07 вересня 2017 рокуЛьвів№876/7623/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.
при секретарі судового засідання: Дутка І.С.
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2;
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2017 року у справі №463/4310/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про визнання незаконною та скасування постанови №07-вих-1610/46 в справі про адміністративне правопорушення, винесену 07.09.2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2017 року позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову №07-вих-1610/46 в справі про адміністративне правопорушення, винесену 07.09.2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Зокрема апелянт зазначає, що позивачем незаконно проведено реконструкцію балкону квартири без права власності чи користування земельною ділянкою, без розроблення проектної документації та без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 376 ЦК України та п. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому постанова про накладення адміністративного стягнення є законною. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечила, просила скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує наступне. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 Г. у м. Львові, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договору купівлі-продажу від 29.03.2016 року, інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, технічного паспорту. Вказана квартира знаходиться на першому поверсі.
За результатами проведеної 25.08.2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за адресою квартира АДРЕСА_1 Г. у м. Львові було складено акт, згідно якого встановлено факт проведення за вказаною адресою реконструкції балкону без права власності (користування) земельною ділянкою, без розроблення земельної документації та без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт.
25.08.2016 року відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.7 ст.96 КУпАП та винесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким надано позивачу 1-місячний термін на усунення недоліків.
Постановою №07-вих-1610/46 від 07.09.2016 року, винесеною Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.7 ст.96 КУпАП, а саме: за несанкціоновану реконструкцію існуючого балкону по вказаній вище адресі та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800 грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення , передбаченого ч. 7 ст. 96 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Частиною 7 статті 96 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок їх виконання, а також наведення недостовірних даних у такій декларації, вчинені щодо об'єктів 1 категорії складності.
Категорії складності об'єктів будівництва закріплені ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Відповідно до п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року №572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на: переобладнання і перепланування житлових приміщень відповідно до статей 100 і 152 Житлового кодексу Української РСР.
Згідно положень ч. 2 ст. 383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно із ст.152 ЖК України, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Частиною 4 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку проте, що позивач, як власник квартири, має право на власний розсуд проводити в ній ремонт, однак за умови не порушення прав власників інших квартир, санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку, та окрім цього при проведенні ремонту балкону квартири не вимагається наявність права власності на землю.
Згідно долученого до матеріалів справи технічного паспорту, балкон є складовою частиною квартири.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом 2-ї групи загального захворювання по опорно-руховому апарату, та необхідність проведення ремонту було зумовлена наявністю обмежених можливостей у пересуванні та перебування балкону придбаної квартири у непридатному для пересування особи з обмеженими можливостями стані (заміна плитки з метою усунення виїмок та нерівностей).
Аналіз положень п.1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.1.2 Наказу Мінрегіонбуд «Про затвердження порядку видачі будівельного паспорту» дає підстави стверджувати про те, що роботи по відновленню хідникового полотна балкону не вимагають подання повідомлення про початок виконання таких робіт, оскільки зважаючи на специфіку їх проведення видача будівельного паспорта на них не передбачена.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, проведені позивачем ремонтні роботи не можуть бути розцінені як реконструкція балкону, оскільки відповідно до положень ст.1 Закону України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», реконструкція жилого будинку - перебудова жилого будинку з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, зміни кількості жилих квартир, загальної та жилої площі тощо, пов'язана із зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій, їх елементів, основних техніко-економічних показників.
Таким чином, позивачем на законних підставах проведено ремонт належного їй балкону, без жодних порушень законодавства, а встановлення підпірних консоль не може бути розцінено як факт незаконного захоплення земельної ділянки, оскільки такі мали тимчасовий характер, тобто були встановлені на період проведення ремонтних робіт з метою уникнення тріщин у плитковій стяжці та рівномірного просідання плитки по балкону до моменту її затвердіння та укріплення. На момент складення оскаржуваної постанови такі були уже демонтовані, що підтверджується долученими до матеріалів справи фото.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення відповідача є правомірними, а натомість вказують на те, що відповідачем таке прийнято необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те що, постанова №07-вих-1610/46 в справі про адміністративне правопорушення, винесена 07.09.2016 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 6800 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 18 травня 2017 року у справі №463/4310/16-а - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6
Повний текст ухвали складено 12.09.2017р.