касаційному порядку.
Судді: І.В. Бойчук
Я.Д. Горблянський
Г.П.Мелінишин