07 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/6443/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Коваля Р.Й., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 27 квітня 2017 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу до ОСОБА_1 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, про зобов'язання до вчинення дій, -
26 квітня 2017 року позивач - Представництво Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу звернувся до суду з позовом до відповідачів - ОСОБА_1 міської ради, Виконавчого комітету ОСОБА_1 міської ради, з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства культури України, Міністерства закордонних справ України, Управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації, Відділу Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому просив зобов'язати замовити проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території Єврейського кладовища як території історико-культурного призначення, що знаходиться по вул. Пігути, 31-б - вул. Незалежності,24-а у м. Чорткові Тернопільської області.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 27 квітня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.
Ухвала мотивована тим, що позивач не оскаржує акт індивідуальної дії, а також дії та бездіяльність, які прийняті стосовно позивача, відтак дана справа має вирішуватися адміністративним судом за місцезнаходження відповідачів.
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Із позовної заяви слідує, що у м. Чорткові Тернопільської області є три єврейських кладовища, які перебувають на обліку Тернопільської обласної інспекції охорони пам'яток історії та культури, найдавніше з яких розташоване за адресою вул. Пігути, 31-б - вул.Незалежності,24-а, що знаходиться біля корпусу районної лікарні. На місці кладовища посаджено сад, частково збережено мур 6-8 м та відновлено могилу єврейського філософа Давида-Мойше Фрідмана, яка є місцем паломництва євреїв. В межах кладовища неодноразово відбувались порушення законодавства у сфері охорони та збереження культурної спадщини.
Позивачем вчинялись дії, спрямовані на усунення таких порушень, зокрема, позивач звертався до ОСОБА_1 міської ради щодо виготовлення проекту землеустрою з метою упорядкування місць поховань на єврейському кладовищі.
На звернення позивача ОСОБА_1 міською радою листом від 11.11.2016 №01-11/1533 запропоновано звернутись до керівництва ОСОБА_1 центральної комунальної міської лікарні.
На думку позивача, такими діями (бездіяльністю) суб'єкта владних повноважень порушено його права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду за місцем знаходження (юридичною адресою) особи позивача.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної зави позивачу для подання до належного суду, суд дійшов до висновку, що дана справа має вирішуватись адміністративним судом за місцезнаходження відповідачів з тих підстав, що предметом оскарження у справі не є акт індивідуальної дії, а також дії та бездіяльність, які прийняті стосовно позивача.
Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Як наслідок, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення позовної для подання до належного суду (за місцезнаходженням відповідача).
Водночас судом апеляційної інстанції також враховано, що адміністративний суд керуючись принципом верховенства права, має розглядати право не як закон чи систему нормативних актів, а як втілення справедливості. Суд має спрямовувати своє провадження на досягнення справедливості, що і є правосуддям.
Закріплений у ст.8 КАС України принцип Верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) у п.52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».
Постановивши ухвалу про повернення позовної заяви позивачу суд першої інстанції фактично позбавив позивача права доступу до суду, що свідчить про порушення його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.
Згідно п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Представництва Американського об'єднання комітетів для євреїв бувшого Радянського Союзу задовольнити, а ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 27 квітня 2017 року про повернення позовної заяви у справі № 462/1853/17 - скасувати.
Направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_2
судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
Ухвала складена в повному обсязі 12.09.2017.