Справа № 11 - 1293 / 2006 року. Головуючий в 1-й інстанції: Любицький В.О.
Категорія: ч.2 ст.125 КК України Доповідач: Копитько Л.І.
2006 року грудня місяця 6 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого - судді Копитько Л.І. суддів: Довгаль С.А., Давиденка Е.В. виправданого ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією виправданого ОСОБА_1 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2006 року. Цим вироком
ОСОБА_1, уродженець с Ільятка Старосинявського району Хмельницької області, пенсіонер МВС, мешканець АДРЕСА_1, не судимий, обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, виправданий за відсутністю в його діях складу злочину,
ОСОБА_2, уродженець с Трубайці Хорольського району Полтавської області, пенсіонер, мешканець АДРЕСА_2, не судимий, обвинувачений у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст125 КК України, виправданий за відсутністю в його діях складу злочину.
Згідно вироку суду 18 грудня 2002 року ОСОБА_2 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області із скаргою приватного звинувачення про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.125 КК України.
По даній скарзі 8 квітня 2003 року стосовно ОСОБА_1 судом була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.125 КК України.
Після скасування вироку Хорольського районного суду Полтавської області від 25 червня 2004 року щодо ОСОБА_1 апеляційним судом і направлення справи на новий судовий розгляд 1 жовтня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною скаргою приватного звинувачення про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України.
9 лютого 2006 року судом була порушена кримінальна справа за даною скаргою стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.125 КК України і справи були об'єднані в одне провадження.
Як вказав суд у вироку, під час розгляду справи в судовому засіданні було встановлено, що 27 жовтня 2002 року, близько 12 години, на околиці м. Хорол Полтавської області в кінці вул. Бульонного в ході сварки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті давніх неприязних відносин, вони хапали один одного руками за одяг, штовхалися та намагалися і наносили один одному удари. При цьому ОСОБА_1, сприйнявши намагання ОСОБА_2 нанести йому удар дерев'яною палицею, як реальну
2
загрозу для його здоров'я, з метою захисту наніс удар кулаком руки в обличчя ОСОБА_2, після чого останній не втримався і присів, впершись руками в землю. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в слизову оболонку верхньої губи зліва та відсутності 6-7 зубів.
В апеляції виправданого ОСОБА_1 ставиться питання про зміну вироку суду щодо мотивів виправдання його, які викладені в мотивувальній частині вироку, та закриття кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України.
Виправданий (потерпілий) ОСОБА_2 вирок не оскаржив.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виправданого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просив, не заперечуючи підстав - відсутності в його діях складу злочину, вирок суду змінити в частині мотивів його виправдання, а саме, що він діяв захищаючись та ударів ОСОБА_2 не наносив, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція виправданого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Місцевий суд вірно встановив фактичні обставини справи щодо конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, правильно оцінив надані сторонами докази у справі та обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях обох підсудних складу злочину - відповідно умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, та умисного легкого тілесного ушкодження.
ОСОБА_2 обвинувачував ОСОБА_1 у заподіянні умисно легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Проте, таке обвинувачення його не ґрунтується на матеріалах справи.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2002 року ОСОБА_1 під час конфлікту з ОСОБА_2 знаходився в стані необхідної оборони та, не перевищуючи її меж, захищаючись від намагання ОСОБА_2 нанести йому удар дерев'яною палицею та відвернувши удар, вважаючи загрозу для свого здоров'я реальною і нанісши у відповідь один удар кулаком в обличчя останньому, при цьому заподіяв ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Ці обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні.
Заперечуючи проти обвинувачення, ОСОБА_1 стверджував, що він захищався від нанесення ОСОБА_2 удару, який хотів його вдарити палицею по голові, але він підставив руку і відвернув удар, після чого останній знову замахнувся і намагався нанести удар палицею і він, сприйнявши реально загрозу для свого здоров'я, у відповідь схопив ОСОБА_2 за одяг і, підставивши ногу, кинув його на землю.
Доводи алеляцїї ОСОБА_1 про те, що він ударів ОСОБА_2 під час конфлікту не наносив є необгрунтованими, оскільки ретельно перевірялися судом і спростовані показаннями потерпілого (виправданого) ОСОБА_2 та свідка-очевидця події ОСОБА_3, який підтвердив факт нанесення ОСОБА_1 удару кулаком в обличчя ОСОБА_2, даними висновків судово-медичної експертизи № 1390 від 1.06.2004 року (а.с.119-120) та додаткової судово-медичної експертизи № 1323 від 25.05.2006 року (а.с.307-308), згідно яких у ОСОБА_2 виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді крововиливу в слизову оболонку верхньої губи зліва та в ясна верхньої щелепи на місці відсутніх 6-го та 7-го зубів, які утворились можливо в строк і при обставинах, вказаних вище (ОСОБА_2) від дії тупих предметів, якими могли бути пальці рук зжаті в кулак, нога людини у взутті або предмети з подібною характеристикою. Отримання вказаних тілесних ушкоджень при падінні на площину малоімовірне.
Доводи ОСОБА_1 про те, що свідок ОСОБА_3 давав суперечливі показання в судових засіданням безпідставні, оскільки, як вбачається з показань цього свідка, що містяться в матеріалах справи, він давав сталі показання в тій частині, що ОСОБА_1 наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_2 Зміну своїх показань в останньому судовому засіданні в іншій частині свідок пояснив тим, що через тривалий час міг щось забути.
з
А тому доводи апеляції про те, що суд повинен був поставити перед прокурором питання про притягнення свідка ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за ч.І ст. 384 КК України, безпідставні.
Доводи апеляції виправданого ОСОБА_1 про те, що судово-медичний експерт ОСОБА_5 як експерт та як свідок, будучи допитаний в судовому засіданні, дав завідомо неправдиві висновок і показання, є також безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, судом ретельно перевірялися такі доводи ОСОБА_1 і суд дав їм належну оцінку, про що зазначено у вироку.
Як вбачається з вироку, суд відповідно до вимог ст.334 КПК України у вироку вказав мотиви, чому бере до уваги одні докази і відкидає інші, і правильно взяв до уваги лише докази, які об'єктивно підтверджуються іншими доказами.
Обвинувачуючи ОСОБА_1 у заподіянні йому умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, ОСОБА_2 не врахував, що останній діяв в межах необхідної оборони, при цьому не перевищивши її меж.
Тому районний суд вірно не прийняв доводи обвинувачення ОСОБА_2 щодо умисного нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілому, зазначивши, що ОСОБА_1, знаходячись в стані необхідної оборони, заподіяв ОСОБА_2 шкоду (тілесне ушкодження) необхідну й достатню в даній конкретній обстановці для негайного відвернення та припинення посягання останнього, при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
За змістом ст.125 КК України за цією статтею передбачена відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.
Відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, вчинене при необхідній обороні, діючим законом не передбачено, а тому суд правильно виправдав ОСОБА_1 за відсутністю в його складу злочину.
Доводи ОСОБА_1 про необхідність зміни мотивів виправдання його, а саме, що він ударів ОСОБА_2 не наносив, хоча і захищався від дій останнього, колегія судів вважає надуманими.
Судом вірно та об'єктивно дано оцінку всім наданим сторонами доказам у їх сукупності щодо заподіяння тілесних ушкоджень під час конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 27 жовтня 2002 року.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, відповідно до ст.1б-'l КПК України розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.
Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих "їм прав.
Як вбачається з протоколу судового засідання, районний суд у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону надав право усім учасникам судового розгляду доповнити судове слідство, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість, а, оскільки клопотань і доповнень не надійшло, перейшов до судових дебатів.
За таких обставин, колегія судців апеляційного суду не вбачає в діях суду першої інстанції будь-яких порушень кримінально-процесуального законодавства, які б ставили під сумнів правильність висновків суду.
4
За таких обставин колегія судців апеляційного суду вважає, що районним судом перевірено усі докази, надані сторонами, і вичерпані усі можливості по збиранню нових доказів по справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину і виправдав його за цією підставою з мотивів, зазначених у вироку, саме у зв'язку із заподіянням легкого тілесного ушкодження потерпілому при необхідній обороні.
Вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і справедливим.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку і задоволення апеляції виправданого ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
Вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 11 вересня 2006 року щодо виправданого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.
Копитько Л.І. Давиденко Е.В. Довгаль С.А.