Справа № 22ц-1091 / 2007 Головуючий у 1 й інстанції - Ткаченко Н.Ю.
Категорія-19 Доповідач - Прозорова М.Л.
ЗО січня 2007 року Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів -ПрозоровоїМ.Л., Григорченка Е.І.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі
Відділення виконавчої* дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівка на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка, 3 особа - ВАТ «Павлоградвугілля" про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом і просив стягнути з відповідача на його користь 70000 грн. страхову виплату у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами ВАТ «Павлоградвугілля". За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах 19.08.1985 року він отримав тяжку виробничу травму.
Згідно висновку МСЕК від 10.03.2006р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3-ю групу інвалідності,
Внаслідок втрати професійної працездатності йому-позивачу спричинено моральну шкоду, оскільки наслідки виробничої травми призвели до тяжких фізичних та моральних страждань, зруйнували нормальні життєві зв'язки та вимагають додаткових зусиль для організації праці та матеріального забезпечення сім'ї.
Згідно ст.ст. 21,28,34 Закону України « Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», як вважає позивач, відповідач зобов'язаний виплатити йому страхову суму за моральну шкоду в розмірі 70000 грн., яку він і просив стягнути з відповідача на його - ОСОБА_1 користь / а. с.2-3 /.
Свої позовні вимоги позивач підтримав в судовому засіданні. Відповідач позов не визнав. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14.09.2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці стягнено на його користь 10000 грн. страхової виплати за моральну шкоду, а в решті позовних вимог відмовлено / а. с. 15-18 /,
В апеляційній скарзі Фонд ставить питання про скасування рішення суду, як необгрунтованого, оскільки виплата моральної шкоди у поточному році по цій категорії справ призупинена / а. с.24-28 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з постановлениям нового рішення відповідно до п. п. 3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин про те, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємствами ВАТ «Павлоградвугілля". За час роботи на підприємстві в підземних, шкідливих умовах 19.08.1985 року він отримав тяжку виробничу травму і висновком МСЕК від МСЕК від 10.03.2006р. йому було встановлено 60% втрати професійної працездатності та 3-ю групу інвалідності.
За таких обставин міський суд прийшов до висновку про те, що позивачу внаслідок професійного захворювання спричинено моральну шкоду і, що відповідно до вимог ст. ст, 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", страхову виплату за моральну шкоду повинен сплатити відповідач.
З даними висновками суду погодитись неможна оскільки вони є неправильними і суперечать обставинам справи, діючому матеріальному та процесуальному закону.
Як вбачається з матеріалів справи 19.08.1985 року ОСОБА_1 дійсно отримав травму виконуючи трудові обов'язки, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку від 19.08.1985р./а. с.5-6/.
Зазначена травма ОСОБА_1 встановлена ще в 1996 році, коли за висновком МСЕК від 26.02.1996 р. йому було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання на виробництві.
Згідно висновку МСЕК від 13.02.1998 року йому було повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманої травми, при виконанні ним трудових обов'язків, -. може бути відшкодована виходячи з вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року / з послідуючими змінами та доповненнями/ « Про охорону праці" та п.П Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяно працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджених постановою Кабміну України від 23.06.1993 року № 472 - з послідуючими змінами та доповненнями ), а не виходячи з вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яким керувався суд першої інстанції розглядаючи даний спір по суті.
Таким чином, на час виникнення у позивача права на отримання моральної шкоди, розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог п.П Правил відшкодування шкоди власником підприємства..., не міг перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати без урахування будь-яких інших виплат.
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 1996 році, але він не скористався своїм правом на відшкодування моральної шкоди, у встановлений законом строк, а звернувся до суду з позовом про стягнення страхової виплати за моральну шкоду лише в червні 2006 року.
Оскільки моральна шкода, в зв'язку з професійним захворюванням позивача, випливає з його трудових відносин, але регулюється спеціальним матеріальним законом, то колегія суддів вважає, що до даних правовідносин повинен застосовуватись трирічний строк на звернення до суду за вирішенням спору, який позивачем пропущено без поважних на те причин. Звернувшись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди майже через 10 років позивач не ставив питання про поновлення строку на звернення до суду із зазначеним позовом, на поважність причин пропуску строку не посилався і доказів поважності пропуску строку суду не надав.
За таких обставин колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в його позовних вимогах, в зв'язку з пропуском строку на звернення до суду.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, як таке, що не відповідає обставинам справи, а також ухвалене з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ет.303,307,309,218 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці задовольнити частково.
Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 6 вересня 2006 року -скасувати.
Відмовити ОСОБА_1 в його позовних вимогах до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення страхової виплати за моральну шкоду.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.