Справа № 11- 1306 / 2006 р. Головуючий у 1 інстанції
Категорія : ч.2 ст. 187 КК України БутенкоС.Б.
Доповідач: ТомилкоВ.П.
2006 року грудня місяця 08 дня. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Ландаря О.В. суддів: Денисенко Л.М.Домилка В.П..
з участю : прокурора Адамець A.M.,
потерпілої ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
засуджених ОСОБА_4,
ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтава матеріали кримінальної справи за апеляціями старшого помічника прокурора м-Комсомольська з внесеними змінами, потерпілої ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_7 засудженого ОСОБА_5, адвоката в інтересах ОСОБА_5, захисника в інтересах ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_4 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 травня 2006 року.
2
Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимий: - 15.12.2003 року Комсомольським міськсудом за ч.2 ст. 289, ч.З ст. 357 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням строком на 1 рік,
визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення вол із конфіскацією 1/2 частини його особистого майна; зач.2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 128 КК України на 1 рік обмеження волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини його особистого майна.
Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_4 призначено у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини його особистого майна.
За ч.1,3 ст. 357 КК України ОСОБА_4 виправдано.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,-
визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі.
За ч.1,3 ст. 357 КК України ОСОБА_5 виправдано.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимий,-
з
визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_8 звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимий,-
визнаний винним та засуджений за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 104 КК України від відбування призначеного покарання ОСОБА_6 звільнено з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_8 та ОСОБА_6 покладено обов"язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з"являтись в ці органи для реєстрації.
Цивільні позови потерпілих задоволено частково та стягнуто: з ОСОБА_4 на користь:
ОСОБА_1 505 грвн. 25 коп. в рахунок відшкодування
матеріальної шкоди та 2 000 грвн. в рахунок відшкодування
моральної шкоди;
· на користь ОСОБА_7 116 грвн. 875 коп. матеріальної та 2000 грвн. моральної шкоди;
· на користь ОСОБА_9 1167 грвн. матеріальної та З 000 моральної шкоди;
· на користь ОСОБА_10 126 грвн. матеріальної та 1 000 грвн. моральної шкоди;
· на користь ОСОБА_11 240 грвн. матеріальної та 2 000 грвн. моральної шкоди;
з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на користь:
· ОСОБА_1 по 505 грвн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та по 2 000 грвн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;
· ОСОБА_7 по 116 грвн. 85 коп. матеріальної та по 2 000 грвн. моральної шкоди.
По справі вирішено питання речових доказів.
4
Згідно вироку суду 11 грудня 2004 року близько 2 години біля будинкуАДРЕСА_1 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на ОСОБА_7 та ОСОБА_1, в ході якого застосували насильство небезпечне для здоров"я, спричинивши ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_1 легкі з короткочасним розладом здоров"я та заволоділи їх майном, зокрема мобільним телефоном, золотими та срібними каблучками, грошима, косметикою та іншим майном, завдавши потерпілим матеріальної шкоди відповідно на 758 та 1471 грвн..
31 січня 2005 року близько 21 год. ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 з метою заволодіння чужим майном повторно напав на пішохода ОСОБА_9, в ході якого застосував насильство небезпечне для життя потерпілої, спричинивши їй середньої тяжкості тілесні ушкодження та заволодів її майном, а саме мобільним телефоном, жіночою сумочкою, гаманцем, грошовими коштами та іншим, завдавши потерпілій матеріальної шкод» на загальну суму 1167 грвн. 98 кап..
10 лютого 2005 року близько 20 години 30 хв. ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_3 повторно відкрито заволодів майном ОСОБА_10, зокрема жіночою сумочкою, гаманцем та іншим, завдавши потерпіій матеріальної шкоди на загальну суму 126 грвн. 70 коп..
З березня 2005 року близька 20 гадини ОСОБА_4 перебуваючи біля будинку АДРЕСА_4 повторно відкрито напав на пішохода ОСОБА_11,' застосувавши до неї насильство небезпечне для здоров"я, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров"я, та заволодів майном, а саме жіночою сумочкою, гаманцем та іншим, завдавши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 485 грвн. 65 коп..
В апеляціях:
- старшого помічника прокурора м. Комсомольська з внесеними змінами ставиться питання про внесення у резолютивну частину вироку суду доповнення, зокрема посилання у резолютивній частині вироку стосовна неповнолітніх засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 на ст. 98 КК України щодо не застосування щодо них додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
5
- потерпілої ОСОБА_1 ставиться питаня про скасування вироку суду посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого та особам засуджених. Вважає за необхідне призначити засудженому ОСОБА_6 покарання без застосування ст. ст. 69, 75 КК України , так як він був активним учасником нападу, не визнав своєї вини, даваь неправдиві показання.
Крім того вважає, що суд безпідставно виправдав
засуджених за ч.ч.1,3 ст. 357 КК України, так як серед майна, що викрали засуджені, були і офіційні документи, зокрема паспорт, пропуски та інші.
Також не погоджується з сумами стягнень в рахунок відшкодування як матеріальної такт і моральної шкоди, вважаючи за необхідне задоволити її позов в повному обсязі, стягнувши 3312 грвн. матеріальної та 50 000 гривен завданої моральної шкоди.
· потерпілого ОСОБА_7 ставляться питання аналогічні питанням викладеним в апеляції потерпілої ОСОБА_1.
· засудженого ОСОБА_5 ставиться питання про зміну вироку суду посилаючись на те, що він активної участі не приймав, був тільки свідком нападу, а потерпілі його обмовили.
· адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_5 ставиться питання про зміну вироку суду в частині призначеного покарання, посилаючись на те, що суд не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу засудженого, так як він неповнолітній, щиро розкаявся у вчиненому.
- захисника в інтересах засудженого ОСОБА_5 ставляться питання аналогічні питання викладеним в апеляції адвоката в інтересах даного засудженого.
- засудженого ОСОБА_6 ставиться питання скасування вироку суду та закриття провадження по справі посилаючись на те, що він злочину не скоював, вину свою не визнавав і не визнає, засуджені його обмовили.
- засудженого ОСОБА_4 ставиться питання про скасування вироку суду в зв"язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуальното закону, так як було порушено його право на користування рідною мовою; неповнотою і однобічністю судового слідства, так як в судовому засіданні не був допитаний судово-медичний експерт; вважає суми задоволених цивільних позовів завищені; не доведеність його вини у скоєні пограбування ОСОБА_10. Крім того вважає,що призначене йому покарання є надто суворим.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора, який підтримав свою апеляцію з внесеними змінами та вважає, що апеляції засуджених та їх адвокатів не підлягають до задоволення, вислухавши пояснення потерпшої, яка вважає за необхідне призначити засудженому ОСОБА_6 покарання без застосування ст. 75 КК України та засуджених, які підтримали свої апеляції; виступ адвоката, який вважає за необхідне справу стосовно ОСОБА_6 закрити в зв"язку з недоведеністю його вини, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурора з внесеними змінами підлягає до задоволення, а апеляції потерпілої, засуджених та їх адвокатів і захисників не підлягають до задоволення.
Місцевий суд правильно встановив фактичні обставини скоєних тяжких злочинів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засуджених грунтуються на доказах, які зібрані в установленому законом порядку та повно, об"єктивно і всебічно перевірені в судовому засіданні.
Доводи, викладені в апеляції засудженого ОСОБА_6, про його непричетність до скоєння розбійного нападу на ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є безпідставними зі слідуючих підстав.
Зокрема сам засуджений в ході досудового і судового слідства не заперечував факту знайомства з іншими засудженими, перебування в той вечір разом з ними та надання допомоги своїм друзям в збуті майна потерпілих на наступний день.
Потерпіла ОСОБА_1 показала, що вона бачила обличчя нападників, впізнала їх на стадії досудового слідства і стверджує, що ОСОБА_6 був учасником скоєння злочину і наносив удари її брату ОСОБА_7.
Потерпілий ОСОБА_7 в ході пред"явления особи для впізнання впізнав ОСОБА_6 як особу, яка наносила йому удари, після чого витягла з його кишені мобільний телефон та гаманець.
Засуджені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 на стадії досудового слідства, а останні два і в судовому засіданні показали, що ОСОБА_6 за попередньою змовою з ними з метою заволодіння майном скоїв напад на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 а на другий день їздили в м. Кременчук де збули викрадений мобільний телефон.
7
Доводи апелянта про його обмову є безпідставними, так як показання допитаних по справі потерпілих та засуджених є стабільними, послідовними і узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про участь ОСОБА_6 в скоєні розбійного нападу на ОСОБА_1 та ОСОБА_7
Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_6 за ч.2 ст. 187 КК України є правильною і не оспорюється.
Покарання неповнолітньому засудженому ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України та з врахуванням умов його життя і виховання та рівня його розвитку, а тому апеляції потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в цій частині не підлягають до задоволення.
Доводи засудженого ОСОБА_4 про непричетність його до скоєння грабежу щодо ОСОБА_10 безпідставні, так як сам засуджений на стадії досудового слідства не заперечував факту відкритого заволодіння майном ОСОБА_10.
Крім того, потерпіла як на стадії досудового слідства так і в судовому засіданні вказала на ОСОБА_4 як на особу, яка вирвала з її рук сумочку з майном, зокрема мобільним телефоном.
Дані протоколів пред"явлення особи та предметів для впізнання на стадії досудового слідства по епізодам скоєння ОСОБА_4 злочинів узгоджуються з іншими доказами по справі, а тому посилання засудженого про їх незаконність є неспроможними.
З показань ОСОБА_4 вбачається, що він розуміє українську мову, але давати показання він бажав на російській мові, що йому і не заборонялось. Згідно ст. 19 КПК України судочинство провадиться українською мовою, а тому колегія суддів вважає, що суд при судовому розгляді не порушив вимог кримінально-процесуального закону.
З протоколу роз"яснень права на захист вбачається, що ОСОБА_4 добровільно відмовився від послуг адвоката, а тому його доводи про порушення права на захист безпідставні.
Твердження ОСОБА_4 про відмову від послуг захисника та обмову себе під впливом недозволених методів органів дізнання є необтрунтованим, так як по скаргам ОСОБА_4 щодо цих фактів проводилась прокурорська перевірка і свого підтвердження не знайшла, в
8
зв"язку з чим постановою слідчого прокуратури м. Комсомольська, з якою погодився прокурор, в порушенні кримінальної еправн стосовно працівників міліції було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину.
Судово- медичні експертизи про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 складені експертом відповідної експертної установи, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, його висновки мотивовані та відповідають вимогам кримінально-ироцесуального закону, а тому місцевий суд обгрунтовано відмовив засудженому в його клопотанні про допит судово-медичного експерта в судовому засіданні.
Враховуючи, що відповідно до висновку судово-медичного експерта потерпілій ОСОБА_1 під час скоєння злочину були спричинені легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров"я, суд правильно кваліфікував дії засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ч.2 ст. 187 КК України, а тому підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_4 по епізоду стосовно потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на ч.2 ст. 186 КК України не вбачається.
Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч.2 ст. 186 та ст. 128 КК України учасниками судового розгляду не оспорюється.
З протоколу судового засідання вбачається, що зміст позовних заяв та розміри сум відшкодувань матеріальної та моральної шкоди були предметами обговорення учасників судового розгляду, а' тому посилання засудженого ОСОБА_4 про його не ознайомлення з позовними вимогами потерпших є неспроможними.
Суми стягнень по цивільних позовах судом обгрунтовані та задоволені відповідно до чинного законодавства, а тому в цій частині апеляції засудженого ОСОБА_4 та потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_7 безпідставні.
Покарання ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, зокрема з врахуванням і тих обставин на які він вказує в апеляції, та в межах санкції закону, за яким він визнаний винним, а тому колегія суддів вважає, що засудженому призначено необхідне й достатнє покарання для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.
9-.
Судом обгрунтовано встановлено, що засуджені скоювали напади на потерпілих з метою заволодіння майном потерпілих, а не їх документами, а тому колегія суддів вважає, що доводи потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про наявність в діях ОСОБА_4 та інших засуджених складу злочину передбаченого ч.ч. 1,3 ст. 357 КК України є безпідставними.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5 суд першої інстанції врахував всі загальні засади призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України, зокрема ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується як тяжкий, прийняв до уваги дані про особу ОСОБА_5 та обставини, що пом"якшують його покарання, втому числі і ті на які вказують засуджений, його адвокат та захисник в своїх апеляціях, і прийшов до обгрунтованого висновку про застосування стосовно ОСОБА_5 ст. 69 КК України та призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 187 КК України, а тому колегія суддів вважає, що засудженому ОСОБА_5 призначено необхідне й достатнє покарання для вдго виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, в зв"язку з чим його апеляція, а також апеляції адвоката та захисника в його інтересах не підлягають до задоволення.
Згідно ч.2 ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Враховуючи, що санкція ч.2 ст. 187 КК України передбачає обов"язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, місцевий суд обгрунтовано не застосував дане' додаткове покарання стосовно неповнолітніх засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, але в резолютивній частині вироку не зробив посилання наст.98 КК України та не вказав, що засудженим призначено основне покарання без конфіскації майна, а тому колегія суддів вважає, що апеляція прокурора з внесеними змінами підлягає де задоволення, а резолютивна частина вироку суду в цій частині уточненню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України,- колегія суддів, -
Апеляцію помічника прокурора м. Комсомольська Полтавської області з внесеними змінами задовольнити.
10
Апеляції потерпілих ОСОБА_1 і ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а також: адвоката та захисника в інтересах ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Бирок місцевого Комсомольського міського суду Полтавської області від 29 травня 2006 року стосовно ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 залишити без зміни.
Внести уточнення в резолютивну частину вироку та вважати ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 засудженими до основного покарання визначеного судом з застосуванням ст. 98 КК України без конфіскації особисто належного їм майна.
Ландар О.В. Денисенко Л.М. ТомилкоВЛ.